Завдання Антикорупційного суду - не боротьба з корупцією, а правосуддя - юрист
Україна звернулася до Ради Європи, щоб допомогти з відбором суддів для Антикорупційного суду.
Антикорупційний суд – у фокусі. Розмовляємо з юристами Віталієм Касько та Маркіяном Галабалою.
Лариса Денисенко: Що це змінить для правосуддя, в боротьбі з корупцією? Навколо Закону про антикорупційний суд, навколо його створення водяться різні розмови. Громадські активісти чинили тиск, щоб закон був створений, затверджений, підписаний, фактично на кожному етапі виникали різноманітні проблеми і в медійному просторі про це постійно говорили. Зараз закон ухвалений, підписаний і оприлюднений, відповідні зміни до інших законів теж ухвалені, підписані й оприлюднені. Ваше враження щодо того, як позиціонувалася інституція? Що очікують люди? Як ви, як професіонали, аналізуєте запровадження такого суду?
Маркіян Галабала: В мене склалося таке враження, що різні суспільні верстви по-різному оцінюють створення Антикорупційного суду. Якщо взяти загал, середньостатистичного українця, то через доволі сильну розпіареність ідеї створення Антикорупційного суду, ця ідея позитивно сприймається нашим суспільством. На мою думку, тут є навіть певні ризики, оскільки суспільство чекає, що після запуску Антикорупційного суду, корупція ледь не пропаде. Це ризик завищених очікувань, коли народ думає, що через рік роботи Антикорупційного суду, корупція кудись зникне. Це доволі помилкове враження. На моє переконання, переконання юридичної спільноти, завданням Антикорупційного суду має бути надання якісних послуг у сфері правосуддя двом сторонам кримінального провадження: стороні обвинувачення – Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі або НАБУ та сторона захисту.
Якщо суспільство не підтримає доброчесних суддів, то тоді саме суспільство буде винувате в тому жахливому стані, в якому ми перебуваємо
Віталій Касько: Мені, мабуть, трошки легше говорити, оскільки я ніколи не був прихильником створення Антикорупційного суду з декількох причин. По-перше, його створення – це лікування симптомів, а не хвороб, на жаль, хворого українського правосуддя на сьогодні. Крім того, ми були свідками створення багатьох нових органів, в тому числі, реформи Верховного суду. Реформи, можливо, в лапках. Чудово відомо про те, що Громадська рада доброчесності була вкрай незадоволена багатьма претендентами, які стали суддями Верховного суду. Чи буде відрізнятись конкурс до Антикорупційного суду від конкурсу до Верховного суду – не знаю, ризики такі самі, ризики не менші. Третій фактор: в суспільстві часто, в тому числі, прихильниками створення такого суду, він розглядається як те, що може побороти корупцію. Мені здається, що це світоглядна помилка тому, що боротьба з корупцією не може бути завданням суду, як такого. Завдання будь-якого суду – виключно здійснення правосуддя.
Лариса Денисенко: Як ви розумієте, запитання стосуються скепсису до суддівства в Україні. Дуже часто це базується на медійних повідомленнях, на загальному ставленні до суддівства. Цікаві показники, що люди, які частіше стикаються безпосередньо з судами, набагато лояльніше ставляться до того, що відбувається в судах. Ми завжди орієнтуємось на те, як подаються в медіа резонансні справи і бачимо, що дуже багато проблем існує в системі правосуддя.
Маркіян Галабала: Навіть виходячи зі своєї адвокатської практики, є значна кількість у нас порядних суддів. Проблема в тому, що вони не пробиваються на вищі щаблі цієї судової ієрархії. Дуже рідко, на жаль, їхнє добре слово лунає в засобах масової інформації або їхня правильна позиція набуває розголосу в ЗМІ тому, що це загальнолюдська проблема – негативна інформація значно швидше поширюється, ніж позитивна. Як правило, розголошуються скандальні історії. Я думаю, що наша держава не зможе вибратися з цього болота, якщо ми не побудуємо міцний суд тому, що в будь-яких суперечках, навіть між органами вищої влади, останнє слово за судом. Якщо суспільство не підтримає доброчесних суддів, то тоді саме суспільство буде винувате в тому жахливому стані, в якому ми перебуваємо.
Віталій Касько: З приводу корупції в судовій системі, ми всі розуміємо, що це ракова пухлина в темі українського судочинства. Але маю погодитись із Маркіяном, що далеко не всі судді є корумпованими в Україні. Часто можна стикатись із тим, що вони намагаються розглядати справи об’єктивно. Проте, на мою думку, є інша, не менша проблема – це брак незалежних суддів. Навіть суддя, який не є корумпованим, але при цьому не є незалежним, несе велику загрозу для системи правосуддя. Це може бути залежність від політичної влади, елементарна залежність від однієї зі сторін, коли, наприклад, прокурори можуть впливати на незалежність суду. Мені здається, що вирішення має бути в комплексі. Вирішення однієї з цих проблем не принесе результату. Мені здається, що громадянину все одно, як буде називатися суд, кого туди будуть обирати, йому дуже важливо, щоб він прийти до українського суду і одержати справедливе рішення, коли виникає спір, якась проблемна ситуація. Тому, на мою думку, первинним для України є реформування судової системи в цілому. Я дивлюсь на цю проблему ширше, аніж створення якоїсь вузької юрисдикції. Якщо система українського правосуддя буде реформована згідно найкращих практик, то не буде потреби в таких органах.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.