У понад 90 випадках жінки з небажаною вагітністю приходять на консультацію одні — психологиня

Гостя: Олена Данилюк, старша психологиня МБФ «Місія в Україну».

Хто звертається до фонду?

Олена Данилюк: Найчастіше це жінка, яка потрапила в якусь кризову ситуацію, пов’язану з фінансовою складовою, з матеріальним забезпеченням. Це може бути одинока жінка. До речі, незалежно, чи вона працює, чи ні, яка турбується про майбутнє своє і дітей. Тому вона планує якось і вирішує, що вона не зможе виховати, народити дитину, на що потрібно багато фінансів. Або якісь фінанси, вона так принаймні думає. Також це можуть бути жінки заміжні, які мають дітей, мають чоловіка, гарну родину, і їх в родині дуже люблять, але вони завагітніли. Вони вагітні, і цю вагітність вони не планували. Тому також звертаються до нас. Це можуть бути ситуації, коли зовсім молода дівчина, яка ще не заміжня, не повнолітня дівчина, вона зустрічалася з хлопцем, кохала його, і хлопець, можливо, її теж кохав. Це була закоханість, не кохання, яке ніколи не минає. Але ось трапилося так, що вони розлучилися з якоїсь причини.

Це може бути також ситуація, коли в сім’ї виникають якісь негаразди, втрата партнера, не прийняття рідними. Непоодинокими є випадки, коли є не прийняття людьми, які є поряд. Консультуємо жінку, яка приходить на аборт, і вона розповідає, що вона б не хотіла народжувати через те, що сусіди, колеги, керівництво на роботі її неправильно зрозуміють, що, можливо, будуть насміхатися. Їй навіть може здаватися, що з неї вже сміються. Наприклад, в неї є вже двоє-троє дітей, або вона одинока жінка, і що будуть засуджувати в суспільстві.

А суспільство — це хто? Це ми з вами. Тобто, наше неуважне якесь слово або просто якийсь невдалий жарт може призвести до того, що жінка потрапить в таку кризу і може піти на такий крок, як аборт.

Читайте також: Право на вибір чи право на життя: що каже українське законодавство про аборт?

«Криза пов’язана не з дитиною, а з відповідальністю і з можливостями»

Тетяна Трощинська:  Дуже важливо тут зрозуміти, як відбувається сам процес. Тобто, це, напевно, тема пов’язана із не засудженням. Тому що, з того, що я чую, для фактично усіх жінок, які можуть стати вашими клієнтками або отримати у вас допомогу, дуже важливий момент, пов’язаний окрім фінансів і окрім страхів про майбутнє, все ж таки пов’язаний ці речі з суспільним сприйняттям, з суспільним ставленням або ставленням у сім’ї. І тут ми виходимо на дуже таку важливу річ, як працює оцей момент, пов’язаний з не засудженням. Тобто, ви не пропонуєте позбуватися вагітності й ви не пропонуєте залишати вагітність. Я правильно розумію?

Олена Данилюк: Звичайно, це вибір самої жінки. Ніхто не може обрати за якусь людину. Ніхто не може цього зробити. Людина сама робить вибір. Нам важливо, коли жінка до нас потрапляє у нестабільному стані, головна з емоцій, яку вона відчуває, — це страх. Зазвичай до нас приходять жінки самі, хоча вони дуже часто не є одинокими. Але вони приходять самі, тому що бояться поділитися навіть з найближчими людьми.

Понад 90 випадків вона приходить сама до нас на консультацію. Хоч поряд можуть бути друзі та рідні, з якими вона просто не може поділитися з тієї чи іншої причини. Ми не засуджуємо її. У нас повністю прийняття жінки, її ситуації такою, якою вона є. Для неї це дуже важливо. І оскільки людина не може виговоритися, не має з ким поділитися, нас вже знають, що ми дотримуємося принципу конфіденційності, нерозголошення інформації. Ми уже 26 років працюємо і нам довіряють.

Читайте також: Моє тіло – моє діло. 10 міфів про аборт

Але ось приходить нова жінка, яка нас не знає. Вона відчуває страх, самотність, і нам потрібно її насамперед вислухати. Вислухати, що вона розповідає. Не можна в жодному разі нівелювати ті причини, які її приводять до думок про позбавлення дитини. Тому потрібно вислухати, щоб вона змогла розібратися у своїй ситуації, щоб вона мала час і місце, де вона може обговорити кожен вихід із цієї ситуації.

Тому що, коли жінки приходять до нас, їм здається, що вони мають лише один якийсь вихід. Або аборт, або якщо вони залишають дитину, то все їхнє життя може зруйнуватися. Але згодом вона бачить один, другий, третій, четвертий вихід, як змінити ситуацію. Тому що, зазвичай, ця криза пов’язана не з дитиною, а з відповідальністю і з можливостями. Тому ці можливості можна знайти, відповідальність можна розвинути. І розібравшись в усьому, жінка сама робить вибір.

Читайте також: Як наша психіка сприймає контрацепцію?

Як війна вплинула на роботу фонду

Олена Данилюк: У нас з’явилася нова послуга. Це психологічне консультування не вагітних, а їхніх родичів, дітей і дорослих. Така у нас нова послуга. Усі послуги фонду — безоплатні. На початку війни ми ще тісніше стали співпрацювати з лікарями. Тому що насамперед саме до них почали звертатися жінки. Через зґвалтування та ті, які були вагітні, і в яких вагітність була бажана і запланована. Ми спілкувалися з ними. Жінки відповідали, що не планували народжувати в такому світі, тому що не знали, що далі буде. Ми не маємо права нікого засуджувати. Ми працювали над тим, щоб жінка все ж зберігала вагітність. І є у нас випадки, коли жінки зберігали вагітність, народжували, хоч у той момент їм було дуже важко. І це були нові для нас клієнти, тому що раніше ми таких не зустрічали.

Детальніше довідатися, яку допомогу надає фонд, як її отримати, можна ТУТ

Нагадаємо, злочини зґвалтування під час війни не мають терміну давності. Постраждалі особи можуть звернутися до правоохоронних органів і через деякий час. Винна особа має понести відповідальність у будь-якому разі в будь-який час.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS