Після заяви Абромавичуса про відставку тиск припинився? — Ви жартуєте?

Ірина Славінська: Ви написали заяву по звільнення. Який статус цієї заяви зараз?

Максим Нефьодов: Її статус підвішений. ЇЇ не розглядав Кабмін, і ВРУ не розглядала заяву про відставку міністра.

Дмитро Тузов: Всі на місцях? Всі працюють? Міністр теж?

Максим Нефьодов: Міністр зараз у відпустці. Він зрозумів, що його поява призводить до політичних дебатів, а не до продуктивної роботи. Ми всі працюємо з 8.30 до пізнього вечора.

Дмитро Тузов: А як же ж заява Абромавичуса, що міністерство можна скоротити, і цього ніхто не помітить.

Максим Нефьодов: Ми вже скоротили міністерство вдвічі. І зараз продовжуємо цей процес. Те, що його взагалі можна скоротити — це полемічний прийом, але скоротити його на 2/3 — це не думка, а те, над чим ми працюємо.

Дмитро Тузов: Чим зараз займається міністерство?

Максим Нефьодов: Міністерство працює на трьома реформами, які дозволять нам забезпечити стале економічне зростання: це ефективне управління державними підприємствами, дерегуляція та реформа державних закупівель.

Ірина Славінська: А що таке чіткий політичний мандат в Кабінеті міністрів? Це ж виконавча влада.

Максим Нефьодов: Коли ми починали роботу, мова йшла про те, що ми будемо займатися реформами.

Моє розуміння було таке, що ми будемо отримувати повну підтримку у цих реформах, та свободу дій.

В реальності ми бачимо, що карт-бланшу на реформи немає. Кажуть, приходьте робити реформи, але з реформами ми почекаємо. Їх треба довго обговорювати, проводити. Сама система державних органів влади є не придатною для реформ.

Дмитро Тузов: Якщо просто боротися з системою, і не персоналізувати її — результатів не буде.

Максим Нефьодов: Тут питання що коли ви знімете одного чиновника, на його місце прийде інший, такий же самий.

Питання системи, а не прізвищ. Якщо ми хочемо проводити швидкі зміни, ми обираємо людину, і їй даються важелі їх проводити.

Ірина Славінська: Які важелі лідеру потрібні?

Максим Нефьодов: Я вам просто розкажу історію погодження документу в Кабміні.

Він розробляється профільним комітетом, потім затверджується юридичним департаментом, потім він йде до редакторів, потім він підписується заступником міністра та міністром.

Потім він іде на погодження багатьох органів державної влади ( це 5-10 органів).В кожному з органів він проходить департамент юристів, заступників міністрів, міністрів. Потім він повертається, всі думки узагальнюються, і він розглядається урядовим комітетом. Потім він іде до секретаріату, де він знову проходить комітет, юристів, редакторів. Я можу розказати про війни літературних редакторів, які сперечаються місяцями за те, де кому поставити.

Лише потім він потрапляє до Кабміну. Цей шлях займає рік. Потім законопроект потрапляє в парламент, і все починається знову.

За такої системи не можна нормально працювати.

Ми вже скоротили у міністерстві 50% персоналу.

Ірина Славінська: Так які все ж важелі має мати лідер, щоб він міг щось робити?

Максим Нефьодов: Щоб пришвидшити процес, нам потрібно обирати керівників за професійними ознаками, які не пов’язані з бізнес-групами, політичними силами.

Також треба зменшити кількість щаблів погодження. Якщо команда може проводити зміни, дайте їй це робити. Кожен етап щось стирає з ідеї.

Окреме питання в цьому — це вивільнення від політичного тиску. Велика частка часу витрачається на те, щоб зачиняти перед кимось двері, вивільняться від зустрічей.

Дмитро Тузов: Після заяви Абромавичуса тиск припинився?

Максим Нефьодов: Ви жартуєте? Величезна кількість людей не вважають, що це проблема. Вони думають, що можуть використовувати будь-які важелі впливу для того, щоб лобіювати потрібні їм рішення.

Це питання елементарної ефективності. Навіщо мені знаходитися на посаді, якщо я 90% свого часу витрачаю на відбивання? Я краще повернуся в бізнес, чи буду працювати над реформою як волонтер.

Будь-який державний діяч вважає, що у нього є своє слово і бачення, яке він має повне право втілювати.