Фото: sluga-narodu.com
Гостя — адвокатка, дружина загиблого добровольця Сергія Смирнова Ганна Рассамахіна.
Ганна Рассамахіна: Ми жили у Ворзелі, купили там квартиру у 2016 році. Думали, що це найтихіше місце в Київській області.
24 лютого мій чоловік, як і сотні тисяч інших чоловіків в Україні, поїхав у військкомат за місцем проживання, Бучанський центр комплектування. Там було дуже багато добровольців. З урахуванням досвіду й здібностей чоловіка, який був архітектором і добре знав топографію, у ТЦК вирішили, що він збиратиме дані про пересування ворога, його техніки, визначатиме координати на місцевості й передаватиме їх артилерії. Власне, цим він і зайнявся, знаходячись, фактично, у військкоматі.
Потім, 3 березня, він перемістився в Ірпінь. А 5 березня 2022 року він з кількома військовими пересувався на цивільній машині по Ірпеню. Автомобіль розстріляли й чоловіка смертельно поранили. Він загинув.
Ганна Рассамахіна: Тих, хто приходив в перші дні вторгнення у військкомат, записували просто ручкою в якісь списки, які потім, звісно, загубилися. Ніякого документального оформлення, наказів не було. Всю кадрову роботу не вели взагалі. Тобто юридично мій чоловік не перебував там. Ніякого підтвердження цьому немає.
Коли ми з сином повернулися з евакуації, то я пішла у військкомат з питанням, як бути далі. У ТЦК, цілком очікувано, як і щодо інших добровольців, повідомили, що не знають такого. Нібито його не було, документів про це немає — на цьому все.
З того часу триває робота з відібрання пояснень у свідків, які безпосередньо були з ним, зі збору доказів того, де мій чоловік перебував на момент своєї загибелі.
До того ж з усіх добровольців, які в перші дні загинули в нашому регіоні (Буча, Ірпінь, Ворзель), ніхто не отримав відповідного статусу. Таких людей десятки. Хоча це не всі загиблі — якщо рахувати з кадровими військовими, то набагато більше. Але це саме люди, які без будь-яких документів долучилися до спротиву, брали участь в бойових діях.
Читайте також: Добровольці на фронті дають можливість чоловікам у тилу підготуватися й не здобувати військові навички у боях — командир роти ЗСУ Юрій Федоренко
Ганна Рассамахіна: Я отримала формальну відмову від військкомату у проведенні службового розслідування. Я клопотала про його проведення. Після того я знайшла кримінальну справу, яку порушили за фактом загибелі мого чоловіка, ознайомилася з нею. Справу порушила Бучанська окружна прокуратура, а потім передали її в СБУ. Зараз цей епізод є частиною так званої магістральної кримінальної справи за фактом військової агресії РФ.
Я зібрала нотаріально засвідчені пояснення людей, які так само були неналежно оформленими добровольцями. Всі, хто був з чоловіком в ці дні, також не мав статусу. Ці добровольці вже пізніше оформлювалися в інших підрозділах в Києві. Тому у цих людей також нема документальних підтверджень того, що в ті дні вони перебували в лавах ЗСУ і брали участь в спротиві — це ще одна складність. Але, попри це, я відібрала пояснення цих людей і подала повторну заяву про проведення службового розслідування у військкомат з усіма численними доказами. Мені повторно відмовили.
Я звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом про зобов’язання військкомату видати необхідні документи. Але якраз в той час прийняли зміни до порядку надання статусу учасника бойових дій, і суд відмовив відкрити провадження, мотивуючи це тим, що у членів родини загиблого захисника повинні бути відповідні посвідчення. Це сумнівне рішення, але суд його виніс, і оскаржувати не було великого сенсу.
Скоро буде вже два роки з моменту загибелі чоловіка, а я лише збираю достатні докази, свідчення для того, щоб отримати посвідчення члена родини загиблого захисника.
Ганна Рассамахіна: Армія — одна з найбільш забюрократизованих та неповоротких структур в нашій державі. Вона просто не може діяти нестандартно, проявляти ініціативу, а в таких ситуаціях, звісно, треба це робити і йти на зустріч родичам. Але армія просто не може так діяти. Зрозуміло, це бюрократична система, вона так побудована. Якщо немає чітких інструкцій, чіткого алгоритму, прописаного законодавства, то в армії так і не діятимуть. Тут немає злого умислу, просто так працює система.
Мій багаторічний досвід правозахисної діяльності дозволяє мені це сприймати без емоцій, на щастя.
Читайте також: Зеленський пообіцяв позбутися недбалості, бюрократії та «радянщини» в армії
Олег Климчук: Знаючи, що таких випадків, як у вас, є досить багато в Україні, чи відомі вам ситуації позитивного розгляду подібних справ, вирішених на користь родини?
Ганна Рассамахіна: Ні, не відомі. Я відстежую цю практику. Це стосується навіть захисників Бузкового парку у Херсоні. Попри те, що серед цих захисників були й кадрові військові (просто документи знищили під час окупації), попри те, що цей випадок є широко відомим і в Україні, і за кордоном, члени родин загиблих Захисників Бузкового парку не отримали відповідні статуси та компенсації. Це не вирішується.
Ганна Рассамахіна: Я тверезо оцінюю ситуацію і розумію, що всі мої зусилля можуть бути марними. Але я вважаю, що мені треба пройти повністю цей шлях, оскільки я можу, у мене є для цього достатньо знань. Також я цілком припускаю, що вся ця історія завершиться у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) вже за кілька років. Я не покладаю великих надій на нашу національну судову систему, але я точно знаю, що мій чоловік воював, внаслідок цього загинув, і це потребує відповідної правової оцінки.
Уряд схвалив рішення про ліквідацію Офісу уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, який, зокрема, займався обміном тіл полеглих військовослужбовців.
Наприкінці серпня уповноважений Верховної Ради із прав людини Дмитро Лубінець заявив, що офіс омбудсмена упродовж трьох тижнів завершить роботу із перевірки усіх військово-лікарських комісій (ВЛК), які функціонують в Україні.
Раніше, 17 серпня президент підписав указ із рекомендаціями Ради національної безпеки й оборони України до головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного звільнити всіх обласних військкомів.
Вже 30 серпня на засіданні Ради національної безпеки та оборони України ухвалили рішення провести комплексну перевірку обґрунтованості ухвалених з 24 лютого 2022 року рішень ВЛК щодо інвалідності та непридатності до військової служби.
Про те, що змінилося у пошуку зниклих безвісти та яку підтримку можуть отримати їхні родини, говорили у подкасті проєкту Громадського радіо «У фокусі» Мінінтеграції.
Яка правова допомога потрібна полоненим та їхнім родичам у подкасті «Звільніть наших рідних» ГР розповіла юристка ГО «Юридична сотня» Вікторія Олійник.
Якою має бути психологічна підтримка військових, звільнених військовополонених і їхніх родин — у подкасті «Звільніть наших рідних» розповіла керівниця гарячої лінії для військовослужбовців та їхніх близьких ВАРТО ЖИТИ Наталія Поцелуєва.
Як рідним шукати свого полоненого? Про алгоритм дій розповів брат колишньої військовополоненої Олени Кривцової Андрій Кривцов.
Як в Україні виконують норми закону, які міністерства за це відповідальні, яку допомогу можуть отримати колишні заручники, політв’язні, військовополонені та їхні родини можна довідатися з цієї публікації.
Воїни, які від початку повномасштабного вторгнення Росії отримали звання Героя України, отримають від держави власне житло. Про це 5 грудня 2023 року заявив президент України Володимир Зеленський.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ звання Героя України отримали щонайменше 360 людей, 210 із них нагороджені посмертно. Під час зустрічі Зеленський вручив сертифікати 12 Героям України та дев’ятьом родинам полеглих Героїв. Сертифікати на отримання квартир, за словами президента, вручатимуть і надалі.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі