Декомунізація 2:0 — на що чекати надалі радянським пам’яткам? 

Олег Савичук: Законопроєкт умовно можна поділити на 2 частини:

• внесення даних до реєстру об’єктів нерухомої культурної спадщини;
• критерії віднесення культурної спадщини до символів російської імперської або радянської тоталітарної політики.

Якщо говорити про внесення до реєстру, законопроєкт пропонує не включати до нього або вилучати з нього інформацію про пам’ятки культури, пов’язані з особами, які мали керівні посади у Комуністичній партії чи СРСР, УРСР, якщо пам’ятки пов’язані з діяльністю КП або встановленням радянської влади на території України, або якщо такі пам’ятки є символами російської імперської або радянської тоталітарної політики.

Читайте також: Від синьої долоні до цукрового буряка: що тепер на місці пам’ятників Леніну

Друга частина більше стосується того, які пам’ятки культури бажано тримати у публічному просторі або усунути з нього. Для цього у законопроєкті є критерії:

• міра чи наслідки участі політичного, чи культурного діяча у реалізації тоталітарної, чи імперської політики,
• як об’єкти пропагують цю політику.

Читайте також: Зараз у нас є завдання очистити тил від маркерів окупації — Андрій Савчук про демонтаж бюста Пушкіна

Які процедури змінює законопроєкт?

1. Надання додаткового захисту держави пам’яткам культури;
2. Орієнтир для органів місцевого самоврядування, які пам’ятки бажано зберігати у публічному просторі (наприклад, долю пам’ятника Катерині II в Одесі згідно з цим законопроєктом мала б вирішитися значно швидше і без жодних дебатів).

«Люди мають рефлексувати своє минуле»

Олег Савичук: Як саме органи місцевого самоврядування чи державної влади мали б діяти, якщо дійдуть до висновку, що, наприклад пам’ятник Катерині II бажано вилучити, законопроєкт не регулює. Водночас це те проблемне питання, який мав би урегулювати міністр Культури чи уряд.  По Україні нині є доволі різноманітна практика розв’язання цього питання.

Найкращим виходом у вирішенні подальшої долі пам’яток, яким не місце на майданах та вулицях України, було б створення за аналогією з Музеєм історії тоталітарних режимів у Львові, таких же об’єктів в інших містах України. Ці пам’ятки можуть приносити певний дохід. Багато культурознавців кажуть, що знищувати пам’ятники та пам’ятки культури бездумно може бути поганою ідеєю, оскільки люди мають рефлексувати своє минуле.

Читайте також: Стихійний демонтаж монументів — це продовження традиції більшовиків — мистецтвознавиця

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS