Турчинов знав про анексію Криму зазделегідь, але нічого не зробив, — Маломуж

Микола Маломуж, голова Служби зовнішньої розвідки України з 2005 по 2010 роки, генерал армії України розповідає про затриманнях на території Криму осіб, яких Росія називає «диверсантами».

Сергій Стуканов: Як ви оцінюєте дії спецслужб? Навіщо вони створюють враження існування на окупованому півострові чи-то мережі, чи-то осередку людей, які планують диверсії на об’єктах кримської інфраструктури?

Микола Маломуж: По-перше, треба відзначити які перспективи, в першу чергу керівників Росії, щодо викриття таких акцій. Ми можемо виходити з того, що сьогодні надважливо мати такі аргументи, які б дійсно створювали негативні враження щодо України і наших спецслужб на території Криму, бо найголовніше — це стратегічні посили світу.

Росія намагається показати, що ми застосовуємо методи диверсії та терору на території Криму і, відповідно, проти кримчан, і йдемо на порушення принципів мирного співіснування та порушення Мінських угод, які передбачають мирні формати. Це багатопланова модель, мета якої посіяти серед кримчан недовіру і вороже ставлення до нашої держави в цілому. Крім цього, це формування потужного інформаційного посилу для російського суспільства, яке сприймає все за чисту монету І, зрозуміло, що це робиться для демонстрації порушень України на міжнародному рівні, тому що вже немає інших важелів впливу на Україну щодо виконання Мінських угод.

Зрозуміло, що такий посил, ніби Україна застосовує методи диверсії, призведе до вимог припинити такі дії і змусити Україну до реалізації Мінських угод, зокрема політичної частини, внесення змін до законодавства, визнання бойовиків і проведення контрольованих Російською Федерацією виборів. Тим більше праймериз вже відбувся.

Ірина Ромалійська: А ви впевнені, що затримані у  Криму, точно не є українськими розвідниками?

Микола Маломуж: Я впевнений у такому форматі. Тому що в даній ситуації, якщо ми говоримо про професійну розвідку, і нам потрібна оперативна інформація про політичний і національний стан серед кримських татар, про військово-політичні можливості Росії і так далі застосовується чисто агентурна робота. Використання озброєння або техніки — це розкриття себе як агента. Це абсурдно. А цей, начебто наш, розвідник, мав повний набір зброї.

Наші розвідники знаходяться під глибоким прикриттям, їх зараз ще ніхто не розшифрував, вони не мають озброєння, тому що це абсурдно для глибокої розвіддіяльності.

Якщо ми маємо такий набір фактів і звинувачень, нам вигідно посилати диверсантів в Крим? Для чого: зірвати Мінський процес, отримати звинувачення не тільки від Росії, а й від наших міжнародних партнерів, що ми диверсанти, налаштувати кримчан проти нашої держави?

Керівництву держави немає сенсу проводити такі акції, тому що вони спрямовані проти інтересів України і персонально, і на міжнародному рівні.

Ірина Ромалійська: Але, наприклад, Володимир Жемчугов, людина, яка більше року була в полоні так званої ДНР, єдиний, на моїй пам’яті, хто прийшов і сказав, що був диверсантом і зізнався у своїх диверсіях.

Микола Маломуж: Те, що деякі люди щось свідчать, ще не являється достовірним фактом. Я хочу зазначити, що на території, контрольованій бойовиками ми можемо застосовувати такі методи відносно конкретних злочинців, які використовують зброю та методи терору. Це адекватна відповідь. А на території Криму такі операції — це великий удар по собі.

Ірина Ромалійська: А підрив електроопори, який, я так розумію, досі ніхто не розслідував?

Микола Маломуж: Підрив електроопори — це не акціїя українських спецслужб. Це акція громадськості, яка мала своє бачення. Зрозуміло, що наші правоохоронні органи вживали якихось заходів на упередження, але це не спланована державна акція, це не являється нашою політикою.

Сергій Стуканов: Серед останніх людей, які були затримані два науковці центру «Номус» Олексій Бессарабов і Дмитро Штибліков. Чим керуються, коли обирають людей для затримання, називаючи їх диверсантами?

Микола Маломуж: Перш за все це оцінка тих людей, які можуть хоча б зовні якимось чином бути причетними. Перша складова — служба у Збройних силах України. Радіотехнічна розвідка — це технічні працівники, вони не мають реальних навичок агентури, тим більше диверсійної роботи. Тим більше вони працювали в цивільних організаціях, були не дуже зручними для Росії і, відповідно, могли бути просто пожертвуваними спецслужбами в плані, можливого, образу диверсанта.

Вибираються ті люди, які мають відповідну біографію, якісь професію дотичну розвідці, тому що розвідки є різні. Ті люди до диверсійної роботи не мають ніякого відношення. Виходить, що під час періоду, коли був мир і вони працювали на цивільних посадах в Україні, вони що готувались до диверсії? Проти чого? Проти своєї країни. Тобто в даній ситуації це абсурдні моменти в плані оцінки їх діяльності.

А з іншого боку, зрозуміло, Росія їх тримала в полі зору, як альтернативних аналітиків і тих людей, які мали свою позицію і, можливо, були незручними, то чого б не пожертвувати ними? Є біографія, є підстави говорити, що вони займали позиції, недружні російському керівництву. 

Тут є ще один дуже важливий чинник: а чому ж вони не дають покази? Я просто чітко знаю модель роботи спецслужб, які дійсно використовують різнопланові методи впливу: і психологічні, і через родичів, і через особистість, і фізичний, і використовують навіть деякі нетрадиційні методи, наприклад, гіпноз. Це все використовуються дуже потужно.

Ірина Ромалійська: І в Україні також?

Микола Маломуж: В Україні такі методи не використовуються на офіційному рівні. В бойових умовах, коли треба було швидко визначити агресора, частина службовців ці методи застосовувала, задля збереження життя і не допущення масових жертв. Але в реальній роботі спецслужб України такі методи не застосовуються.

Сергій Стуканов: Можливо Росія, затримуючи «диверсантів», насправді викриває нашу агентурну мережу?

Микола Маломуж: Якщо дійсно наші розвідники там є, вони потрапляють в поле зору і проходить велика розробка ФСБ. Це все негласно документується. Кожен крок і кожне слово контролюється. Росія має надзвичайно потужні засоби агентурного контролю. Вона б уже це все віддокументувала і показала реального агента.

Для Росії сенс полягає в тому, щоб показати диверсанта. Розвідника вони відразу б показали, але доказово. В даному випадку завданням було знайти людину, яку можна зробити диверсантом під велике політичне завдання.

Ірина Ромалійська: Були за ваші 5 років роботи випадки, коли когось викривали?

Микола Маломуж: Ми викривали резентури Росії в Україні з наших розвідпозицій там. Тобто ми мали такі контакти, що дозволяли нам викрити резентури Російської Федерації в Україні. Це треба, щоб розвідка глибоко працювала там в органах влади, розвідструктурах Росії і мала інформацію про те, кого до нас засилають, хто яку роботу проводить, і канали зв’язку, якими вони користуються. Такі випадки були задокументовані в Запорізькій області, в Києві та з території Придністров’я. На той період, коли затримувались такі особи, це не розголошувалося і відбувався або адекватний обмін, або приходило неофіційне вибачення на рівні керівника держави.

Були випадок, коли ми затримали на операції зв’язку в Одесі представників ГРУ Генштабу Російської Федерації. Ми виманили їх для зустрічі в Одесу, вони намагалися отримати розвідінформацію про розвідоб’єкти на кордоні від військових, і були затримані в момент передачі. Це реальні російські розвідники, які вербували наших військових, але їм була підставлена наша агентура із числа військових. Це був 2009 рік.

Сергій Стуканов: Тобто навіть за президентства Ющенка стосунки між Україною і Росією були натягнутими, і ця ситуація замовчувалася.

Микола Маломуж: Остання ситуація була офіційна. Вона була описана в ЗМІ. На цей крок пішли, тому що була відверта агентурна робота на території нашої держави.

Сергій Стуканов: Ви до 2010 року очолювали службу зовнішньої розвідки. А, ми знаємо, що з 2010 року через Януковича змінилось ставлення до Росії. Чи тоді наша служба зовнішньої розвідки справді стала філіалом Російської?

Микола Маломуж: Під час керівництва біглим Януковичем всі спецслужби, стратегічна і військова розвідка та СБУ, працювали на Президента Януковича. Це були його кишенькові структури. Стратегію відносно Росії на той період визначав Янукович, тому він відзначав, щоб була співпраця з російськими спецслужбами наших розвідок. Вона йшла по лінії керівників цих відомств. Вони погоджували якісь спільні теми.

Але дуже важливий момент, що на той період керівникам СБУ та розвідок було заборонено збирати інформацію про російські і стратегічні інтереси до України, про спецслужби, які працюють проти України. І всі матеріали, які збиралися стосовно Росії нашими розвідниками практично ігнорувалися.

Навіть у період Януковича були матеріали про спрямування російських спецслужб до України, про стратегічні плани політичного керівництва, включаючи президента Російської Федерації, силових, економічних та інформаційних структур по Україні. Ці матеріали надавалися Януковичу для реагування, але вони ігнорувалися. На певному етапі було сказано, що така інформація неактуальна. І розвідка припинила інформування.

Сергій Стуканов: Чи надходила інформація, що Путін планує анексію Криму, і коли вона стала надходити?

Микола Маломуж: Російське керівництво, починаючи з Єльцина, відповідно і Путін планували повернення Криму в різні способи. я тоді очолював підрозділ СБУ, ми чітко оцінювали цю інформацію щодо діяльності російських спецслужб. На той період Кравчук, а пізніше Кучма недооцінювали цю ситуацію. Тоді не дивлячись на цю ситуацію, ми самі організували глибоку розробку цих всіх структур, включаючи Президента Криму Мєшкова. Ми викрили всі російські резунтури.

Коли настала фінальна фаза і намагалися анексувати Крим у 1993-1994 роках, пам’ятаєте, що тоді готувався референдум, і не чекаючи вказівок Президента України, я як керівник підрозділу, організував протидію. Мєшкова і сотні людей з проросійських блоків було затримано.

Таке ж намагання було 1996 році, коли цю операцію так само нейтралізували, і в 2008 році, коли планувалася реальна відкрита війна.

Сергій Стуканов: Коли Янукович дізнався від нашої розвідки, що Крим будуть анексувати?

Микола Маломуж: Янукович про це нічого не дізнався, тому що він в той час намітив велику втечу. Янукович знав про наміри Росі, в принципі, але про те, що буде конкретно, він не міг знати. Але про це знала наша розвідка, яка після втечі Януковича одразу проінформувала Турчинова, що відбулось засідання РНБО Росії і прийнято рішення про анексію Криму.

Ірина Ромалійська: Які заходи пропонувались?

Микола Маломуж: Пропонувалось зібрати оперативний склад центрального апарату і терміново припинити діяльність всіх організації, діяльність яких пов’язана з Росією, арештувати прямо на трапі Аксьонова і Константинова, які прилетіли з Москви, перекрити Керч і підняти війська по тривозі. Це все треба зробити протягом однієї доби, і не було б ні анексії Криму, ні Донецька, ні Луганська.

Але наші заяви не були серйозно сприйняті, керівництво, і Турчинов, і Наливайченко, сказали, що вони все контролюють.