Посли-спостерігачі чи посли з нагайками: чого чекати від «великої ротації»?

Анастасія Багаліка: Ротація ситуативна чи це заздалегідь сплановано?

Альона Гетьманчук: Це нормальний процес, який відбувається влітку зазвичай, бо тоді не таке активне політичне життя. Хочу зазначити, що ще ціла низка послів змінюється, не лише США та ЄС. Серед них посли Швеції, Румунії, Польщі, де процес ротації затягнувся. Зовсім скоро ми матимемо зовсім новий дипломатичний ландшафт.

Лариса Денисенко: Чим відзначились ці посли, які від’їжджають?

Альона Гетьманчук: Ці посли приїхали за часів Януковича. Деякі їхали майже на заслужений відпочинок або з відчуттям, що нічого особливого в Україні не відбуватиметься. Вони зможуть спокійно писати звіти, насолоджуватись життям в Україні. Події Майдану та агресія Росії стали шоком для багатьох з них, вони не знали, як реагувати і деякі з них не хотіли псувати стосунки з режимом Януковича до останнього, підтримували дружні стосунки з представниками Партії регіонів. Для багатьох з них це було першим подібним досвідом у дипломатичній практиці — швидко приймати рішення, робити заяви і повідомляти свої столиці. Бо саме на основі цих звітів вибудовувалась позиція країн, ухвалювались рішення щодо санкцій та інших важливих речей.

Їхня роль була дуже помітною. Посол в Україні впливової держави — це більше, ніж просто посол, в них є дуже багато можливостей впливати на ситуацію, процеси та рішення. В них відкритий доступ до перших осіб держави. Якщо в інших державах посол контактує з міністром закордонних справ, то у нас — може і з президентом напряму і бути прийнятим. Звісно, не всі посли мають такі привілеї, тому об’єднуються у коаліції. Наприклад, була коаліція Великої сімки, де цього року головує Японія. Вони зацікавлені, щоб Україна не перетворилась на країну-невдаху. Є коаліція послів країн-Балтії.

До речі, після відставки колишнього міністра економрозвитку, то посол Швеції відіграв ключову роль щодо того, що з’явився лист від групи країн.

Анастасія Багаліка: Чи відомі персоналії нових послів?

Альона Гетьманчук: В основному, це кар’єрні дипломати. Виняток — посол Польщі, який відомий і в експертних колах та серед громадянського суспільства. Це один із тих послів, у якого є емоційна прив’язка до України. Всі інші посли — дипломати, які вже працювали в регіоні. Якщо попередній посол США Джеффрі Пайет їхав в Україну, не дуже добре орієнтуючись в регіоні, він навіть цього не приховував, то нова посол Марі Йованович проводить мало попередніх брифінгів, вона почувається досить впевнено в тематиці, хоч і працювала в Україні ще за часів Кучми. Я лише переживаю, що вона, маючи сподівання повернутись в нову Україну, а побачить, що по суті нічого не змінилось, побачить законсервований совок, тих же людей на тих же посадах. Сподіваюсь, її оцінка буде відвертою.

Лариса Денисенко: Хто в нас є «вітринними політиками»? Чому посли надають перевагу саме такому спілкуванню?

Альона Гетьманчук: Не буду називати персонально. Більшість знає цих людей — вони чудово володіють іноземними мовами і потрапили в списки політичних партій частково тому, що лідери партій хочуть мати чудових комунікаторів із Заходом, які б навіть найганебніші ситуації могли інтерпретувати так, щоб залишилась підтримка України. Мені їх жаль, це важке завдання — переконувати у тих речах, які точно не є прогресом.

Анастасія Багаліка: Наскільки нові посли можуть бути жорсткими у своїх вимогах до України?

Альона Гетьманчук: Думаю, вони приїдуть без емоційної прив’язки, вони не були на Майдані і не бачили, як Україні давались ці можливості для змін. Тому вони будуть давати менше поблажок. Це стосується тих, хто зацікавлений в розвиток та інтеграцію України в Європу. Не виключаю, що серед них і будуть нейтральні, які не захочуть робити політичних заяв, а зосередяться на культурі, економіці. вони не будуть готові інвестувати свій час та зусилля, щоб адвокатувати зміни в Україні. Якщо вони побачать волю українського керівництва до реформ, до будуть допомагати. Навіть якщо будуть перешкоди, опір, помилки. Якщо ж побачать, що європейська інтеграція сягнула своєї стелі на даний момент, то тоді вони нададуть перевагу іншим справам.

Я, до речі, вдячна послам за те, що вони зробили громадянське суспільство своїм союзником. І тим самим допомогли громадянському суспільству бути почутим українським керівництвом. Тут потрібно послам подякувати за це.

Лариса Денисенко: Чи можемо очікувати, що нові посли США та ЄС теж будуть мати злагоджену позицію, особливо по відношенню до РФ?

Альона Гетьманчук: Можна очікувати, що такий трансатлантичний зв’язок збережеться. Раніше на це впливали також і хороші персональні стоссунки між Томбінським та Пайетом. Важлива і робота послів США в країнах ЄС, нашим дипломатам в цих країнах необхідно з ними комунікувати. Вони впливові, з їх допомогою можна вирішити ряд питань. Дуже би хотілось, щоб європейські країни теж, як і США, стали супервайзерами певних секторів реформ.

Анастасія Багаліка: Як суспільство зможе зрозуміти, що комунікація між іноземними посольствами та українською владою є вдалою? Як швидко це може статись?

Альона Гетьманчук: Це буде очевидно по зустрічах, заявах. Залежить, чого очікує суспільство від послів: просто спілкуватись з владою чи щоб вони «діставали нагайку», підштовхували дипломатично до потрібних рішень. Це буде складний вибір для багатьох послів. Більшість послів не дозволяють собі відходити від протоколу, намагаються висловлювати зауваження непублічно. Має бути щось суттєве для критичної заяви посла. Томбінський таким, наприклад, свого часу ставати не хотів. А вже згодом він став дуже активним.

Сподіваюсь, що нові посли скористаються зі своєї впливової позиції в Україні, не будуть послами-спостерігачами, а дійсно відчувати елемент місії, з якою вони приїхали до України.