Хто боїться квот на українську мову на телебаченні?

16 березня Верховна Рада України ухвалила в першому читанні за основу законопроект № 5313 «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», який запроваджує на телебаченні обов’язкові квоти передач і фільмів українською мовою. Йдеться про 75% державної мови для загальнонаціональних телеканалів, 50% – для регіональних, а також 75% державної мови для програм новин на ТБ. У студії Світлана Остапа, заступниця шеф-редактора сайту “Детектор медіа” і членкиня наглядової ради НСТУ.

Ірина Славінська: Наскільки тема введення квот назріла в сьогоднішньому українському телебаченні?

Світлана Остапа: Вона назріла 25 років тому. І треба було одразу це вирішувати. Стосовно законопроекту, який був ухвалений у першому читанні, то ініціаторами були Вікторія Сюмар і Микола Княжицький, зареєстрований він був ще восени. Після того, як з ініціативою виступив президент України, щоб вирішити це питання в законодавчому полі і збільшити звучання української мови в телеефірі, ухвалення законопроекту пришвидшилося, його дуже швидко розглянули на позачерговому засіданні в Комітеті з питань свободи слова тиждень тому. Через кілька днів винесли в залу і проголосували в першому читанні.

Думаю, це природній процес, бо торік був ухвалений закон, який стосувався квот на українську пісню в радіоефірі. Він вступив в силу 8 листопада 2016 року і тепер квота української пісні буде збільшуватися: зараз — 25%, з 8 листопада цього року — 30%, ще через рік — 35%. Так само відбуватиметься і збільшення української мови в телеефірі.

Ірина Славінська: Чи маємо ми цифри щодо того, як справи в телеефірі з українською мовою сьогодні? І як рахувати взагалі це рахувати?

Світлана Остапа: Закон розмежовує: новини окремо, мовлення ведучих теж, кінопокази окремо. Законопроект пропонує: 75% української мови для загальнонаціональних каналів в ефірі і новин, і загалом мовлення і 50% для місцевих каналів.

Щодо досліджень, що є наразі, «Детектор медіа» публікував таку діаграму. Все залежить від телеканалу. Є такі, які вже майже на 100% або 100% мовлять українською. Це «Еспресо», «5 канал», «UA: Перший», «Культура».

Найнижчий показник — це загальнонаціональний канал «Україна» і «Інтер» (приблизно 24%). Саме «Інтер» перший обурився та виступив із заявою, що це порушення прав російськомовних українців і канали не зможуть виробити україномовного контенту. Вікторія Сюмар назвала цю заяву приниженням прав громадян України.

Лариса Денисенко: Україномовне звучання стосується лише виробництва, але не стосується гостей, наприклад, реаліті-шоу, чи я помиляюсь?

Світлана Остапа: Правильно. Це не стосується тих, хто буде коментувати чи інтерв’ю в прямому ефірі, якщо це репортажі з місць подій, коментарі запрошених учасників-героїв сюжету. Це буде стосуватися ведучих.

Чому «Інтер» та «Україна» кажуть, що російськомовний контент легше виробляти? Певною мірою з бізнесової точки зору тут є правда. Раніше наші продакшени, виробляючи цей контент, виробляли його з метою поширення потім по всьому пострадянському простору. Тому він окупався швидше. А україномовний продукт буде транслюватися все-таки на території України.

Ірина Славінська: Траплялося чути позитивні оцінки збільшення кількості зроблених в Україні серіалів після заборони демонстрації низки кіно та серіалів в українському телеефірі. Чи прийняття цього законопроекту може позитивно вплинути на кіновиробництво чи телевиробництво?

Світлана Остапа: «Детектор медіа» пише про ці речі і видно, що динаміка після ухвалення закону про квоти на радіо призвела до збільшення україномовної пісні в ефірі. Якщо перші кілька тижнів в основному звучали пісні Океану Ельзи чи групи Тік, що завжди було під рукою (аж обурювалися самі виконавці, щоб перестали так часто крутити), а зараз я щодня в авто слухаю радіо, і чую, як з’являються нові і нові пісні.

Лариса Денисенко: Коли «Інтер» заявляє стосовно того, що це відіб’ється на правах російськомовних українців або що вони не зможуть забезпечити якісної підготовки матеріалів українською, чи не розписуються вони у такий спосіб у профнепридатності?

Світлана Остапа: Власники «Інтера» були дуже тісно пов’язані з Росією і частина «Інтера» належала Росії. Так історично склалося, що вони видають себе за російськомовний загальнонаціональний канал, оскільки зараз цей канал вважається таким представником Опозиційного блоку, вони запрошують представників цієї партії, народних депутатів. Наша організація проводить моніторинги, і за попередніх років такого не було. Завжди скаржилися, що нема балансу, за часів Януковича на деяких канал представлена лише влада, а опозицію не пускали, а тут, в основному, опозиція.

Тому тут причина історична і політична. Нічого нового, і мене їхня заява не здивувала. Бо вони завжди себе так позиціонували, а те, що вони зможуть інакше, я впевнена. Але це питання до керівництва «Інтера».

Ірина Славінська: Є щонайменше один регіональний канал «Тиса», який працює з десятком різних мов та має різномовні редакції, які готують продукт різними мовами, направлені на різні нацменшини. В контексті розмови про мовні квоти, чи існують на сьогодні в Україні інші гарні приклади того, як можна працювати з багатомовністю?

Світлана Остапа: «Тиса» — це не просто регіональний канал, це філія Суспільного мовлення, в ній дійсно 8 редакцій і вони мовлять 8 мовами. Такі ж приклади є на інших філіях Суспільного мовлення, зокрема на одеській. Там де прикордоння, звичайно, змішане населення, щоб задовольнити освітні та культурні потреби громадян, які в побуті розмовляють іншим мовами, це дуже важливе питання. І потрібно підтримувати такі редакції, їх не можна реформувати у той самий спосіб, як інші. Серед комерційних каналів є дуже рідкісні приклади, як правило, вони стосуються російської мови.

Лариса Денисенко: А які санкції перебачено через те, що квотний принцип буде порушуватися?

Світлана Остапа: Це ще в процесі обговорення, я не буду заздалегідь лякати менеджмент і власників каналів. Я переконана, якщо санкції будуть прописані, регулятор має моніторити дотримання цих законів і накладати штрафи. Бо в нас, поки деяких не оштрафуєш, вони не зарухаються.