Один день війни в Україні зараз — це один місяць активного розмінування потім — аналітикиня Олена Вусик

Повномасштабне вторгнення принесло у життя кожного українця та кожної українки гостре усвідомлення того, що ми маємо бути готовими до будь-якого розвитку подій: хімічної небезпеки, відсутності електроенергії та води, та навіть вибуху на атомній станції. 

Та найголовніше, що вимагають нові реалії: бути готовими до потенційних катастроф — природних, техногенних і, зокрема тих, що можуть статися внаслідок воєнних дій. Чи можемо ми передбачити такі катастрофи? Чи можемо запобігти або впливати на можливий масштаб їхніх наслідків? І якими мають бути системні зміни, щоб захистити населення та довкілля України? Говоримо у подкасті благодійного фонду «Право на захист» та Громадського радіо.

«Після того, як 6 червня було підірвано Каховську ГЕС, після першого шоку мене охопила думка: «Ось воно — те, про що ми говорили як про можливість — щось жахливе, але теоретичне. А тепер це стало реальністю. І до числа внутрішніх переселенців приєднається ще певна кількість «екологічних внутрішніх переселенців» — людей, які покинуть свої домівки через екологічну катастрофу».

Коли я говорю «ми», маю на увазі команду благодійного фонду «Право на захист», а точніше один із наших напрямів, який називається зменшення ризику катастроф. Власне, це напрям діяльності державних та недержавних організацій, суть якого зводиться до дуже простої речі: зробити все, аби запобігти трагедіям, які пов’язані з екологічними та техногенними катастрофами (або простішими словами — надзвичайними ситуаціями). І якщо не запобігти, то принаймні чітко розуміти, як пом’якшити наслідки та пришвидшити їхню ліквідацію», — говорить експертка з комунікацій, співведуча подкасту Вікторія Дей.

У межах першої серії цього короткого циклу подкастів, ми з’ясуємо, що таке екологічна міграція і чому, на думку деяких експертів, крім внутрішньо переміщених осіб у нас ще можуть з’явитися ЕКО-ВПО. І кому в Україні загрожує екологічна міграція та чи ми розуміємо, що вже зараз ввімкнено механізм уповільненої «екологічної бомби»? Мова йде про екологічні наслідки війни та катастрофи, які ще можуть статися.

Сьогодні ми говоримо про екологічну міграцію з Оленою Вусик — керівницею Громадської організації «Центр міжнародного співробітництва і впровадження проєктів», радницею Української кліматичної мережі, юристкою, аналітикинею.

Що таке екологічна міграція?

Вікторія Єрмолаєва: Пані Олено, поясніть, що таке екологічна міграція?

Олена Вусик: Екологічна міграція — це переміщення людей, які змушені залишити місце свого постійного проживання і переміщуються в межах своєї країни або перетинають її кордон внаслідок різкого погіршення стану довкілля або через якісь екологічні катастрофи, як, скажімо, Чорнобильська трагедія, яка була 1986-му році або підрив окупантами Каховської ГЕС зараз. У декого може виникнути питання, чи варто взагалі вести розмови про якусь екологічну міграцію, коли люди змушені рятуватися від обстрілів, і думаю тут варто повернутися в червень цього року.

Підрив дамби Каховської ГЕС призвів до затоплення розлогих територій та евакуації майже 4000 людей з Миколаївщини та підконтрольної українській владі території Херсонщини. Ця цифра складає трохи менше відсотка (0,07%) від загальної кількості внутрішньо переміщених осіб в Україні. Проте від наслідків цієї екологічної катастрофи постраждали значно більше людей та на велику кількість українців ця подія впливатиме ще протягом довгого часу. Фахівці наголошують, що зона впливу цієї трагедії охоплює принаймні 5 тисяч квадратних кілометрів, які були затоплені або виведені з-під води. Це — площа майже чотирьох областей. А ще додайте до цього проблеми з централізованим водопостачанням та водовідведенням у численних населених пунктах Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей.

Вікторія Дей: Власне, на цьому прикладі, ми можемо бачити екологічну міграцію «в дії»   —  вже тут, сьогодні, паралельно з обстрілами, екологічна катастрофа змусила українців залишати власні домівки. Та це тільки одна з цілої низки таких трагедій, які вже спричинила чи ще може спричинити війна. І якщо ви мешкаєте поруч з великим заводом, трубопроводом — ви, на жаль, в зоні ризику.

Слухайте також: Маріуполь: зневоднення – радіодокументальна історія на Громадському радіо

Про виклики екологічної міграції до війни і затоплені шахти на Донеччині

Вікторія Дей: Але тут варто зауважити, що ми й до початку повномасштабної війни мали приклади екологічної міграції в нашій країні. Пані Олено, розкажіть, будь ласка, трішки детальніше, які були причини цієї міграції. І я думаю, що багато людей здивуються, бо те, що в нас раніше відбувалося, і є прикладами екологічної міграції.

Олена Вусик: Так, пані Вікторіє, повністю з вами згодна, оскільки саме події на території України внаслідок руйнування четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції й були першим таким наслідком екологічно спричиненої міграції, тому що в результаті цього вибуху дуже багато людей було переміщено фактично на межі території України. Окрім цього, саме Чорнобильська катастрофа визнана однією із двох найбільших катастроф, які стосувалися саме енергетичної безпеки у світі. Друга — це була Фукусіма. Ці катастрофи були надзвичайні за своїми наслідками. 

Також на території України з початку війни 2014 року в результаті бойових дій дуже багато шахт на Донеччині були фактично затоплені. А шахтні води містять дуже багато металів, непридатних до споживання, які забруднюють колодязі й річки. Наслідки є просто катастрофічними. За останніми даними, які ми маємо з окупованих територій, де журналісти проводять певні розслідування, окупанти мають наміри закрити усі шахти й залишити лише 15. А до повномасштабного вторгнення їх було 121. Після закінчення війни ця територія буде абсолютно непридатна для проживання людей. Воду для використання туди треба буде повністю всю завозити. А при тому, як окупанти ставляться до місцевого населення, я більш ніж переконана, що при закритті так званому закритті цих шахт будуть повністю порушені всі вимоги екологічної безпеки.

Вікторія Єрмолаєва: Поясніть, будь ласка, до чого саме це призведе.

Олена Вусик: Це, по-перше, призведе до забруднення повністю всіх водних ресурсів на місцевості. Крім того, газ метан, який утворюється в шахтах, буде спричиняти вибухи на цій території. Це буде мати катастрофічні саме екологічні наслідки, яких не було на цій території до цього. Ви знаєте, що на шахтах відбувалися певні вибухи з людськими жертвами. Тому, коли власники шахт не дотримуються норм безпеки це призводить до екологічних наслідків.

Вікторія Дей: Скажіть, будь ласка, наскільки я пам’ятаю циркулювала інформація щодо наслідків і екологічної проблеми в Карпатах і на Закарпатті, коли говорили про паводки внаслідок того, що нищились просто ліси в горах. Чи відбувалися там переміщення людей і, чи може це бути також прикладом екологічної міграції?

Олена Вусик: Так, звичайно. На мою думку, це теж має відноситися до одних із видів екологічних міграцій. Хоча вони були тимчасові, оскільки під час руйнувань або підтоплень певних населених пунктів люди евакуювалися тимчасово, поки вода не сходила. Звичайно, це несло певні матеріальні збитки для цих людей, але наслідки порушення саме екологічних законодавств в умовах щодо повної вирубки лісів на цих територіях звісно призводять до таких екологічних наслідків для цих місцевостей. І те підтоплення, яке було в Україні у 2008 році, було наймасовіше і таке, що несло найбільші наслідки для людей за останні 40 років. Ефект накопичення може в один момент дати отакий дуже рушійний для місцевого населення фактор, який потребуватиме, зокрема, і переселення людей. 

Читайте також: Суцільні вирубки лісів, сміття й спрямлення рік — причини повеней на Закарпатті — еколог

Про загрози майбутнього і як можна їм зарадити

Вікторія Дей: Пані Олено, ми поговорили про ті речі, які вже відбулися. Тепер ми розуміємо, що насправді, хоча і звучить «екологічна міграція» дещо по-новому для вуха пересічного українця, але насправді це явище вже було, на жаль, присутнє в нашому житті. Чи можемо ми спрогнозувати екологічну міграцію, якісь її хвилі і масштаби зараз?

Олена Вусик: Річ у тому, що прогнозувати сьогодення ми не можемо. Щосекунди, на жаль, може вибухнути Запорізька АЕС і це буде абсолютно не вина української сторони, а намірена дія російського окупанта. Вороги будуть розуміти, що українські війська наступають і що їм треба якимось чином їх стримувати. Це може бути звичайно факт дуже кричущий для нашої країни і, на жаль, для нашого населення. Водночас будемо говорити, що на сьогоднішній момент повномасштабного вторгнення жодна територія не була виокремлена. Фактично всі території України піддавалися військовим діям, які несли певні військові загрози такого характеру. Державні органи, ті ж самі військово-цивільні адміністрації, за участі військових мають прогнозувати такі дії на найближче майбутнє. Проте бути категорично впевненими в тому, що цього не станеться ми не можемо.

Вікторія Єрмолаєва: Розкажіть про експертне середовище, про те, як працювати з загрозами й чи можна щось на випередження зробити вже зараз? Можливо є якісь механізми, про які ви можете розказати? Або щось, що ми можемо на рівні родини запровадити для себе? Можливо ми можемо щось на рівні держави зробити? Та й загалом, хто і за що відповідає в цьому контексті?

Олена Вусик: Ваше питання дуже цікаве і було б легше відповісти, якби це не стосувалося військових дій. Водночас ви сказали з приводу того, чи можемо ми щось зробити. На мирній території ми можемо впроваджувати заходи, які впливають на клімат, які також можуть вплинути в майбутньому і на переселення, на екологічній міграції. Ми можемо впроваджувати заходи зменшення викидів парникових газів, модернізувати нашу промисловість. Ми можемо сортувати сміття в рамках нашої родини, адже коли ми збільшуємо і продукуємо наші відходи на полігони, це збільшує викиди парникових газів в повітря. І це може спричиняти нові екологічні загрози. Все це ми можемо зробити. Водночас військові дії на сьогоднішній момент в рази збільшують оцю причетність до зміни клімату і до впровадження таких заходів, які ми можемо реалізувати в мирному житті.

Читайте також: Еколог розповів, чим небезпечні вирви, що утворилися після обстрілів

Як держава може допомогти людям повернутися на території, що були заміновані?

Вікторія Єрмолаєва: А потім перед державою ще можливо постане виклик, як повертати людей після такої міграції? І тут має бути впроваджений якийсь спектр заходів можливо з боку саме країни?

Олена Вусик: Звичайно, я вам хочу сказати що повертати людей  —  це місія номер один, тому що дуже багато родин хочуть повернутися на території України. Водночас вони не мають такої фізичної можливості. 30% території України зараз заміновано і кожен день війни продовжує період розмінування. Фактично один день війни, який відбувається в Україні, це один місяць активного розмінування потім. На сьогодні, ураховуючи ту територію України, яка зараз замінована, і той період, який нам знадобиться для того, щоб розмінувати територію,  —  це буде 50 років. Якщо порахувати, то сьогодні вже 597-й день. Ще 50 років люди не зможуть повернутися на свої території. Це катастрофічна для нашого розуміння інформація.

Тому оця екологічна міграція, про яку ми говоримо, коли наші люди з території Каховської ГЕС, яка була просто знищена, фізично не мають куди повертатися. Тому це дуже великий виклик для нашої держави й, на жаль, самостійно без залучення технічної і фінансової допомоги наших міжнародних партнерів ми не зможемо виконати цю місію. Це дуже великі витрати, й без технологічних засобів і відповідних установок для розмінування ми не зможемо самостійно це виконати.

Вікторія Дей: Скажіть, будь ласка, а чи є у нас території, в яких ризик виникнення таких катастроф, які спричинили б екологічну міграцію, мінімальний? Тобто є території, які б ви назвали найбезпечнішими саме з точки зору того що там, наприклад, немає великих промислових об’єктів, які могли б становити загрозу внаслідок, наприклад, їхньої руйнації?

Олена Вусик: На мою думку, найбезпечніші  в цьому сенсі території Закарпатського регіону, тобто ті, в яких найбільше розвинений туризм, які приймали людей під час перших тижнів повномасштабного вторгнення зі Сходу. Розвиток туризму та екопоселень, на мою думку, є дуже прийнятним на цих територіях. 

Слухайте також: На Херсонщині є люди, які не подають заявки на розмінування, тому що не хочуть, щоб гинули сапери — головний редактор видання «Мост»

Глобальні виклики зміни клімату і їхній вплив на Україну

Вікторія Дей:  Пані Олено, ми говорили про наслідки війни й діяльність людини як основні фактори. Деякі впливають на екологічну міграцію, але ми ж розуміємо, що ми маємо ще фактор зміни клімату, і це є загальносвітовою проблемою. Як зміна клімату проявляється на рівні України та чи може це стати ще додатковим фактором для екологічної міграції?

Олена Вусик: Зміна клімату дійсно суттєво впливає на Україну і зокрема ті прилеглі території Чорного та Азовського моря, які внаслідок танення льодовиків можуть призвести до їхнього затоплення. Громадська організація «Екодія», яка є партнером нашої Української кліматичної мережі, проводила у 2018 році дослідження «Вода близько: підвищення рівня моря в Україні внаслідок зміни клімату». От якраз таким контрольним роком для моделювання зони затоплення наші колеги рахували 2100-й рік. І саме згідно з проведеними розрахунками може бути підтоплено до 650 тис. га суходолу. До прогнозованої зони затоплення повністю або частково можуть потрапити 590 населених пунктів. І, як ми розуміємо, саме на цих територіях є відповідні й промислові об’єкти, і порти, і сміттєзвалища, очисні споруди, кладовища. Тобто усі ці споруди можуть бути підтоплені. І внаслідок таких екологічних змін спричинити екологічну міграцію людей.

• Загроза є насамперед для південних регіонів  —  Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та Криму.

Вікторія Дей: Тобто на ці регіони, які зараз страждають на нестачу води, у майбутньому чекає затоплення?

Олена Вусик: Так. Якщо ми не зможемо вплинути на такі світові процеси, як танення льодовиків, які ми можемо навіть онлайн відстежувати на нашій станції. Тому це дійсно проблема, і проблема, яка може нас очікувати в майбутньому. Також є дуже багато острівних країн, і ці люди також підлягають екологічній міграції. Зокрема, їх порозселяють десь на материки, але вони хочуть жити в себе вдома, а не переїжджати незрозуміло куди. Тому це дійсно дуже велика проблема.

Нагадаємо, у вересні 2023 року Greenpeace попередив про погіршення безпекової ситуації на ЗАЕС. Спеціальна група експертів Greenpeace дійшла висновку, що Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) має занадто мало інспекторів на найбільшій атомній станції Європи – четверо осіб, і що для них там існує занадто багато обмежень у доступі. У висновку Greenpeace стверджується, що МАГАТЕ «не в змозі виконати вимоги свого мандату», але керівництво агентства не готове визнати це публічно, і в результаті те, що воно описує як порушення Росією принципів безпеки, не оприлюднюється.

Нагадаємо, раніше військово-партизанський рух «АТЕШ» повідомляв, що на тимчасово окупованій Запорізькій АЕС сталась чергова аварія. Існує ризик зупинки роботи одного з енергоблоків.

Де б ви не мешкали, як би скептично не ставилися до питань впливу екології на ваше життя, зважаючи на війну, та непередбачуваність подій команда БФ «Право на захист» наполегливо рекомендує попіклуватися про власну безпеку. Ви маєте чітко знати, які підприємства та об’єкти становлять найбільшу небезпеку в вашому регіоні. Чим загрожує вашому життю та здоров’ю аварія на такому підприємстві та знати, як діяти в надзвичайній ситуації.

• Авторка подкасту — експертка з комунікацій Вікторія Дей, співведуча — Вікторія Єрмолаєва
• Монтаж — Юлія Соганчі
• Візуальне оформлення — Анастасія Рибакова
• Саунддизайн — Олександр Мусевич
• Текст — Ілона Буц-Мироненко
• Редакторка тексту — Міла Мороз
• Продюсерка проєкту — Ана Море

Подкаст підготовлений у рамках напряму Фонду «Зменшення ризиків катастроф». Запис став можливим завдяки Jus Mundi. Матеріал відображає особисту думку авторів подкастів, яка може не збігатися з позицією Jus Mundi.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі