Журналістська освіта в Україні відірвана від реальних потреб медіаіндустрії, - Діана Дуцик

Лариса Денисенко: Що змінилося у викладанні на факультетах журналістики за час української незалежності? Що, навпаки, залишилося без змін? 

Діана Дуцик: Мінусів більше, ніж плюсів. Але варто говорити не лише про журналістську освіту, а про сучасну освіту в цілому. Вона уся відстає від реальних потреб життя. Критики щодо журналістської освіти в Україні дуже багато. Основні претензії полягають у тому, що вона відірвана від реальних потреб медіаіндустрії. Більше чомусь говорять про вміння та навики і менше – про змістовне наповнення. Люди, які працюють в медіа чи приходять працювати не мають ґрунтовної базової освіти з певних тем. 

Андрій Куликов: Хто має право відібрати ліцензію на викладання журналістики? Якщо таке взагалі можливо.

Діана Дуцик: У 2016 році існувало 43 факультет журналістики. Відтоді відкрилися ще нові факультети і декілька закрилося. Закрити факультет може Міністерство освіти. Але це довга, складна процедура і цим не займаються. У нас відсутня система оцінювання якості освіти як така. Вона ніби існує, але на практиці неефективна. Ніхто не оцінює випускників факультетів журналістики і їхню систему знань, коли вони приходять у професію.

Лариса Денисенко: Молодих журналістів та журналісток вчать добре писати? Їм викладають, наприклад, драматургію інтерв’ю? Чи ці вміння здобуваються чи не здобуваються у ході роботи?

Діана Дуцик: Чомусь вважають, що сьогодні вміння писати – це вже не той навик, який потрібен журналісту. Це проблема не лише у самій освіті. У трендах журналістської професії склалося таке ставлення до слова, до письмово тексту. Акценти змістилися із слів на візуалізацію та картинку.

Повну версію розмови дивіться у доданому відео файлі.