Фото: AFP
Євгенія Гончарук: Центр дослідження визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду втілює великий проєкт під назвою «Досьє Шухевича: пропаганда, стереотипи, дезінформація». Було проведено всеукраїнське соціологічне опитування. Там, зокрема, йшлося про те, наскільки українці знають про УПА та Романа Шухевича. Як ви попередньо оцінуєте результати?
Володимир Бірчак: Соціологія, яку ми отримали, показує дуже позитивні зрушення, які почалися, мабуть, ще з 1990-х із поступовим відкриттям архівів. Скажу, що немалу роль тут відіграли Помаранчева революція та Революція гідності. Бо після Помаранчевої революції був черговий етап відкриття архівів. І після Революції гідності ми маємо пакет декомунізаційних законів, який відкриває повністю архіви радянських репресивних органів з 1917 по 1991 рік. Це багато сприяє обізнаності українського суспільства з тематикою українського визвольного руху Української повстанської армії та зокрема такої постаті як Роман Шухевич.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну теж зіграло велику роль. Ми бачимо підвищення цієї статистики.
Позитивну динаміку ми спостерігаємо в усіх частинах України. На заході, звісно, більше. Але позитивну динаміку ми спостерігаємо і на сході. Люди хотіли б бачити у своєму населеному пункті вулиці, названі на честь Романа Шухевича. Є і такі, які негативно до цього ставляться. Але я думаю, це поле для дільності.
Ця статистика дуже цікава та важлива. Дані оприлюднені на сайті Демократичних ініціатив на сайті Центру досліджень визвольного руху. Детальніше з ними можна ознайомитися там.
Сфера освіти — це терен для роботи популяризаторів. Для створення відповідно контенту, статей, науково-популярних книг, фільмів. Ця тема потребує оновлення. Бо, наприклад, фільму про Романа Шухевича 21 чи 23 роки. Думаю, це буде працювати. Але нам ніхто не забороняє виходити на такі платформи, як Тік-ток, Instagram тощо. Центр досліджень, до речі, активно комунікує зі своїми підписниками в соціальних мережах. Але більшість істориків, які колись займалися цими темами, зараз займаються іншою роботою — боронять українську державу.
Євгенія Гончарук: Що пишуть про УПА в шкільних підручниках і чи достатньо цього?
Володимир Бірчак: Думаю, цього недостатньо. Здається, три роки тому був скандал про підручник, який вийшов у Львові. У ньому українських націоналістів, зокрема Романа Шухевича, записували в якихось там гітлерівських прихвоснів. Тоді був великий скандал стосовно цього підручника. Його виправляли, доопрацьовували. Тут питання вже до авторів підручників. Наскільки вони собі віддають звіт у тому, що вони роблять. Чи це для них часами короткі підглядання у Вікіпедію і не занурення в той період з використанням документів, нових монографій. Чи це просто «на відчепись» коротко згадати про період без пояснень і підтверджень. Потім такі матеріали потрапляють на парти наших дітей та в їхні голови. Працювати тут потрібно багато. Тематика не проста. Вона складна для будь-якої держави світу. Тому саме з такими темами потрібно працювати дуже серйозно та скрупульозно.
Читайте також: Суд вирішив, що Інститут нацпам’яті не мав права поширювати висновки про те, чи є символіка СС «Галичина» нацистською
Володимир Бірчак: Стереотипів є кілька. Вони підігрівалися, підігріваються та будуть підігріватися Росією. У них є ряд прихильників на заході. Це, так би мовити, лівий табір істориків. Це стереотипи про те, що українські націоналісти — це нацистські колаборанти.
Певні дослідники стараються нав’язати українським націоналістам «презумпцію винуватості». Якщо вони десь пішли на ситуативний союз з нацистською Німеччиною для того, щоб проголосити Українську державу. А потім від цієї нацистської Німеччини відвернулися, лідери українських націоналістів були ув’язнені в концтаборах. УПА 1942 року перший фронт, який відкрила — це був антинацистський фронт. Тут десь стає зрозуміло. Але дослідники заходу з лівого табору мають цю тему з «презумпцією винуватості», яка говорить, що «якщо вони були з нацистами, значить вони брали участь у Голокості».
Дезінформаційний вкид досить важко розвінчувати. Тому що він заходить «як гарячі пиріжки», а спростування має набагато менший рейтинг і охоплення. Цим користуються наші опоненти. Іноді замовні історики працюють не по принципах історизму, а по тому, хто, як і де їм платить.
Слухайте також: Про Голокост у 90-х роках ми знали мало — Ігор Михайлюк
Володимир Бірчак: Думаю, ні. Натомість ця тема та її глибше дослідження буде приносити дуже багато цікавого в сьогодення українців і нашої боротьби.
Читайте також: Зараз значна кількість українців із гордістю називає себе націоналістами, і це дуже важливо — голова ОУН
Нагадаємо, у 2017 році, з нагоди 110-ї річниці від дня народження Романа Шухевича оприлюднили сім документів, присвячених його життю та діяльності. Більшість з них невідомі не лише широкому загалу, а й дослідникам визвольного руху. Фото документів Служба безпеки України оприлюднила на сторінці у Facebook.
У серпні 2022 року померла остання зв’язкова Романа Шухевича, активістка Організації українських націоналістів, кавалерка ордена княгині Ольги III ступеня Дарія Гусяк. Про це у повідомив Юрій Шухевич.
З 15-річного віку Дарія Гусак мала тісні зв’язки з членами підпільної ОУН та виконувала доручення організації, зокрема, разом зі своєю мамою шукала й облаштовувала хати, де проживав Роман Шухевич під чужим іменем з охороною.
У січні 2023 року про націоналізм під час війни та українців у ньому говорили в ефірі Громадського радіо з Богданом Черваком, головою ОУН.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі