Анатолій Криволап заснував премію для молодих митців

Ірина Славінська: Розкажіть про саму премію та кому її будуть вручати?

Анатолій Криволап: Я сам був студентом і знаю, як важливо для художника під час навчання бачити роботи, які є найкращими. Свого часу ми не мали такої можливості. Коли я навчався в інституті, як мінімум, двічі на місяць їздив в Москву, щоб подивитися картини або навіть лише одну. За традиціями художніх вузів, найкращі студенти мали можливість їхати в Париж або Італію на стажування. Зараз такий час, що не кожен студент може поїхати і подивитись як старі, так і сучасні музеї. Я хотів зробити це декілька років тому, але підтримки від вишів не було. Зараз я задоволений, що ми знайшли спільну мову і зможемо підтримати рівень студентів та стимулювати їх.

Ірина Славінська: Куди йти студентам і куди надсилати роботи?

Анатолій Криволап: Організація буде відбуватись у Київській академії мистецтв. Думаю, інформація буде в Інтернеті. Грошову винагороду не будуть вручати студентові в руки. Буде замовлений транспорт, готель і все інше.

Лариса Денисенко: Студенти, які отримують премію та поїдуть за кордон повині будуть там малювати?

Анатолій Криволап: Ні, поїздка може бути на декілька днів, щоб подивитись музеї. Бо студентів у вишах навчають одному, а в житті вони бачать інше. Я вважаю академічну підготовку надзвичайно важливою. Чим швидше студенти знайдуть шляхи — тим більше буде результатів від таких митців. Ще я сподіваюсь поговорити з колекціонерами (вони повинні бути зацікавлені у молоді), щоб вони також здійснили підтримку.

Ірина Славінська: В Україні є колекціонери чи галереї, які готові звертати увагу на тих, хто починає свій шлях?

Анатолій Криволап: Є галерея «Bottega», яка займається молодими художниками. Є проекти в Арсеналі, є закордонні гранти від посольств. Стосовно колекціонерів — сформувалась досить потужна група, вони займаються сучасним мистецтвом. Я і зробив виставку, щоб об’єднати їх — щоб вони відчули себе групою. Так у них була б і програма підтримки молодих митців, вони могли б також зробити музей колекціонерів.

Лариса Денисенко: Можете пригадати свідомого колекціонера, який купив картину і пояснив: чому саме це полотно?

Анатолій Криволап: На це питання може відповісти кожен колекціонер. Нема більш проникливого шанувальника, ніж колекціонер. Як правило, він повинен відчути роботу. Він повинен знати про автора. Він росте разом з художниками, картини яких купує. Щодо інвестування — це серйозний бізнес. Людина інвестує, але потім почепить цю роботу, — все, він уже «на гачку». З чистого бізнесу він стає колекціонером.

Лариса Денисенко: Кабінетне мистецтво, на ваш погляд, може переформувати політиків?

Анатолій Криволап: Зараз час, коли за картиною визначається інтелектуальний рівень людини. Культурно неосвічена людина не може бути високоінтелектуальною. На жаль, у політикумі за 25 років було мало навіть просто культурних людей.

Лариса Денисенко: Ви відчуваєте, що на вашому мистецтві позначається сучасна ситуація і збройний конфлікт? Вдається уникнути цього чи це є можливістю висловитись?

Анатолій Криволап: Митець є живою людиною і не може бути байдужим до того, що проходить навколо. Воно буде проявлятися у всіх випадках: несвідомо чи підсвідомо. Адже мистецтво — переклад стану душі на полотні.

Лариса Денисенко: Як художнику віднайти свій голос і сформувати себе?

Анатолій Криволап: Думаю, що це вроджена здібність і це закладається природою. Якщо потенціал є сильним при народженні — він буде реалізований. А ще — необхідність сказати щось і працездатність.