Закон про Е-дeклараціі що до активистів не відповідає Конституції, — Юлія Киричeнко

Про цe говоримо із eкспeрткою, кeрівницeю напрямку конституційного права Цeнтру політико-правових рeформ Юлією Киричeнко

Юлія Кириченко: Я нагадую нашим слухачам, що це зміни, які були прийняті парламентом, в закон «Про запобігання корупції». Вони були доволі скандальні й на слуху. Основне, що було виділено, що державних службовців, осіб, які здійснюють функції держави, зобов’язали подавати Е-декларації. Окрім того на них поклали ще низку зобов’язань, які стосуються запобігання корупції.

Наталя Соколенко: Наприклад?

Юлія Кириченко: Якщо особа отримає на сьогодні менше 100 тисяч гривень одноразово, вона має протягом 10 днів повідомити в НАЗК – внести зміни до своєї декларації. І інші зобов’язання, які пов’язані саме з державною службою та здійсненням функцій держави. І, до речі, те, що я вже назвала, що дуже цікаво на сьогодні, воно вже діє. І діє по відношенню до громадських активістів.

Наталя Соколенко: Це 100 тисяч чи декларування?

Юлія Кириченко: Е-декларування буде відповідно до перехідних положень, почне діяти з 2018 року. Наша влада так говорить, що поки це не діє, тому немає чому галас підіймати. Можна ще все виправити. Але ні. Деякі положення вже діють по відношенню до людей, які взагалі жодного стосунку до державної служби, до здійснення функцій держави не мають. Виникає питання, чому аж парламентарі інших країн звертаються? Тому що в принципі це безпрецедентне законодавство. Нагадаю, закон «Про запобігання корупції» було саме ухвалено у зв’язку з нашим шляхом євроінтеграційним.

Наталя Соколенко: І з нашим бажанням отримати безвізовий режим.

Юлія Кириченко: Звісно. Ми хочемо отримувати гроші. І відповідно державу зобов’язують, людей, які здійснюють ці функції, декларувати статки, щоб вони менше могли здійснювати корупцію.

І тут під це почали підпадати люди, які не мають жодного відношення до того. Тому зразу виникло питання, яким чином замість того, щоб запобігати корупції в межах держави, ми перейшли в наступ на громадських активістів, які взагалі-то допомагають євроінтеграції та допомагають боротьбі з корупцією в межах держави. Самі вони не мають можливості здійснювати корупційні злочини, оскільки вони не мають доступу до бюджетних коштів. Це Е-декларування пов’язане з нашими податками та можливістю дивитись за людьми, які отримують фіксовані суми. Якщо їхні статки будуть не відповідати цьому доході, тоді виникає питання, що це була корупція.

Щодо інших людей активістів – вони можуть бути бізнесменами, пенсіонерами, домогосподарками. Я не можу собі уявити, яка може бути легітимна мета накладання на них таких зобов’язань.

Наталя Соколенко: Ви сказали, що це безпрецедентний закон. Тобто можна говорити про те, що у Польщі, Німеччині, Сполучених Штатах Америки  громадські активісти не підпадають під ці самі норми прозорості і підзвітності, як, наприклад, держслужбовці, судді, мери, депутати, прокурори? Я нагадаю, що я би хотіла, щоб наші слухачі знали це порівняння як в Україні, як у Польщі, Німеччині, Сполучених Штатах, туди далі на захід.

Юлія Кириченко: Звісно, ні. Є законодавство фіскальне, податкове. Коли всі декларують свої статки в податкову, фіскальну службу і сплачують податки. Це стосується рівною мірою всіх: так само як і людей, які займають певну громадянську позицію чи не займають, бізнесмени чи пенсіонери. Це стосується всіх. А от є декларування стосується саме осіб, які здійснюють функції держави.

Наталія Соколенко: Нагадаю нашим слухачам, Юлія Кириченко – експертка Центру політико-правових реформ, реанімаційного пакету реформ. Ми говоримо про те, що депутати Європарламенту тепер вимагають від української влади, президента, прем’єра і голови парламенту скасувати поправки до закону «Про електронне декларування», які зобов’язують громадських активістів декларувати своїх доходи і видатки на рівні з ними ж самими – президентом, прем’єром, головою парламенту, суддями, прокурорами та іншими посадовцями.

Юліє, я знаю, що ви збираєтесь звертатись до Конституційного суду, щоб уже якщо не дослухається, наприклад, парламент до цього заклику, щоб цей закон був скасований через рішення Конституційного суду. В чому саме є невідповідність цих норм зобов’язання декларувати громадських активістів з Конституцією?

Юлія Кириченко: Так, є немало громадських організацій, які консолідувалися і виробили тактику спілкування з державою. Ми не можемо залишитись осторонь, коли є неконституційне законодавство. Звісно, ми будемо просити народних депутатів за нашою ініціативою внести таке конституційне подання до Конституційного суду.

В чому невідповідність? Перше – це верховенство права. Основною частиною верховенства права є юридична визначеність. Це коли ми читаємо текст і чітко розуміємо, на кого розповсюджуються ці норми. Коли ми читаємо ці норми, там є цілий перелік, хто ці люди. Наприклад, написано, що це люди, які входять в керівні органи громадських організацій, що умовно займаються антикорупційною діяльністю. Далі ми чули роз’яснення, що це стосується правління, інших керівних органів, але це не правда. Ми як юристи розуміємо, що вищим органом будь-якої громадської організації є загальні збори. Загальні збори складаються з усіх членів громадської організації.

Наталія Соколенко: Парламентарі, напевно, міряли по своїх партіях. Що б там не було записано, в них голова партії вирішує. Так от у громадських організаціях, як пояснює наша героїня, громадській організації «Громадське радіо», що у нас керівним органом є загальні збори нашої організації.

Юлія Кириленко: Перше – це юридична визначеність. Далі за неподання декларації, невиконання певних вимог, наступає кримінальна та адміністративна відповідальність. У цій сфері це дуже суттєво. Це обмеження свободи, а фактично людина навіть не знає, що вона підпадає під ці норми. І суд, це я можу стовідсотково сказати, оскільки у нас в Центрі є фахівці, які найкращі, які долучалися до розробки законодавства, професори, доктори наук, які писали коментарі до цього законодавства. Так от вони, щоб зібратися й написати висновок, витратили близько тижня і те не можуть сказати, на кого воно поширюється. Тому ми стовідсотково приходимо до висновку, що як це будуть застосовувати суди, це точно буде для них великою проблемою. Взагалі, можливо, на рівні судів це не буде діяти, вони побачать, що його не можливо застосувати.

Наталія Соколенко: А давайте нагадаємо нашим слухачам, хто автор цієї юридичної невизначеності й цього хаосу.

Юлія Кириленко: Парламент проголосував, я вважаю, автором є цілий парламент український. Це була керівна рука інших, тобто влади. І потім таке швидке невітування й підписання Президентом України, для мене є свідченням, що автором є влада.