У червні очікуємо позитивне рішення про присвоєння ДонНУ імені Стуса, — Удод

Сергій Стуканов: Про що говорили під час круглих столів щодо присвоєння імені Василя Стуса ДонНУ?

Микола Удод: Була створена робоча група з викладачів, студентів та громадських діячів. Планували дебати, круглі столи, дискусії, на яких превалювала думка щодо позитивного вирішення питання. При цьому говорили про достатню проінформованість конференції трудового колективу. Це подія для університету, ми йдемо до цього довго. Ми повинні визначитись, хто ми є і хто для нас Стус.

Сергій Стуканов: З якими громадськими діячами були зустрічі?

Микола Удод: Ми запросили Володимира Шовкошитного. Він був присутній при перепохованні Стуса, багато корисного розповів.

Також планували зустріч в Вінницькій міській раді, але все-таки згодом вирішили обговорити це питання в своєму колі. Хоча місцева громада і влада чекають на наше рішення.

В разі позитивного рішення трудового колективу ми звернемось до родичів щодо згоди, потім оформимо документи, а далі — підпис Президента. Обговорення буде обов’язковим на кожному факультеті. Рішення очікуємо в червні, ми хочемо, щоб цей рік завершився конференцією і прийняттям рішення про присвоєння університету імені Стуса.

Сергій Стуканов: Щось відомо про барельєф Стуса, що висів на будівлі університету?

Микола Удод: Ні, не відомо достеменно, але хотілося б, щоб нам цей барельєф передали.

Сергій Стуканов: Які культурно-виховні заходи ви проводите впродовж навчального року?

Микола Удод: Є ініціативи, пропозиції від деканів факультетів. Є багато заходів, присвячених зустрічам з видатними людьми, наприклад, приїжджав Володимир Білінський. Щось ми не встигаємо зробити, звичайно, але ми зате створили Центр культурно-естетичного розвитку та соціальних проектів.

Досі проводимо «Вечорниці» на правовому факультеті, там ми слухаємо українські пісні, читаємо вірші українських поетів, також можуть бути танцювальні номери. У нас є задум — фестиваль студентської української пісні: сучасної, народної та авторської.

Сергій Стуканов: Як склалась ситуація з корпусами? Зараз їх три.

Микола Удод: У нас є три філіали в Костянтинівці, Маріуполі та Хмельницькому, де готуватимуть за певними напрямками спеціалістів. У Вінниці ми наразі орендуємо три корпуси. Вінницька облрада хоче передати приміщення медичного коледжу, що вирішить проблеми двох факультетів. Також плануємо побудувати академмістечко — місцева влада має виділити для цього ділянку. Там будуть житло для викладачів, гуртожитки, корпуси навчальні та спортивні. Ця робота вже розпочалась.

Класичний університет для цього регіону дуже важливий, ми відчуваємо потужну підтримку, але наразі можливості регіону не вирішують нашого питання.

Сергій Стуканов: ДонНУ пускає коріння у Вінниці. Чи постане питання повернення згодом?

Микола Удод: У нас є стратегія до 2025 року. Навіть на випадок повернення до Донецька всі факультети матимуть у Вінниці філіали. При поверненні нічого не зміниться.

В Вінницю ми приїхали спочатку не надовго, але зараз викладачі вже осіли, винаймають житло. Створено об’єднання університетів, що виїхали з зони АТО.

Сергій Стуканов: Чого ви очікуєте від вступної кампанії?

Микола Удод: Минулого року ми набрали близько 2,5 тисячі студентів, цього року сподіваємось на вищий результат. Працюють наші філіали в Донецькій області, ми працюємо тут у вінницькому регіоні та сусідніх областях. Також випускники з непідконтрольних територій зможуть здати іспити у філіалах.

Сергій Стуканов: Як загалом почувається ДонНУ на Вінничині?

Микола Удод: На рівні області було прийняте рішення, що кожен з вищих навчальних закладів надали койко-місця — так ми розселили своїх студентів. Міська влада дуже зацікавлена в тому, щоб студенти нового набору теж були розселені.

Сергій Стуканов: Яка зараз ситуація в філіалі у Костянтинівці?

Микола Удод: Він працює і охоплює непідконтрольну територію. Ми зацікавлені, щоб діти з тої території мали можливість вступити до нашого університету. І філіал проводить широку профорієнтаційну роботу.

Цікава робота волонтерських організацій: вони проводять заходи, схожі на гру радянського часу «зарніца», показують певний вишкіл. Життя там іде, формується там українське патріотичне середовище.