Кочубіїв, а потім Хаджибей: як міф про «заснування» Одеси став частиною пропаганди «русского мира»

Або Дерибас нічого не завойовував, або не засновував — говорить історик Тарас Гончарук про історію Одеси.

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Тарас Гончарук

Кочубіїв, а потім Хаджибей: як міф про «заснування» Одеси став частиною пропаганди «русского мира»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/gis-2022-01-26-goncharuk.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/gis-2022-01-26-goncharuk.mp3
Кочубіїв, а потім Хаджибей: як міф про «заснування» Одеси став частиною пропаганди «русского мира»
0:00
/
0:00

Гість — доктор історичних наук, професор кафедри історії України Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, дослідник економічної історії України кінця XVIII — першої половини XIX століття, історії Одеси та Південної України Тарас Гончарук.

Тарас Гончарук: Міфи про Одесу змінюються постійно. Були колись традиційні міфи. Свого часу приїжджі до Одеси, ще у 80-ті роки, казали: «Ми думали про Одесу набагато гірше, ніж вона є». З того часу багато змінилося. Був якийсь міф про одеську злочинність. Одеса була достатньо толерантна, інтелігентна. Радянська Одеса дуже толерантно ставилася до української мови. Казали: «Ой, як цікаво». Потім міф видозмінювався завдяки телебаченню, «засновниця Катерина», ще щось…

  • Піднесення Одеси відбулося за часів, коли тут була Російська Імперія. Але піднесення було за рахунок українського зерна.

Та нічого не буває на порожньому місці. Одеса — це головний порт українського експорту й імпорту.

Кочубіїв

Перша згадка про Кочубіїв — це 1415 рік. Тоді Ян Длугош написав, що в цьому році польський король, перебуваючи в Снятині, зустрів послів від Константинопольського патріарха і Візантійського імператора, які поскаржилися на турків (які час від часу брали Константинополь), і король запропонував їм щедру допомогу зерном взяти у своєму королівському порті Кочубіїв.

  • Кажуть, що то було якесь село — але не було тоді в селах портів. Тим паче портів, які займалися важким товаром. Кочубіїв — це назва не села, а назва міста. Київ, Кочубіїв…

Пізніше українські чумаки спочатку до Кочубієва їздили, а потім вже до Криму. Ясно, що під кінець століття Османська імперія ці землі завоювала. Деталі ми, звісно, не знаємо.

1548 року вже точно документально згадуються козаки в Кочубієві. Сюди легко було прийти, захопити сіль. Це таки призводить до занепаду Кочубієва. Бо до того навантажували сіль на кораблі під Османською владою… Але якщо Аккерман був захищений Дністром, якщо прийти до Очакова було важко, а до Криму — ще важче, то те, що колись і пізніше сприяло піднесенню Одеси — що з України до неї легко прийти — тут сприяло занепаду.

Через деякий час Кочубіїв згадується як закинута фортеця, на березі моря, в якій часто сидять козаки і нападають на проїжджі турецькі каравани.

Читайте і слухайте також: Для Путіна не існує іншої України, аніж та, яка його влаштовує, як «сало і горілка» — Лариса Якубова

Хаджибей

У XVIII столітті, коли запорожці й кримські татари були під владами своїх імперій, цей край починає заселятися.

У 1764 році турки починають будувати велику пристань, турки починають все зерно переводити до Хаджибея (у цей час вже часто використовується назва не Кочубіїв, а Хаджибей чи навіть Ходжибей).

У 1765 році вони починають ремонтувати фортецю, це викликає невдоволення росіян. І цікаво, що росіяни надсилають у 1766 році таємно в Хаджибей, тобто теперішню Одесу, розвідника під виглядом купця. І він склав план «Турецкого города Хаджибея». Це був форт достатньо важливий.

Ну і внаслідок двох російсько-турецьких війн… В першій активну участь брали запорожці. Вони тут воювали навіть не знаємо до кінця, скільки разів. У 1769 році Запорожці під проводом полковника Семена Галицького під Хаджибеєм 36 тисяч татарських коней і багато іншої худоби.

  • У 1770 році Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Запорозької Січі, з військами здобув усе місто, окрім фортеці. Це важлива перемога.

«Катерина II ніколи не була в Одесі»

За часів президентства Віктора Ющенка була ідея в Одесі зробити пам’ятник Петрові Калнишевському, бо це одна з головних його перемог. Але спочатку не дали місця, і в результаті той пам’ятник, який, наскільки я розумію, переміг, він зараз стоїть в місті Недригайлові (Сумська область). А мав стояти в Одесі біля облдержадміністрації. Бо його козаки тут гинули.

Не пам’ятник Катерині. Вона ніколи не була в Одесі, і близько не під’їжджала. Вона максимум до Херсона приїжджала.

У 1789 році Йосип Дерибас з військом (у тому числі з чорноморськими козаками) здобули фортецю Хаджибей. Там було два батальйони регулярної Російської Армії і 6 полків чорноморського козацтва під проводом кошового отамана Захарія Чепіги.

Дерибас отримав за це Орден Святого Георгія 3-го ступеня. І через 5 років він цей Хаджибей «заснував». Виникає просте питання: або він нічого не брав, або нічого не засновував.

  • Парадокс в тому, що «здобувач» минулого міста і «засновник» наступного (Одеси — прим. ред.) — одна й та ж особа. Дивно просто. Отакі парадокси історії.

Читайте і слухайте також: В історії України ми маємо спадок радянського підручника, його треба змінити — Наталя Старченко

Вплив російської пропаганди

Я бачу прямі паралелі між тим, що нав’язують зараз в Одесі, і «русским миром». Коли головна заслуга людини — це місце народження. «Я одесит», чи «я русский». Причому нормальний одесит ніколи цього не скаже як про свою заслугу. Або дискурс, що «весь світ вважає ось так, а ми, одесити, по-іншому». Нормальні одесити вважають так, як вважає цивілізований світ.

  • Одеса — це порт, абсолютно тісно пов’язаний з Україною. Без України він існувати не може. Одеса — це є Україна.

Один мій знайомий казав: «Як же потрібно було промити мізки одеситам, щоб вони почали виступати проти Європи? Вони ж завжди вважали, що вони — Європа!». Майбутнє Одеси безпосередньо залежить від майбутнього України.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Читайте і слухайте також: «Було відчуття, що здобуваємо свободу»: чому і як 30 років тому розпався СРСР? 

Росіяни намагаються нас переконати, що ми теж є «радянськими людьми» — історик Мирослав Борисенко

 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS