Підопічний Вакарчука Лео Мантіс співає українською в студії «Громадського радіо»

Гість ефіру — музикант Лео Мантіс.

Олена Бадюк: Ви давно переїхали до України?

Лео Мантіс: Я приїхав до України у 2012 році, щоб стати лікарем. Це сталося раптово. Коли я закінчив навчання, мені захотілося кудись поїхати. Я обирав з кількох країн, хотів помандрувати до Європи, до незнайомих місць. Я думав про Чехію, Чилі та Україну. Я хотів поїхати до країни, про яку можна знайти мало інформації в інтернеті. Тоді було мало чути про Україну. Медичних університетів тут вистачає. Вирішив, приїхав — і ось я тут. Я не розчарований у своєму виборі.

Григорій Пирлік: Ви раніше мріяли про медичну кар’єру?

Лео Мантіс: Я ніколи не думав, що буду займатися музикою. Я завжди мріяв бути медиком. Коли мені виповнилося 12, я полюбив гітару і почав грати для себе.

Олена Бадюк: Музичної освіти у вас немає?

Лео Мантіс: Нічого такого.

Олена Бадюк: Можна сказати, що першою людиною, яка почала вас навчати музики, був Святослав Вакарчук?

Лео Мантіс: Я багато чого навчився у Святослава Вакарчука, але важко сказати, чи він був першою людиною, яка вчила мене музики. Мій тато грав на барабанах. Я завжди слухав багато музики.

Олена Бадюк: Яка подобалася?

Лео Мантіс: Це складне питання. Я виріс у сім’ї, де всі слухали різну музику. У нас велика родина, шестеро дітей. Старші сестри слухали Sade Adu, тато слухав Koffi Olomida, брат слухав рок. Я слухав все, що вмикали.

Олена Бадюк: Розкажіть про пісню «Na So E Dey Dey».

Лео Мантіс: Вона сильно відрізняється від інших пісень. Вона написалася на барабанах. У ній говориться про людські страждання. Там є смішна фраза про те, що гола людина не зможе заховати руки в кишені. Пісня написана мовою піджин.

Олена Бадюк: Чи легко вам писати пісні українською мовою?

Лео Мантіс: Українська мова складна. Для мене вивчення її — це постійний процес. Я дуже стараюся. Пісню «Листи» я написав легко, протягом чотирьох хвилин з’явилися всі слова.

Григорій Пирлік: Ви навчалися в Тернополі. Чи сприяло це тому, що ви швидко опанували українську мову?

Лео Мантіс: Я думаю, що так. Мене оточували україномовні люди. Найбільший вплив на мою українську мову здійснили пісні «Океану Ельзи».

Мені було дуже цікаво, яка музика в Україні.

Коли я приїхав, в перший день, я чув в таксі «Океан Ельзи». Тоді я ще не знав їх, а потім слухав все їхнє, навіть ранній альбом.

Олена Бадюк: З піснею «Океану Ельзи» ви пішли на талант-шоу. Наскільки це змінило ваше життя?

Лео Мантіс: Я познайомився з Вакарчуком, ми почали співпрацювати.

Григорій Пирлік: З медициною закінчено?

Лео Мантіс: Ні. Я зараз на шостому курсі. До медицини ставлюся серйозно.

 

Олена Бадюк: Наскільки вам допомагає Вакарчук?

Лео Мантіс: Він завжди готовий дати професійні поради. Ми часто спілкуємося.

Олена Бадюк: Чи не було у вас ідеї створити спільну пісню?

Лео Мантіс: Про такі ідеї не треба довго думати. Вони народжуються природно. Якщо така ідея народиться, ви про це дізнаєтеся.

Григорій Пирлік: Який у вас медичний фах? Чи плануєте ви займатися медициною, бо настане час, коли доведеться зробити вибір?

Лео Мантіс: Цей час настав давно. Я зробив вибір. Поки я про нього не розповідаю, але в душі я знаю, що зробив його. Без вибору не можна рухатися вперед.

Я вчуся лікувальній справі. Хотілося б бути терапевтом.

Олена Бадюк: Пісня «Na So E Dey Dey» написана вашою рідною мовою?

Лео Мантіс: Нещодавно мене питали, яка моя рідна мова. Я подумав і зрозумів, що у мене кілька рідних мов. Тато говорив однією мовою, мама — іншою, є також державна мова, англійська, та неофіційна — піджин.

Назва пісні «Na So E Dey Dey» перекладається як «Так і далі буде».

Олена Бадюк: Заспівайте нам щось.

Олена Бадюк: Чи сумуєте ви за своєю Батьківщиною?

Лео Мантіс: Нігерія — неймовірно красива країна. Лагос — моє рідне місто. Я сумую за домом і за родиною.