Павло Лакійчук: Позиційна війна — не глухий кут

Як протидіяти керованим російським бомбам?

Олег Климчук: Наскільки важко боротися з керованими авіабомбами московитів? 

Павло Лакійчук: З такою зброєю справді боротися важко. Звідки ця зброя взялася? Росіяни програють в контрбатарейній боротьбі. Коли наші артилерійські засоби діють на більшу відстань, кожний залп їхніх артилерійських батарей отримує відповідну «отвєтку», і артилерія «іссякає». Тож ворог вирішив використовувати інший вид зброї — авіацію. Тому що дальність удару перевищує дальність протидії. Керована бомба — не така точна, але потужна.

Як протидіяти? Збити цю керовану ракету в польоті дуже складно, тому треба знищувати літаки-носії. Збити їх можна, у нас є такі ракетні комплекси. Я вам нагадаю, що перед тим, як Україна анонсувала отримання комплексів PATRIOT від наших партнерів, на Брянському напрямку відбулася цікава подія. В небі були послідовно знищені СУ-34, СУ-30 і три вертольоти МІ-8. Це була перша проба наших PATRIOT дальнього радіуса дії.

• Тож збити можна, питання полягає в тому — чи маємо ми достатньо необхідних засобів? Поки що, таких можливостей вповні немає. Є пропозиція використовувати одну батарею, як пересувну. Тобто, яка буде висуватися на найбільш небезпечні та передбачувані райони атаки противника. Але поки що — маємо, те що маємо.

Читайте також: Нам не вистачає ЗРК Patriot, щоб повністю «закрити» усі міста-мільйонники — Коваленко

Війна переходить у позиційну?

Олег Климчук: Чи погоджуєтесь ви з думкою Залужного, що війна переходить у позиційну?

Павло Лакійчук: Я погоджуюсь з аналізом ситуації Головнокомандувача, тому що треба розуміти, що позиційні (чи маневрові) бойові дії — це тільки вид бойових дій. Вони можуть перетікати одне в одне. Але я не погоджуюсь абсолютно з оцінкою деяких оглядачів, які проводять знак «=» між позиційною війною та глухим кутом. Це очевидно не глухий кут.

Навіть якщо переглянути історію. Багато хто приводить в приклад Першу світову війну як позиційну. І тут Брусиловський прорив, де війська вели надманеврові дії.  Й у Другу світову війну можна знайти приклади й позиційних бойових дій, і маневрових.

•  Межа переходу між маневровою війною та позиційною — дуже тонка.

Коли ми навіть переконаємо себе, що все, це позиційні бойові дії. На Авдіївці ворог може прорвати оборону і тоді дуже маневровими стануть ці позиційні дії й хтозна, де ворога ми зупинимо. Я переконаний, що цього не відбудеться. Але треба бути готовими. Так само — ми можемо прогризти оборону ворога на певних ділянках і ця позиційна війна перейде для ворога в маневрову оборону. А для нас у швидкий наступ. Але для цього потрібні сили та засоби. Саме щодо цього Залужний в статті приводить як мінімум 5 позицій, на які він наголошує для того, щоб ми здійснили якісний перехід до спроможності ведення маневрової війни в умовах, які склалися.

Слухайте також: Олександр Антонюк: Війна в Україні — частина глобальної війни, шкода, що світ досі цього не розуміє

Де зараз найнебезпечніша ділянка фронту?

Павло Лакійчук: Палає вся лінія фронту: від півночі до півдня. На всіх ділянках дуже важко. Куп’янськ — дуже небезпечний напрямок. Насправді тут дуже коротке плече логістики у противника, розгалужена мережа доріг, тили та резерви близько. Він цілком може перенести увагу зі східної ділянки на півночі. Це тільки питання часу.

Зараз з Лиманського напрямку ворог перекинув 2 армії на Авдіївський напрямок, який вважає найбільш перспективним. Але все може змінитися. Тоді буде значно гарячіше. Не забуваймо ділянку Авдіївки. Її часто виділяють як тактичний вузол. На оперативному рівні він є центральною частиною бойових дій на всьому рубежі від Бахмуту до Мар’їнки, а може й до Вугледару.

• Мета противника на тактичному рівні — обрізати наш Авдіївський виступ. Але ж вони можуть спробувати й прорвати нашу оборону вглиб. Останні бої на Вугледарському напрямку є цьому свідченням.

На півдні у них немає таких можливостей: мережа доріг, тили, резерви. Тут у них уразливий маршрут через Крим. Це ускладнює накопичення резервів. Наступ з цього напрямку менш ймовірний. Але така можливість теж є.

Крим і Чорноморський флот

Олег Климчук: З огляду на успішні дії наших збройних сил у Чорному морі, чи можна сказати, що до весни Чорноморський флот не буде надто активним?

Павло Лакійчук: Думаю, що розраховувати на малу активність Чорноморського флоту саме з точки зору ракетних обстрілів не слід. На жаль, ракети Калібр, які росіяни застосовують з корабельного базування, мають достатню дальність для населення ударів по території України. Єдиний наш спосіб — нищити їхні засоби ураження. От дуже хороша новина з Керчі, де був уражений нашими льотчиками малий ракетний корабель «Аскольд», який добудовувався на заводі.

Читайте також: Росіянам наші льотчики дуже дошкуляють — Павло Лакійчук про вибухи у Криму

Нагадаємо, 4 листопада район суднобудівного заводу в Керчі в окупованому Криму зазнав ракетної атаки, повідомив так званий голова адміністрації Криму Сергій Аксьонов. За його словами, у районі суднобудівного заводу імені Бутоми в Керчі відпрацювала ППО, частина уламків збитих ракет упала на територію одного із сухих доків.

5 листопада, командувач Повітряних сил генерал-лейтенант Микола Олещук повідомив, що українські пілоти завдали авіаударів по інфраструктурі суднобудівного заводу «Залив» у Керчі. На час заяви не було відомо достеменно, чи знищений корабель.

Нагадаємо, 30 жовтня Україна ударів по об’єктах окупантів у тимчасово окупованому Криму. Це підтвердила начальниця Об’єднаного пресцентру Сил оборони Півдня Наталія Гуменюк. За даними джерел Telegram-каналу ASTRA, вдалося вразити російський ЗРК «С-300».

Після висадки українського десанту в Криму серед російських загарбників ширяться панічні настрої. Про це у серпні 2023 року говорилося у перехопленні ГУР.

У тимчасово окупованому Криму російські загарбники посилюють захист залізничних поїздів. Причиною цього стали постійні диверсії на залізничних об’єктах. Про це 25 жовтня повідомляв кримський рух спротиву «АТЕШ».

У Сімферополі росіяни переміщують військову техніку через великі втрати в Запорізькій області та під Авдіївкою, а в Євпаторію масово завозяться радянські самохідні артилерійські установки 2С1 «Гвоздика». Про це 18 жовтня повідомив партизанський рух «АТЕШ».

Нагадаємо, аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що, ймовірно, США передали системи ATACMS таємно, щоб забезпечити українським силам оперативну несподіванку. Загальний шок у російському інформаційному просторі свідчить про те, що Україна досягла бажаного ефекту.

Станом на 6 листопада 2023 року Сили оборони України розширили контроль над своїми позиціями на північ від Підстепного (17 км на схід від Херсона). Також українські війська вели контрнаступальні дії на заході Запорізької області. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW). Також Генштаб України повідомив, що українські війська продовжували наступальні дії на Бахмутському та Мелітопольському (захід Запорізької області) напрямках.

За даними Генштабу, втрати російських військ та їхніх найманців в Україні на ранок 7 листопада становлять близько 306 860. Упродовж минулої доби українські захисники ліквідували щонайменше 890 російських окупантів.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі