Від кумедних відео до афери з Cambridge Analitica: хто і як маніпулює нами у соцмережах?

У новій програмі Громадського радіо «Маніпулятори» ми будемо дізнаватися про інструменти пливу на наш мозок та засоби протистояння і захисту цьому. Її перший випуск присвячений маніпуляціям у соцмережах.

Говоримо про це з керівником аналітичного департаменту Центру контент-аналізу, кандидатом наук з соціальних комунікацій Артемом Захарченком та керуючим партнером агенції цифрових комунікацій PlusOne DA, засновником і головним редактором онлайн-видання Watcher Максимом Саваневським.

Міріам Драгіна: Пропонуємо до уваги висловлювання лідерів думок про те, що ж таке маніпуляція.

Андрій Куликов, журналіст: З латини це слово перекладається як щось, що робиться руками. Тому це нагадує мені роботу гіпнотизера. Маніпуляція – це введення людини у стан, коли вона не здатна об’єктивно оцінювати те, що відбувається навколо.

Сергій Гайдай, політтехнолог: Якщо маніпулюючи часом, людьми, ресурсами цілі цих маніпуляцій позитивні та соціально корисні, тоді маніпуляція – це плюс. Якщо ж це наносить шкоду, то такі маніпуляції погані. 

Антон Миронович, екс-виконувач обов’язків речника штабу АТО: У час цієї неоголошеної гібридної війни маніпуляція чи не найпопулярніший інструмент у руках нашого ворога. Зокрема це використання пропаганди.

Альона Лук’янчук, психологиня: Манипуляция, которая подразумевает принуждение другого человека на чувстве вины, на страхе, на физической расправе, на обмане, хитрости – это плохо. А манипуляция, которая так или иначе тушит негативные эмоции или заставляет человека что-то делать – наверное, хорошо.

Лариса Денисенко, письменниця, правозахисниця: Коли людина говорить, що маніпуляція може бути позитивною, то вже вами маніпулює. Маніпуляція не може бути позитивною. Можемо давати людині варіанти до вибору, маніпуляція ж варіантів не дає.

Микола Вересень: Це злий намір. Маніпулюючи людина розуміє, що каже неправду чи обмежену правду, чи напівправду і водночас не дозволяє собі у цьому права на помилку.

Міріам Драгіна: Що ж таке маніпуляція? 

Максим Саваневський: Слово «маніпуляція» стало надто негативним. Першочергово маніпуляція є намаганням змінити відношення людини до чогось. Коли ви виходите, наприклад, з кінотеатру після перегляду фільму і маєте гарний настрій, посміхаєтеся – ви під впливом маніпуляції творців тієї стрічки. Це позитивна маніпуляція.

Артем Захарченко: Як правило, маніпуляція –  намагання вплинути на чийсь вибір. Але зробити це треба так, щоб людина не здогадувалася, що це вплив. Я з підозрою ставлюся до можливості позитивної маніпуляції. Вона обмежує людську свободу.

Міріам Драгіна: Маніпуляція і вплив – це різні речі?

Артем Захарченко: Вони різні, але пов’язані. Маніпуляція – це інструмент впливу.

Міріам Драгіна: Освіта теж є інструментом впливу?

Максим Саваневський: Школа намагається маніпулювати дітьми для того, щоб вони стали ніби-то освіченими. Але, можливо, це суперечить прогресу, який передбачався революцією. Тобто, не всі люди мають бути достатньо розумними.

Кирило Лукеренко: Яке призначення соцмереж? Їх створювали для маніпуляції користувачами?

Максим Саваневський: Метою створення перших соцмереж було спілкування з людьми. Але бізнес повинен монетизуватися. Наприкінці 90-х і також років 6-7 тому у період ренесансу месенджерів, з’явилися нові методи монетизації. Соцмережі збирають багато інформації про своїх користувачів і, наприклад, той же Facebook намагається створити ідеальні умови для людини, коли вона у соцмережі. Щоб людина бачила лише ту інформацію, яку хоче бачити, читала ті новини, які комфортні, тих друзів, які розміщують саме те, що людина хоче побачити. Соцмережі маніпулюють нами, бо створюють віртуальний світ навколо. Наступне, про що варто говорити, – якими способами соцмережі заробляють. Алгоритми заробітку і аналізу користувачів настільки сильно розвинені, що соцмережі продають інформацію про користувачів рекламодавцям і заробляють гроші. Соцмережі створюють для збагачення. Але люди ними користуються з метою спілкування та взаємодії.

Артем Захарченко: Думка про те, що соцмережі створені для маніпуляції, з розряду конспірологічних теорій. Інтернет завжди звинувачують або в намаганні повного контролю, або у тому, що це – помийна яма, інформаційна клоака, де неможливо знайти інформацію. Безумовно, соцмережі використовуються для маніпуляції, але не саме для цього вони створювалися.

Максим Саваневський: Думаю, навіть Марк Цукерберг досі не усвідомлює, що його соцмережа є інструментом маніпуляції. Коли відбулися вибори у США, брексіт, коли у нас триває конфлікт на Сході і забрали Крим та багато інших ситуацій, які так чи інакше відбувалися завдяки інструментарію соцмереж та Інтернету загалом – проблемою доступу соцмереж до даних користувачів почала активно займатися влада США. І, наприклад, на прес-конференціях по цій темі Цукерберг виглядав, як багатий ґік, який не до кінця усвідомлює як його інструмент може використовуватися. Він говорив, що це допомагає людям комунікувати, що це хороша платформа для рекламодавців, але ніколи не говорив про те, що відбулося.

Кирило Лукеренко: Соцмережі, як мірило марнославства. Пропоную послухати довідку.

Ярослава Вольвач: За кількістю переглядів найпопулярнішими в Україні YouTube-каналами є блог Анатолія Шарія, розважальний канал «SlivkiShow» та youtube-канал телеканалу «Україна».

Анатолій Шарій знімає ролики на політичні та соціальні теми. У них критикує українську владу. Шарія звинувачують у співпраці з Кремлем. Він переховується від українського слідства закордоном. Користувачі переглянули його відео більше 1,9 млрд разів. Канал існує з 2013 року. Має понад 4 000 відеороликів та 1 379 000 підписників.

Юрій Янів – автор каналу «SlivkiShow» – знімає корисні лайфхаки, експерименти. Його відеоролики переглянули понад 1,5 млрд разів. Канал існує з 2012 року. Відтоді випустили 224 відео. Має 10 млн підписників.

На youtube-каналі телеканалу «Україна» виходять записи інформаційних програм, ток-шоу та телепроектів. Усі оприлюднені відео користувачі переглянути більше, ніж 1 млрд разів. Канал існує з 2012 року і нараховує 11 700 відеороликів. Відео виходять щодня, на них підписані 1 100 000 користувачів.

Кирило Лукеренко: Шарій – головний ютубер України?

Максим Саваневський: Ні. В Україні є два дитячих канали із значно більшою аудиторією. Вони – одні з найпопулярніших у світі. Героями цих відео є двоє діток з однієї одеської сім’ї. Вони на камеру розпаковують іграшки, говорять про них, граються. У сумі їхні відео переглянули більше, ніж 8 млрд разів. Дитяча аудиторія – величезна. Діти дійсно люблять дивитися як інші діти розпаковують іграшки.

Міріам Драгіна: Це шкідливо?

Максим Саваневський: Якщо дитина дивиться YouTube без нагляду батьків, то це може нашкодити. Адже він не ідентифікує хто конкретно знаходиться перед монітором. Дитина може дивитися те, чого бачити не варто: реклама алкогольних напоїв, ролики агресивного характеру і т.п. Звичайно, є Youbute for kids, функція «батьківський контроль», але цим мало хто користується.

Кирило Лукеренко: Відео, де діти на камеру граються і розпаковують іграшки, є маніпуляцією?

Артем Захарченко: Звісно у них присутня рекламна комунікація. Бо ті іграшки, які показують діти у відео, потім хочуть ті діти, які ці відео дивляться. У цьому рейтингу «SlivkiShow» менш маніпулятивний канал. А от канал Шарія, телеканалу «Україна» і такі дитячі канали безумовно є інструментами маніпуляцій.

Максим Саваневський: Якщо говорити про Youtube, як про інструмент маніпуляції, то найбільшого успіху тут досягають росіяни. Канал Russia Today є найпопулярнішим новинарним YouTube-каналом світу. Крім рекламної підтримки це досягається так званою пошуковою оптимізацією. Наприклад, коли французи шукали щось дуже популярне пов’язане з їхніми президентськими виборами, то першочергово їм на запит пропонувалися відеоролики каналу RT.

Міріам Драгіна: Окрім грошей, як ще одним контентом можна охопити різні категорії користувачів?

Максим Саваневський: Якщо говорити про Шарія, то для просування його роликів треба визначити чітке коло людей, які можуть це слухати і потрапляти у очікування цих користувачів. Продумати їхні кола інтересів, підібрати правильні меседжі. Одна з цілей будь-якої комунікаційної кампанії – чітко визначити свої аудиторії, розбити їх на максимально дрібні і працювати з кожною окремо за допомогою потрібних меседжів. Відео Шарія не націлені на максимально широку аудиторію: одні відео можуть зацікавити людей з прифронтової зони, інші – тих, які живуть в Києві і т.п.

Кирило Лукеренко: Маємо наступну довідку.

Ярослава Вольвач: За кількістю локальних підписників найпопулярнішими сторінками у Facebook є інфопортал «Знай.ua», розважальний паблік «Лайкни мене» та сторінка політика Льва Парцхаладзе.

На Facebook-сторінку «Знай.ua» підписалися понад 1 510 000 локальних фанів. На «Лайкни мене» підписані 1 187 000. Сторінку бізнесмена та політика Льва Парцхаладзе вподобали понад 1 025 000 користувачів.

Найпопулярніший акаунт у Twitter – сторінка російської співачки Віри Брежнєвої, у неї понад 3 519 000 фолоферів. На другому місці – український співак Святослав Вакарчук і його понад 2 087 000 читачів. Третє місце займає 19-річний блогер Ян Гордієнко, у нього понад 1 498 000 фоловерів.

Кирило Лукеренко: Чому Лев Парцхаладзе ще не президент України, якщо така кількість людей підписана на його сторінку?

Артем Захарченко: Кількість підписників не обов’язково дорівнює такій же ефективності. У Facebook є інші інструменти вимірювання: охоплення аудиторії, кількість взаємодій. У рейтингах останній показник, як правило, не враховують. Над сторінкою Парцхаладзе працюють грамотні СММ-ники. За допомогою звичайних, приземлених жартів вони залучають аудиторію. Але навряд ця аудиторія є для нього цільовою. Люди, які зайшли на сторінку через якусь смішну картинку, навряд готові лайкати його пости про, для прикладу, благоустрій в столиці.

Міріам Драгіна: Більшість з цих людей не боти, це не вигадана аудиторія?

Артем Захарченко: Зважаючи на велику кількість взаємодій під подібними фото, картинками, то велика частина користувачів точно не боти. Звичайно, можна нагнати ботів і змусити їх залайкати сторінку, але технологія ботів років 5 тому почала сходити нанівець. Зараз для маніпуляцій залучають акаунти більш менш реальних людей.

Кирило Лукеренко: Що таке «акаунти більш менш реальних людей»?

Артем Захарченко: Погляньте на список своїх друзів у Facebook. Помітили, що останнім часом різко зросла кількість тих, хто займається хейтерством, пише скажено емоційні пости? Це і є ті люди, яких я маю на увазі.

Міріам Драгіна: Навіщо Льву Парцхладзе ця аудиторія, якщо він не планує в президенти?

Максим Саваневський: Людині просто приємно бачити, що така кількість людей лайкає його сторінку. Він нормально вкладається в рекламу. Думаю, що більшість підписників – реальні користувачі. Бо це питання рекламних інструментів. «Український бот» – це дуже нерозумне витрачання грошей, бо він нікому не потрібен з точки зору його використання у майбутньому. Щодо сторінки Шарія, то рекламою людей на його сторінку привели, але із самою сторінкою вони взаємодіють не настільки активно. 

Кирило Лукеренко: Маємо на зв’язку слухача або слухачку. 

Ольга, з Києва: Каким образом я могу защитить себя от этих манипуляций? Надо удалить все соцсети? Как мне себя защитить?

Максим Саваневський: Так, треба видаляти свою сторінку. Це ідеальний варіант. І перестати користуватися інтернетом загалом. Це не жарти. Ми не усвідомлюємо яку кількість інформації про нас збирають великі ІТ-компанії. В Україні – це Google, Facebook, Apple. Інформація ця об’ємна і деталізована. Звички, страхи і преференції з приводу чогось/когось для них важливіші, ніж де ви живете, ваше прізвище і номер картки. Таку інформацію ви ніде не вказуєте, але аналізуючи за допомогою спеціальних алгоритмів ваші сторінки, усе це можна зрозуміти.

Кирило Лукеренко: Днями з’ясувалося, що Facebook торгує даними користувачів. Розкажіть про це, будь ласка, детальніше.

Максим Саваневський: Вважається, що компанія Cambridge Analytica зіграла мало не ключову роль у виграші Трампа на президентських виборах. Ця компанія мала деталізовану інформацію про 50 млн американських користувачів Facebook. Йдеться не про імена, адреси та фотографії, а про інтереси людини: чим займається, чого хоче, політичні уподобання. Маючи ці дані компанія займалася мікротаргетуванням: вони вибирали дуже малесенькі аудиторії людей і по цих аудиторіях розносили чіткі меседжі. Виявилося, що інформацію про користувачів Cambridge Analytica отримала у незаконний спосіб від російського викладача Олександра Когана. Він працював у Кембриджі і паралельно є професором Санкт-Петербурзького університету, отримує гранти від Росії, щоб досліджувати вплив соцмереж на людей. Цей дослідник створив додаток, яким скористалися 270 тис людей. Коли людина користувалася цим додаток, то дозволяла йому доступ до списку своїх друзів, їхніх інтересів та які пости вони лайкали на своїй сторінці. 50 млн людей – це кожен четвертий американський виборець.

Міріам Драгіна: Як користувачам захищати свої дані у соцмережах?

Максим Саваневський: Ми недооцінюємо того, що зараз відбувається в інформаційному полі і яку інформацію мають про нас компанії. Боротьбу проти Facebook зараз ведуть уряди Великої Британії та США. В Європі уряди також починають боротися проти таких компанії. Бо вони стали наднаціональними утвореннями, які можуть впливати на конфлікти в країнах та розвивати їх. Уряди багатьох країн намагаються себе захистити, аби інформацією про їхніх громадян не володіли великі корпорації. Повністю користувач захистити себе, на жаль, не може. Google, Facebook збирають інформацію про користувачів. Те, що зараз інформацію про вас ніхто не збирає не означає, що через кілька років не трапиться черговий витік даних і вами не будуть маніпулювати.

Артем Захарченко: Нам потрібно вчитися жити в умовах відкритої інформації. Можливо навіть дозволити доступ до цієї інформації не лише окремим корпораціям, а усім. Звичайно, українці можуть тішитися, що не входять до тих 50 мільйонів, але ніхто не знає яка інформація зібрана про нас. І я не дуже вірю у ефективну боротьбу урядів у цій ситуації.