Громадське радіо
У студії Громадського радіо коментує медіа-юрист Олександр Бурмагін.
Валентина Троян: За яким принципом був сформований список сайтів, рекомендованих до заблокування?
Олександр Бурмагін: Одна з претензій, яка лунає з боку правозахисників, медіа-юристів до такого способу обмеження свободи слова – незрозуміло, які принципи, які механізми використовуються для формування списку. Якщо в першій хвилі було більше ідеологічної складової, тому що блокували російські соцмережі або сервіси, то в другій хвилі навіть у людей, які підтримують ідеологічний підхід, виникли питання. Наприклад, притомний інформаційний ресурс «Экономические известия» теж потрапив у список. І він там не один такий. Тому це питання до влади: з яких принципів і які підстави, ознаки вона використовувала для формування списку. Громадськості це не пояснили і невідомо, як формувався цей список.
Валентина Троян: Я розумію, що з ідеологічних міркувань заблоковані ресурси, які контролюють певні частини Донецької та Луганської областей. Інша справа – як звідти отримати інформацію? Блокуються ресурси, на яких розповідається, хоч і під певним кутом, про життя в Луганську та Донецьку, натомість нічого не дається.
Олександр Бурмагін: Спеціалісти, експерти, які займаються технічним боком Інтернету та розуміються на цьому, стверджують, що 100% зробити блок, щоб не було доступу за допомогою анонімайзерів чи інших засобів практично неможливо. Успішно це на сьогодні робить тільки одна країна – Китай, це коштує їм мільярди доларів. Дуже дорого робити секторальне обмеження. Більш-менш це намагається зараз робити РФ. Не впевнений, що наші спроби з технічної точки зору будуть успішними. Але це технічний бік.
Цінність отримання інформації через веб-сайти – на цьому наголошують всі міжнародні стандарти. Саме через це в рекомендаціях Ради Європи, в рішеннях ЄСПЛ наголошувалося на тому, що Інтернет має свою особливу цінність через те, що він допомагає вільному обігу величезної кількості інформації, яку може отримувати велика кількість людей онлайн. Таке блокування викликає величезну кількість питань до того, навіщо це робити взагалі. Зараз буде критика з боку міжнародних організацій.
Валентина Троян: А чи буде?
Олександр Бурмагін: Думаю, найближчий час покаже. Якщо перша хвиля пройшла непомітно, то зараз деякі неурядові, правозахисні організації готують матеріали. Цілком можливо, що буде звернення до суду. Тут знов-таки питання, що ці судові позови багато хто, мабуть, сприйме з надривом. Але мало хто розуміє, що в нормальному та цивілізованому суспільстві суд – це якраз спосіб вирішити якусь суперечку. Якщо є різні думки та є ознаки порушення законодавства, то спір передається в суд – нехай він вирішує, хто був правий. Нещодавно федеральний суд Нью-Йорка заборонив Трампу в своєму ж акаунті в Твіттері блокувати критиків його ж постів. Тому, думаю, правозахисне товариство буде більш наполегливим стосовно захисту прав людини. Тому що Інтернет та поширення інформації в Інтернеті – це права людини. Багато хто чомусь про це забуває.
Валентина Троян: Правозахисники часто користуються ресурсами, зокрема тими, які рекомендовані до заблокування. Я як журналістка часто користуюся ресурсами, які підконтрольні бойовикам, тому що це джерело, з якого я можу про щось дізнатися: я маю про це знати та знайти шляхи перевірки цієї інформації.
Олександр Бурмагін: Дійсно, може бути різна подача певної інформації. Наприклад, якщо ресурс як джерело використовують журналісти, які діють відповідно до стандартів, перевіряють інформацію або, наприклад, використовують його для верифікації інформації.
Наскільки мені відомо, декілька ресурсів потрапили в цей список, тому що транслювали парад у «ДНР» на 9 травня. Навіщо це робити – малозрозуміло. Але це питання до професійності ЗМІ або веб-видань.
Стосовно легітимності цього способу обмеження і того, чи є перспективи в суді, я як юрист можу сказати: якщо б у нас була авторитетна й незалежна судова гілка влади, перспективи були б дуже добрі. Але я думаю, кампанія буде будуватися з перспективою на ЄСПЛ.
Після першої хвилі блокувань були судові позови і є рішення Верховного суду з цих позовів – вони достатньо смішні, як на мене. Звісно, що всі про відмову. Основний аргумент – те, що позивачі не довели, яким чином таким блокуванням порушуються їхні права та свободи. З одного боку, указ призводить до, наприклад, обмеження діяльності тих, хто створює контент та його поширює, з іншого боку, втручається в права користувачів. Тут є дві великі групи людей, у права яких відбуваються втручання. Тому після другої хвилі, думаю, позови будуть. Було би дуже добре, якби хтось із притомних інформаційних ресурсів, які потрапили в список, теж були позивачами. Тому що в цьому випадку аргумент: «Поясність, яким чином порушуються ваші права», не пройде.
Якщо після другої хвилі та таких позовів будуть відмови в Верховному суді України, думаю, було б добре, якщо б ці справи потрапили в Європейський суд. Там зовсім інші бачення. Вони розглядають Інтернет та свободу в Інтернеті саме через призму прав людини.
Валентина Троян: До списку потрапив сайт WebMoney.UA. Як ви думаєте, чому?
Олександр Бурмагін: Ми можемо говорити, використовуючи напівофіційні джерела, бо, повторюсь, влада не пояснює, чому і як список формується. Я чув, що WebMoney використовували для перерахування коштів на окуповані території, терористам у тому числі, що це був механізм переміщення фінансів. З іншого боку, цим інструментом користувалися притомні люди в окупованому Криму, в тому числі правозахисники, невеличка кількість сміливих людей, яка там лишилася і намагається щось робити, в тому числі в інформаційному просторі. Зараз, оскільки це обмеження загального характеру, страждають і одні, й інші. Загалом всі міжнародні стандарти говорять, що не повинно бути загальних обмежень в Інтернет. Це має бути точково, на підставі конкретних випадків порушень чи вчинення злочинів. Будь-яке секторальне масове обмеження – це порушення прав людини.
Валентина Троян: Рік я не могла зайти на інтернет-ресурс, підконтрольний «ЛНР». Лише в другу хвилю його рекомендували заблокувати. Яким чином це відбувається, інтернет-провайдер на власний розсуд обирає, що заблокувати?
Олександр Бурмагін: Тут є велика кількість питань стосовно обов’язковості. Це вже так звані заходи примусу з боку держави.
Валентина Троян: Як бути користувачам?
Олександр Бурмагін: Після першої хвилі наші національні суди сформували позицію, що людина може використовувати анонімайзер, VPN і так далі, відповідно не втрачається її можливість користуватися тим чи іншим заблокованим ресурсом. І тоді виникає питання: який сенс у цьому блокуванні взагалі.
Валентина Троян: Поясність як юрист: у якому випадку дійсно може заблокуватися інтернет-ресурс?
Олександр Бурмагін: На сьогодні закон Про телекомунікації передбачає тільки судовий порядок. На підставі судового рішення в конкретному випадку, коли є конкретний факт поширення забороненого контенту може відбуватися блокування. І цей механізм зрозумілий. Наприклад, якщо не буде виконуватися рішення суду, передбачена кримінальна відповідальність. Як бути тут, яка відповідальність за невиконання указу?.. Немає зрозумілого механізму вирішення цих питань.
Валентина Троян: Якщо говорити про інтернет-свободу в Росії, наскільки ми її наздоганяємо щодо тенденції блокування ресурсів?
Олександр Бурмагін: Якщо говорити про випадки, коли суспільство навіть не розуміє, на якій підставі та в який спосіб відбулося обмеження, можна сказати, що ми переганяємо Росію. Той самий Роскомнадзор – вони принаймні створили видимість, що вони порядні. Написали законодавство – можна прочитати, як працює механізм. Будь-який інструмент можна використовувати з різною метою, але цей інструмент у них є, принаймні зрозуміло процедурно, як це відбувається. Інша справа, що там важливим елементом є експертиза, яка за конкретним контентом визначає, наприклад, що це екстремістський матеріал. І зрозуміло, що підвладна експертна установа виконує вказівки, але це відбувається на підставі, прописаній у законі, формально все є. Зрозуміло, на чиє замовлення і з якою метою воно працює – це інше питання. А в нас навіть немає цієї процедури.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.