Війна/Ілюстративне фото
Ольга Решетилова: Мене особисто, на відміну від багатьох людей, ця аргументація та позиція не здивували. Я давно її чую від командирів, командувачів, які не знаходять іншого шляху, як боротися з ситуацією, коли підрозділи не витримують натиску російської армії та відступають з поля бою. Вони не хочуть бачити початкових причин. Військові завжди шукають дуже простих рішень. Таким рішенням зараз їм видається посилення відповідальності.
Ми були в Бахмуті влітку. Там, куди звозили військовослужбовців, яким пощастило вижити під Попасною, Сєвєродонецьком, коли там були дуже інтенсивні бої. На той момент в СІЗО Бахмута знаходилося понад 200 таких військовослужбовців. Частина з них після того всього, що вони пережили, відмовлялися продовження служби, і навіть були готові іти під суд. Більша частина готова була продовжувати службу, але вони вже втратили довіру до їхніх безпосередніх командирів і вимагали, щоб їх перевели в інші військові частини. Мені здається, що це було б хорошим виходом. Ми бачили ситуації, коли одні й ті самі військовослужбовці під командуванням одного командира не здатні виконувати бойові задачі, а під командуванням іншого — творять дива військової майстерності. Впевнена, що дуже багато залежить від командира і від довіри підрозділу до нього. Найлегше — це перекласти відповідальність на рядовий склад. Але абсолютно не завжди вина лежить на військовослужбовцях.
Ольга Решетилова: Внутрішні механізми, створені в Міністерстві оборони, не працюють. Це вертикаль. Будь-які скарги військовослужбовця на гору все одно повертаються до того самого командира, який порушує права цього військового. Це не працює.
Якщо ми почнемо реальні розслідування, треба розуміти, що виявиться дуже багато фактів, у яких можуть бути неприглядними саме офіцери, які не забезпечили виконання наказів відповідним чином. Це дуже складні історії. Якщо ми завантажимо зараз суди «розборками» таких ситуацій, по-перше, це призведе до величезного навантаження. По-друге, суспільство побачить багато не найкращих фактів і ситуацій. Зараз це точно не на часі. Тому що армії потрібна підтримка суспільства, а не його осуд.
Посилення відповідальності не змінить ситуацію на фронті. Коли у людини є вибір померти або піти в тюрму, природно, що вона обере життя. Я б хотіла наголосити — ці люди добровільно пішли служити. Це дуже важливо. Вони не тікали від мобілізації, а пішли з власної волі захищати Батьківщину. Коли військовослужбовці не є рабами своїх командирів, мають почуття власної гідності, розуміють, що вони захищені, мають не тільки обов’язки, а й права — це армія зовсім іншого типу та зовсім інших можливостей.
Читайте також: На День Незалежності у російській тюрмі ми співали гімн України — військова медикиня 36 бригади морської піхоти
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS