Клей для головного мозку розробляли в Британії українські науковці

У студії Громадського радіо — професор Університету Брайтона Сергій Михаловський та провідний науковий співробітник цього ж вишу Любов Михаловська. У 1994 році Сергій Михаловський побачив у газеті оголошення набору за грантовою програмою у Центрально-Європейський університет в Будапешті. А згодом його запросили на роботу в Брайтонський університет.

Професор Михаловський згадує: довелося їхати з пониженням статусу, бо в Києві він працював завідувачем лабораторії, а в Брайтон поїхав «рядовим» співробітником.

«Коли мене запрошували на роботу, мене запитали, чи не буде зарплата занизькою для моєї кваліфікації. Бо у них зарплата вписана в грант, вони не могли її змінити. Я тоді просто розсміявся в телефон, сказав: «Якщо я скажу вам, яка у мене зарплата, ви мені просто не повірите». У мене на той момент зарплата була 20 доларів», — згадує Сергій Михаловський.

Згодом до Сергія переїхала його дружина, Любов Михаловська. Вона працевлаштувалася в американську компанію, брала участь у розробці фібринового клею. Це препарат з крові людини, яку готують до операції. Використовується клей для з’єднання тканин, які не можна зшити — наприклад, головного мозку. Серед розробок Сергія Михаловського — штучні кришталики ока. Вчений докладав зусиль, щоб матеріали не відторгалися організмом. Науковці констатують: для більшості українських пацієнтів їхні розробки залишаються недоступними через їхню дорогу вартість.

«Класичний приклад — це стенти, які використовуються для операції на серці. Перший у світі патент на стенти розробив київський вчений. У нього патент купила велика західна компанія — мабуть, за непогані гроші, але заробила компанія все одно більше. Виготовляє тепер стенти ця компанія, а не Україна», — каже науковець.

Але, розповідають вчені, вони продовжують співпрацювати з українськими колегами. Наводять приклад молодої колеги, яка розробила індивідуальний проект, перебуваючи у декретній відпустці, та тепер на два роки переїжджає до Великої Британії.