Фото: Громадське радіо
Гостя ефіру — директорка центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук.
Сергій Стуканов: Ви за підсумками візиту президента Польщі Анджея Дуди написали блог. Я хотів би, щоб ми розпочали наше спілкування з однієї з важливих, на мій погляд, тез, які ви висловили, а саме про те, що Україна і Польща демонстративно не хочуть порозумітися з приводу того, для чого вони потрібні одне одному в цей історичний момент. Це справді надзвичайно важлива теза, оскільки нам видавалося очевидним, що Польща нам потрібна як країна, яка пройшла шлях реформування, яка пройшла шлях вступу в НАТО, в ЄС, а ми для Польщі потрібні як країна між Польщею і Росією. Невже ці очевидні речі сьогодні не є очевидними?
Альона Гетьманчук: Вони для багатьох є очевидними як в Україні, так і в Польщі, але той рівень токсичної атмосфери, який є у наших відносинах, той рівень блефу від деяких політиків, діячів з обох країн не дозволяє це визнати, не дозволяє про це говорити так, як ми про це говорили. Ви згадали тезу про те, що без вільної незалежної України не буде вільної Польщі. Це теза, навколо якої сьогодні ведуться дебати в Польщі. Відбуваються дискусії щодо прощання з доктриною Ґедройця, яка в цьому так само полягає. Відбувається певне переосмислення польської політики.
Відбувається певне переосмислення польської політики.
Сергій Стуканов: Ви в своєму блозі ставите запитання про те, що, можливо, очікують за підтримку якусь ціну. Впродовж наступних двох років Польща буде непостійний членом в ООН. Від неї багато чого залежатиме на рівні Ради Безпеки ООН. Яку ціну захочуть поляки?
Альона Гетьманчук: Раніше наше партнерство і наша співпраця сприймалися як належне, тобто як партнерство без жодних передумов. Ми вважали, що Польща буде сліпо підтримувати Україну за будь-якого уряду. Останні кілька років було помітно, що принаймні на рівні політичного керівництва, правлячої партії, були активні спроби зробити нашу співпрацю і наші відносини відносинами, які мають певні передумови. Якщо ще два роки або рік тому це відчувалося на рівні політичного керівництва партії, не всі в польському уряді були згодні з таким підходом, то зараз домінує позиція, що є певні передумови для цього партнерства. Оскільки нинішній уряд Польщі славиться тим, що має дуже чітку та пріоритезовану історичну політику, то певні речі, які не стосуються історичної пам’яті, історичного діалогу, якимось чином узалежнюються від історичної політики.
На щастя, поки таке узалежнення не відбулося на практиці стосовно принципових для нас питань, зокрема санкцій щодо Росії.
Сергій Стуканов: Українські оглядачі зауважували, що український президент більше говорив про економіку, політику, натомість польський президент більше говорив про історичні аспекти. Польські журналісти написали, що для українського президента, очевидно, було важливо, щоб зустріч була успішною. Він навіть зустрів польського президента безпосередньо в літаку.
Альона Гетьманчук: Я не робила огляд польських ЗМІ на цю тему. Але очевидно, що з’явився певний оптимізм, що найбільш болючі моменти вдалося приглушити на певний час. Дуже позитивним є те, що візит відбувся. Він показав, що польські президенти не бояться їздити до України, тому що були побоювання після візиту попереднього президента, коли після його виступу в парламенті було проголосоване відповідне декомунізаційне законодавство. Це дало підставу тим політичним силам, які не довіряють Україні, посилити їхні аргументи.
Якщо раніше був консенсус підтримувати Україну, зближатися з нею, то сьогодні ми бачимо зворотній консенсус, що потрібно дистанціюватися від України і не особливо проявляти жести уваги, прихильності, компромісності.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.