Президент жодного разу не зателефонував Олегу Сенцову, - активістка

Про подробиці ми розпитали в організаторки заходу Анастасії Сегеди.

Григорій Пирлік: Скільки людей зібралися і хто саме був?

Анастасія Сегеда: На жаль, зібралося небагато людей, якщо не враховувати пресу і канали. Були преса, також співорганізаторка Анна Полінчук, кінорежисер Марія Старожицька, я та правозахисниця Марія Томак.

Григорій Пирлік: Анна Полінчук – це людина, яка листується з Олегом Сенцовим.

Анастасія Сегеда: Так, і вона з тих, кому Олег Сенцов відповідає. Він, на жаль, не може відповісти всім, але Олегові потрібно писати. Кожен щось з нас може зробити – від аватарки у Фейсбуці до написання листів, адже моральна підтримка – це дуже важливо.

Григорій Пирлік: Чи є у вас відчуття такого певного вакууму? Медіа піднімають цю тему, але якщо поспілкуватися з пересічним киянином, чи розповість він, хто такий Олег Сенцов і які в нього умови?

Анастасія Сегеда: До речі, як не дивно, в маленьких містах України більше знають про Олега Сенцова, ніж у Києві. Можливо, тому що там дивляться більше телебачення. Нещодавно ми робили опитування, і людина, яку ми перестріли на Хрещатику, не знала навіть хто такий Олег Сенцов, не дивлячись на те, що позаду неї стояв величезний банер із зображенням Сенцова.

Тому зараз робиться багато акцій саме для розголошення, щоб люди знали, щоб вони чули, щоб перехожі залучалися.

В маленьких містах України більше знають про Олега Сенцова, ніж у Києві

Григорій Пирлік: І це ви питали лише про Олега Сенцова, не кажучи вже про Володимира Балуха, який теж тримає голодування, та інших політв’язнів.

Анастасія Сегеда: Люди не знають, що вони в принципі є, я вже мовчу про прізвища. Напевно, це той момент, коли це повинні робити не тільки медіа, але й кожен з нас повинен бути відповідальним. На жаль, поки наших людей особисто не зачепить, вони не вмикаються. На жаль, ми не можемо розкрити грати і забрати наших політв’язнів, але ми можемо робити хоч якийсь розголос.

Григорій Пирлік: Можливо розголосу немає ще й тому, що я не пригадую ініційованих державою плакатів або білбордів, де б згадувався Олег Сенцов.

Анастасія Сегеда: Саме тому сьогодні був у нас брейншторм, де ми говорили про різні пропозиції. І, в першу чергу, ми вимагали діалогу від влади, щоб вона теж долучалася, щоб ми бачили певні кроки від неї. Адже, вибачте, пройшло 79 діб, як голодує тільки Сенцов, Балух голодує вже більше ста днів.

Нам потрібно звертатися до влади, тому що акції – це добре, але немає відповіді, це як гра в одні ворота, що ні до чого не веде. Є певний розголос, залучаються медіа, але влада не відповідає. Порошенко два місяці тому зустрівся з родинами політв’язнів, сказав їм, що будемо робити далі, більше він з ними не зустрічався. Він обіцяв зробити окремий орган влади, який буде опікуватися саме політв’язнями, але його не зроблено. Людмила Денісова не змогла зустрітися з політв’язнями і далі не зробила жодного кроку.

Багато хто пише Олегу, а президент – ні

Григорій Пирлік: Що сьогодні вдалося придумати?

Анастасія Сегеда: Декілька тез я вже озвучила – це і окремий орган, що буде опікуватися політв’язнями, це дії омбудсмена. Був так званий відкритий мікрофон, до нього підходили люди, зокрема, було запропоновано, що можна зробити ще закордонні акції, пропонували задіяти Червоний Хрест, нагадати про написання листів Олегу Сенцову та іншим політв’язням. Крім того, було звернення до президента, щоб він відгукнувся і сам зв’язався з Олегом, оскільки він цього жодного разу ще не зробив, і спитав, що і як з людиною. Багато хто пише Олегу, а він – ні. Це було оформлено в лист, який ми передали до Адміністрації президента.

Григорій Пирлік: Як ви думаєте, чому жодного разу не було дзвінків від президента до Олега Сенцова? Можливо, були намагання, про які не повідомлялося?

Анастасія Сегеда: Напевно, ще наважився наш президент зателефонувати Сенцову. Ми рухаємося дуже повільно, а потрібно пришвидшитися, оскільки часу просто немає – стоїть питання життя і смерті.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.