Держава має підтримати бажання людей поширювати українську мову, — етнополітолог

Як держава повинна захищати українську мову? Як підтримувати мови інших національностей, які проживають в Україні? З результатами соціологічного дослідження знайомить етнополітолог і доктор політичних наук Володимир Кулик.

Дмитро Тузов: Розкажіть про нещодавнє дослідження.

Володимир Кулик: Його провів КМІС, з 19 по 29 травня опитувалося близько 2000 респондентів по всій Україні, які якомога точніше представляють населення неокупованих територій України.

Людей запитували, що вони роблять самі (як вони говорять в різних ситуаціях) і що вони хочуть, щоб робили інші (зокрема, держава). Треба розуміти, коли люди говорять самі, не завжди кажуть правду і трохи прикрашають відповідно до того, що вважають правильним. І зараз, очевидно, прикрашають в бік української мови, але треба розуміти, що в різних регіонах прикрашають по-різному.

Коли кажуть, що вони хочуть, щоб робили інші (зокрема, держава), зазвичай кажуть правду, хоча найрадикальніші погляди можуть бути трохи притлумлені. Загальна тенденція полягає в тому, що люди кажуть, що більше говорять українською і що хочуть, щоб української було більше в суспільстві і в державній політиці. Люди кажуть, що вони готові до того, щоб держава підтримувала переважно українську мову. І це відкриває простір для політики українізації, яку традиційно держава в нас трохи остерігалася проводити.

Безумовно, різниця між регіонами є, але навіть на сході та на півдні більше половини людей готові до цих заходів. На запитання: “як ви вважаєте, чи повинні відповідати українською мовою громадянам, які звернулися до них цією мовою, державні службовці” — 70% людей вважають, що так, по всій Україні; 15% — так, але тільки в тих регіонах, де цією мовою говорить більшість населення. І окремо таке ж питання стосувалось працівників торгівлі та сфери послуг — 54% вважає: так і по всій Україні, 16% — в регіонах, де більшість говорить українською. Отже, населення готове, щоб це було ( на заході — 90%, на сході — 50%, тому в середньому — 70%). Люди готові, щоб так було, але зараз так не є.

Дмитро Тузов: А що стримує?

Володимир Кулик: По–перше, люди не готові обов’язково робити так, як вони вважають, має бути — вони хочуть, щоб хтось робив. Хочуть, щоб багато робила держава, щоб воно якось саме ставалося, а їхні мовні зручності ніхто не порушував.

Українська держава повинна зрозуміти, що в постімперській атрофованій ненормальній ситуації є хронічна систематична постійна дискримінація. Не російськомовних, про яку багато кричать, а саме україномовних. Люди поки самі не готові активно боротися за свої права.

Люди хотіли б, щоб було українською, але якщо нема, вони активно не протестують. Це теж частково наслідок імперського домінування, яке тривалий час казало, що українська мова — не зовсім мова, або не дуже престижна, або важко, бо термінологія нерозроблена.

Проект нового закону про державну мову має певні вади, але сам обов’язок вживання мови в певних сферах треба закріпити, адже чинний закон, навпаки, максимально усуває всіляке регулювання.

Обов’язок держави — забезпечити на всій території право вживати українську мову, і обов’язок чиновників та надавців послуг його забезпечити, але також на територіях, де поширені інші мови, — забезпечити право вживати ці мови.

Говоримо також про проект нового закону про мову та про розвиток мов різних національностей, які мешкають в Україні — повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.