Тетяна Трощинська
Геннадій Друзенко
«Розслаблятися зарано, вирішальна битва цієї війни ще попереду» — Геннадій Друзенко
Розмова із засновником і керівником Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадієм Друзенком.
Ведучі1
Гості1
«Вирішальна битва цієї війни ще попереду»
Геннадій Друзенко: Ми працюємо на бахмутському і лиманському напрямках. Те, що я бачу сьогодні — м’ясорубка, в якій багато жертв з обох сторін. Важко оцінити співвідношення, я не маю статистики. Через нас щодня проходять десятки наших поранених. Іноді дуже важко поранених. За кожним пораненням, чи смертю — чиєсь життя, всесвіт, який руйнується від снаряда, кулі, ракети. Тому я бачу на сьогодні дуже складну, криваву, війну, в якій ми здебільшого, на жаль, дуже повільно, але відступаємо.
- Я поки не бачу передумов для перелому ні в один, ні в інший бік. Я бачу на фронті динамічну рівновагу сил. В обох сторін є воля і ресурси воювати.
Якщо торік війна нагадувала Другу світову з просуванням у 100 км туди-сюди, то перші два з половиною місяці цього року — це війна в парадигмі Першої світової, коли великі втрати та дуже маленьке просування в будь-який бік.
Я бачу поки динамічну рівновагу в усіх основних параметрах війни — це люди, ресурси та воля воювати. Розслаблятися зарано, на жаль, ми ще не перемогли. Вирішальна битва цієї війни ще попереду.
Читайте також: Що змінилось у роботі Першого добровольчого мобільного шпиталю за 9 років війни?
Потрібні медики
Геннадій Друзенко: У медиках на фронті завжди є потреба, оскільки у нас немає штатних медиків. Ми працюємо з добровольцями, які на місяць їдуть на ротацію. На жаль, за останні 2 місяці ми змушені були подвоїти нашу присутність на фронті. І щомісяця надаємо допомогу більше ніж 2 тис. поранених, до 100 в день.
Однак, коли у вас навіть є золоті медики, але не вистачає швидких, на руках не наносишся. Друга і третя статті витрат — це ремонт авто і паливо.
«Беріть марафонський темп, розраховувати на те, що Путін завтра здохне, — не варто»
Геннадій Друзенко: Наш шпиталь не є чиїмось власним проєктом. Це спільна справа сотень людей, які знайшли в собі сили й волю піти на фронт з ризиком для власного життя, рятувати життя інших. З МОЗом у нас, на жаль, ніякої немає співпраці. Міністр, до якого я не раз звертався просто удає, що нас немає. Я просив його змінити наказ 814, який був написаний під ООС. Ми хочемо легалізувати участь медиків-добровольців у цій війні. Відповіді нема й досі.
Україна зараз є десь між минулим і майбутнім. Перемога залежить від нас, від наших зусиль, нашої волі, готовності щодня змушувати себе змінюватися. Це довга дистанція, беріть марафонський темп. Воювати нам ще довго, бо на кону існування Росії. У них багато людей. Розраховувати на те, що завтра вони побіжать як таргани, усе посиплеться, Путін здохне, усе зміниться, — не варто.
Читайте також: Весняний російський наступ в Україні вичерпує себе — ISW
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
