Скільки людей гине на дорогах України? Офіційна статистика відрізняється від даних активістів

Громадська організація Vision Zero опублікувала звіт, в якому йдеться про те, що офіційна статистика про зниження смертності на дорогах України — неправда. Активісти звірили дані на сайті Управління безпеки дорожнього руху Національної поліції і відповіді на їх інформаційні запити до регіональних управлінь Нацполіції, а також інформацію про жертви ДТП в регіональних ЗМІ. Згідно з даними громадських активістів, в деяких областях статистика занижена до 40%.

Говоримо про це з керівником організації Vision Zero Віктором Загребою.

Тетяна Косянчук: Чому важливо збирати статистику про смертність на дорогах?

Віктор Загреба: Як ми можемо щось робити, якщо ми не бачимо, до яких результатів це призводить. Ми рахуємо кожен день, скільки загинуло людей в АТО, і абсолютно не рахуємо, скільки людей загинуло в Україні в ДТП. Управління дорожнього руху кажуть, що це 3100 осіб. За нашими оцінками це може бути від 4 до 5 тисяч людей.

Андрій Куликов: Куди дівається різниця?

Віктор Загреба: Це для нас теж загадка, і ми зробили досить серйозне дослідження, і зрозуміли, що дані справді занижені, а чому так сталося і як це виправити, ми не знаємо.

Андрій Куликов: Але люди то померли, і треба на рахунок чогось ті смерті списати?

Віктор Загреба: Це треба взяти дані охорони здоров’я, і там ми побачимо якісь реальні цифри. Що зараз виходить? Кожне ДТП із загиблим, очевидно, оформляється, і ці дані 100% є на місцях, наприклад, в районному центрі. Далі дані 100% передаються в Головне управління Національної поліції в область. А от на етапі передачі даних у Київ, щось із ними стається. Це або безлад в системі Нацполіції в тих відділах, які відповідають за дані, або це навмисне заниження даних, щоб показати, що у нас в країні відбувається покращення.

В київському управлінні кажуть, що загинуло 230 людей, а в обласному управлінні подають інформацію про 306 осіб

Тетяна Косянчук: Яким чином ви змогли відслідкувати, що дані занижені?

Віктор Загреба: По-перше, звірили дані в областях і в Києві. Наприклад, по Київській області різниця складає 31%. В київському управлінні кажуть, що загинуло 230 людей, а в обласному управлінні подають інформацію про 306 осіб. Тобто 70 людей кудись зникли.

Андрій Куликов: Це дані по області, не рахуючи Києва?

Віктор Загреба: Так. І ми отримали такі розбіжності з 3-х областей.

По-друге, ми використали журналістику, адже знаємо, що в обласних центрах часто пишуть статистику по ДТП із загиблими в ЗМІ. Ми взяли 8 областей і промоніторили всі публікації місцевих ЗМІ. І теж побачили величезні розбіжності в цій частині. Виявилося, що на 50-70% більше було загиблих за інформацією в ЗМІ, ніж за даними Нацполіції.

Тетяна Косянчук: Чи звертались ви за коментарями до Національної поліції?

Віктор Загреба: Так, ми співпрацюємо з Нацполіцією вже понад рік, тому ми піднімали з ними проблему даних. Ми про це комунікували в робочому режимі з посадовими людьми в МВС і Нацполіції. І сказали, що ми як громадська організація не можемо це замовчувати, а у вас є час розібратися і зрозуміти, чому так стається. Але змінено не було нічого, тому ми опублікували ці дані.

У відповідь на цей звіт Управління безпеки дорожнього руху опублікувало заяву, в якій говориться, що за збір, обробку та аналіз даних про аварійність на дорогах в Національній поліції відповідає зовсім інший підрозділ — Департамент інформаційної підтримки і координації поліції «102». Ми зв’язалися з керівником цього департаменту Олександром Замисловим.

Олександр Замислов: Мы не выдаем статистику, всего лишь считаем. А готовит и выдает статистику именно Департамент превенции. Статистические данные собираются непосредственно с региональных рабочих мест, которые вводят сотрудники как Департаменты патрульной полиции, так и департамента превенции.

Тетяна Косянчук: В отчете, который опубликовали активисты, говорится, что данные Национальной полиции отличаются от общенациональной статистики.

Олександр Замислов: Общественная организация проанализировала какие-то цифры. Пусть эта организация напишет нам, мы сделаем оценку и дадим комментарий. Потому что вполне вероятно, что цифры взяты не те, или не по той методике рассчитаны. Есть определенная методика расчета — какие цифры берутся, когда, за какие периоды, что брать за основной показатель и с чем сравнивать. У нас своя методика, в общественной организации своя, как же мы можем их сравнивать? Мы готовы по этому направлению пообщаться с этой организацией и найти истину. Для нас это очень важно.

Тетяна Косянчук: Пане Вікторе, якою може бути державна політика, щоб уникнути смертності на дорогах?

Віктор Загреба: Ми як громадська організація зараз є учасниками кампанії «За безпечні дороги» — це велика ініціатива, яка спрямована на зміни в державній політиці. Ми обрали на цей рік три фокуси — це надмірна швидкість, що є величезною проблемою, яка вбиває половину людей на дорогах. Друга проблема — ремені безпеки, адже науково доведено, що ремені безпеки рятують життя при ДТП. І третє — відволікання за кермом на мобільні пристрої. Це зростаюча проблема, адже у всіх є смартфони, месенджери, вайбери і т. і. Люди вважають, що на пару секунд глянути в телефон не є проблемою, але, на жаль, це не так.

Державна політика має складатися також із безпечної інфраструктури, тобто вулиці мають бути спроектовані безпечно. Вони в нас зараз спроектовані на швидкість, на пропускну спроможність, але не на безпеку.

Також має бути просвіта і невідворотність та суворість покарання, чого в нас, на жаль, немає.

Андрій Куликов: Як ви залучаєте до просвіти зовсім юне покоління?

Віктор Загреба: Я вважаю, що не потрібно звинувачувати жертв. Кажуть, що дітей збивають, і тому нам потрібно їх вчити. Насправді, кількість дітей, які винні в ДТП, дуже мізерна — менше 1%. На 99,5% винні водії. І тому, коли вся державна освітня політика спрямована на дітей, це, звичайно, добре, але це не має бути панацеєю.

Нова патрульна поліція має програму роботи в школах, і вони навчають дітей, в тому числі, і безпеці руху. І наша громадська організація доклала максимум зусиль, щоб контент цих уроків був сучасний і відповідний віку та когнітивним здібностям дітей

Тетяна Косянчук: На сайті вашої організації вказано, що головна мета організації — зменшити число жертв на дорогах до нуля. Чи це в принципі можливо, і чи є якісь міжнародні практики, де смертність на дорогах зведена до мінімуму?

Віктор Загреба: Так, це можливо. В світі є понад 500 великих міст, які досягнули нульової смертності на дорогах. І понад 300 міст досягнули таких успіхів за 3-4 роки. Ці міста знаходяться в Голландії, Великій Британії, Данії, Німеччині і Швеції. Але є такі міста і в Польщі і в Словаччині.