Наслідки обстрілу Одеси. Фото з Telegram Олега Кіпера
Гість — керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Олександр Мусієнко: Торік нам у сенсі очікувань результатів роботи Сил оборони було дещо простіше. Тоді була визначеність, ми розуміли, що українські сили будуть готуватися до контрнаступу. Для цього формували відповідні резерви, які навчалися за кордоном на полігонах країн НАТО. Потім резерви мали приїхати з технікою, озброєнням. Ми розуміли, куди все це рухається.
Зараз менше таких оцінок. І це, на тлі результатів контрнаступу, мабуть, у людей почало викликати багато запитань. Нібито зараз фронт посиплеться, ситуація складна, нічого не вийде. Але фронт не посипався. Нині задачі з оборони українські сили виконують ефективно. Я думаю, що будуть так виконувати й надалі.
Читайте також: Українці зрозуміли, що наш шлях буде непростим, але віра в перемогу залишається — соціолог
Олександр Мусієнко: Зброя в українських сил є, але її недостатньо. Зрозуміло, що нам би хотілося більше. Зараз би нам дуже знадобилося ракети TAURUS, ATACMS, SCALP, Storm Shadow. Тобто все, чим ми могли б максимально вражати тил ворога як в окупованому Криму, так і на окупованих теренах Сходу. Зараз є оперативні потреби у снарядах, дронах, артилерії, але є й потреби короткострокові. Тобто, ворог на якомусь етапі буде призупиняти свою наступальну активність, а нам потрібно буде в цей момент не давати їм передиху. Не можна давати їм можливості доукомплектувати, перегрупувати свої сили, проводити ротаційні заходи, які б допомогли їм увійти в краще тактичне й стратегічне положення, наприклад, на літо. Саме тому нам потрібні всі елементи озброєння, які дадуть можливість вражати об’єкти ворога дальністю й у кілька кілометрів, й у 200-300 км, до окупованого Криму.
Ми, на жаль, ще не отримали ракети TAURUS, але зараз знову пішли дискусії в Бундестазі про те, що потрібно Україні їх передати. Це відбувається стабільно. Це роблять ті ж парламентарі, які підтримували передачу три місяці тому. Ті ж самі люди привертають увагу до цього питання. TAURUS нам потрібні, але поки що процес з ними не зрушив з місця.
До речі, надання зброї нам — це індикатор, за яким можна оцінювати й наміри наших партнерів, те, наскільки вони піддалися паніці. Це показує, яку стратегію підтримки України вони підтримують. Перша стратегія — наступальна. Її сенс полягає в тому, що потрібно зараз оборонятися і все ж таки в певний момент дати можливість Україні наступити й здійснити бодай задумані плани. Ці плани полягають у тому, щоб вийти хоча б на адміністративні межі з окупованим Кримом і звільнити Південь. Тоді нам будуть, відповідно, виділяти ракети TAURUS, ATACMS, буде більша кількість F-16. Інша стратегія йде на стримування ворога, його знищення, знекровлення. Це стратегія на зупинки його наступального потенціалу з прицілом на те, що треба виходити на якісь майбутні домовленості з Росією про перемир’я й припинення вогню на тих рубежах, які нам вдасться відвоювати у ворога.
Читайте також: «Ілюзія віддаленості». Чому Захід недостатньо відреагував на масований обстріл по Україні
Олександр Мусієнко: Фіксуємо певні зміни в російських далекобійних ударах по Україні. Частково можна підтвердити, що потенційною ціллю для ракетних ударів ворога є певні об’єкти оборонної промисловості. Росіяни намагаються уразити об’єкти, на яких, як думають у Росії, можуть щось виробляти або зберігати. Траплялося доволі часто за дві попередні масовані атаки, що уламки російських засобів ураження падали або поряд з цими об’єктами, або на ці об’єкти; десь були й влучання. Але це не має такого успіху, на який розраховує ворог.
Коли ворог планував атаки проти якихось військових об’єктів, то це було помітно, це можна проаналізувати. Такі атаки, як правило, відбуваються ближче до лінії фронту. При цьому, коли йдеться про удари по великих тилових містах, росіяни прикриваються тим, що нібито «шукають якісь склади зі зброєю, виробництва, суперсекретні бункери НАТО». До того ж вони кажуть, що «знищили величезну кількість ракет до систем ППО». Але, якби їм вдалося влучити в такий об’єкт, то вибухова хвиля була б такої потужності, що було б дуже помітно наслідки. Тому те, що пише британська розвідка про зміну тактики ударів росіян, має сенс, але ворожі дії не мають результатів, на які вони розраховують.
Також, порівняно з атаками 29 грудня, атаки 2 січня відрізнялися. Тому що 29 грудня було більше цілей, тобто більше українських міст ворог атакував. Це Харків, Дніпро, Запоріжжя, Київ, Львів. А другого січня під прицілом було два міста: Харків і Київ. Звичайно, найбільше ударів із повітря то нанесли по українській столиці. І це означає, що ворог діє більш концентровано, тобто вони концентруються на якійсь одній-двох цілях, на одному-двох містах. Вони намагаються таким чином пройти ешелоновану протиповітряну оборону і, як їм здається, спробувати виснажити наші можливості, потужності. Тобто ворог намагається спричинити більше руйнувань, влучань, дестабілізацію внутрішньої ситуації, психологічний тиск, панічну реакцію тощо.
Читайте також: Як отримати компенсацію постраждалим під час ракетної атаки на Київ
Нагадаємо, російські окупанти вночі й уранці 2 січня 2024 року атакували Київ, Київську область та Харків.
Уранці 2 січня, об 11:00, Повітряні сили відзвітували про роботу Сил ППО. Зокрема, українські захисники знищили 10 аеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинджал», 59 крилатих ракет Х-101/Х-555/Х-55 і три крилаті ракети «Калібр».
Станом на 12:00 2 січня 2024 року відомо було про понад 90 постраждалих та чотирьох загиблих.
Російська ракетна атака по Україні 2 січня 2024 року була наймасштабнішою із застосуванням «Кинджалів», повідомив речник Повітряних сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат.
Ігнат уточнив, що наймасованіший за весь час війни обстріл з повітря був 29 грудня 2023 року, коли окупанти випустили 158 цілей, з яких 5 — «Кинджали». Однак найбільше ракет «Кинджал» російська окупаційна армія застосувала 2 січня.
Напередодні, у новорічну ніч 2024 року, як повідомили Повітряні сили ЗСУ, ворог застосував рекордну кількість ударних БпЛА типу Shahed. Усього були зафіксовані пуски 90 ворожих безпілотників Shahed-136/131.
Захисникам неба вдалось знищити рекордну кількість ворожих ударних БпЛА – 87 із 90 Shahed-136/131. Атака здійснювалась хвилями із чотирьох напрямків: мис Чауда, Балаклава (тимчасово окупований Крим), Курськ, Приморсько-Ахтарськ (РФ).
Також росіяни завдали удару чотирма зенітними керованими ракетами С-300 по Харківській області, трьома протирадіолокаційними ракетами Х-31П та однією Х-59 – з тимчасово захоплених територій Херсонської й Запорізької областей. Фактично в усіх регіонах працювала протиповітряна оборона. Повітряний напад відбивали мобільні вогневі групи Сил оборони, винищувальна авіація та зенітні ракетні підрозділи Повітряних сил.
Уночі й уранці 29 грудня російські окупанти завдали масованого удару по Україну. Під ударами опинилися найбільші міста країни: Київ, Дніпро, Одеса, Львів, Харків, Запоріжжя. Усюди є жертви, постраждалі та руйнування.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі