Російська владна вертикаль не руйнується, це лише боротьба за крісло міністра і гроші — Марія Кучеренко

Гостя — старша аналітикиня Фонду «Повернись живим» Марія Кучеренко.

Генерал-майор Іван Попов — командувач 58 армії (Південний військовий округ), відсторонений з посади нібито за доповідь начальникові Генштабу Валерію Герасимову. Раніше він скаржився через нестачу підтримки армії загарбників у Запорізькій області та великі втрати в окупантів, а також вимагав провести ротацію. Розпитуємо експертку, що насправді відбувається.

Що відбулося з Поповим і 58-ою армією?

Марія Кучеренко: Ситуація була розповсюджена теж колишнім командувачем 58 армії, нині депутатом «Єдиної Росії» депутатом Андрієм Гурульовим з якогось умовно закритого чату. Щоби нібито звернути увагу на проблеми, з якими нібито стикається зараз російська армія. Під час бойових дій саме на Запорізькому напрямку, так як 58-ма армія у них відповідає за окупацію цієї території.

І дійсно є багато підтверджень того, що він як мінімум відсторонений. Але тут важливо знову ж таки побачити усю медійну специфіку цієї критики. Тобто це було дійсно звернення до своїх.

Він звертається до свого особового складу, говорячи на них: «Любимые гладиаторы». Так він на них говорить, тому що його власний позивний — Спартак. Тобто лідер повстання рабів. Це така міфологізація і естетизація того, чим сьогодні є російська армія. Теж думати, що це якесь випадкове оприлюднення, або що це якась ініціатива суто Гурульова (яка зустріла критику керівництва «Єдиної Росії», того самого Турчака) — тут дійсно не випадає. Тому що насправді все це — свідчення процесів боротьби за крісло міністра оборони Російської Федерації і боротьби за ті кошти, які зараз так чи інакше виділяються на війну Росії проти України.

Читайте також: Окупант скаржиться на стан російської армії — перехоплення ГУР

Наскільки це впливає на російську силу?

Марія Кучеренко: Опозиція до Герасимова, так, є, групи впливу — так, дійсно, є. Розмиття статусу військового і престижу регулярної військової служби в Росії — все це теж є.

Але, на жаль, говорити про те, що це якось реально впливає на якість тих дій, які здійснює Російська Федерація проти нас на полі бою, на жаль, сьогодні не видається можливим. Тобто тут видавати бажання за дійсне або видавати якісь підкилимні розборки генералів Російської Федерації, які представляють різні групи впливу, якісь розборки, які стосуються саме вивищення по цій вертикалі за бунт проти війни або бунт проти головнокомандувача цієї армії — це просто не розуміти, як працює система в РФ. Тому що, на жаль, це не дає нам аж нічого позитивного в тому вимірі, щоб ми могли відчути цей результат зараз. Чи можуть ці деструктивні процеси в майбутньому якось вплинути на те, що робить Російська Федерація на полі бою? Так, можуть. Але наразі, на жаль, це не впливає позитивно на якісь наші можливі успіхи.

Знаєте, зі сталінських часів в Росії мало що змінилось. Тобто незамінних людей у них немає. І вони будуть говорити саме про це. І, на жаль, будь-які спроби висловити якусь критику щодо Герасимова, щодо Шойгу — це не є табу. Але ж вони не перетинають головної лінії. Вони не висловлюють критику проти Путіна як такого. І війни як такої. Тобто вони насправді виступають лише за те, щоб ще більш активно, цинічно і жорстоко знищувати нас.

До тих пір, поки це така опозиція — це буде сходити з рук, це буде відбуватися як така допустима дискусія всередині російського суспільства або всередині саме воєнного середовища.

Читайте також: Влада Росії не готова до закінчення війни, а суспільство — до її продовження — доктор соціологічних наук

Куди подівся Суровікін?

Марія Кучеренко:  Це цікаве питання, і воно породжує зараз дуже багато мемів. Я теж не можу відповісти на це питання наразі, але хочу вас застерегти від такого пильного стеження за медійними проявами Суровікіна. Адже вони нечасті.

Він коментував «плановий вихід» з Херсона, коментував певні речі, коли тільки заходив на посаду командувача об’єднаним угрупованням військ. Він не ходить по ток-шоу, й очікувати, що кожен день буде показуватись Суровікін, по нашій першій вимозі, — цього не буде.

Є певні тенденції у російських коментаторів говорити, що він «нібито там десь в Ростові утримується, але не під арештом, але скоро він покажеться і скоро він буде в Москві, і скоро його там кудись довезуть»… А певні коментатори говорять про те, до чого схиляюсь я. Що Суровікін і не має показуватись нікому щодня. Але тут також дуже важливо зазначити безвідносно дискусії всередині Росії, що Суровікін був комунікатором між міністерством оборони (у його такому регулярному постійному вияві), і власне «групою Вагнера». І його звернення під час подій 23-24 червня підтвердило якраз-таки його статус у цій складній системі відносин.

• При тому, якась опала або причетність Суровікіна до якоїсь «змови» — це взагалі дуже далеко від реальності.

Чи можна вважати все те, що відбувалося з Пригожиним, боротьбою з Путіним?

Марія Кучеренко: Звісно, не можна, і це вже було підтверджено й особисто Путіним. Коли йшлося про фінансування групи «Вагнера» з держбюджету РФ. Тут вже відпиратись і думати, що хтось там є самостійною фігурою, або що Пригожин повстанець… Ці ілюзії, у полоні яких перебували багато з моїх колег і багато представників медійного середовища, я вважаю, що з ними тепер вже остаточно, здається, треба розпрощатись.

Тому що, як ми побачили також, те «повстання» завершилось виходом пригожинців у Білорусь і підписанням частини групи Вагнера, контрактами з Міністерством оборони Російської Федерації. Також ми побачили, що група Пригожина або «група Вагнера», як її коректніше називати зараз, як була в інших гарячих точках, так, там і лишається.

Ба більше — Пригожин особисто разом з одним з найвідоміших командирів, який, власне, й дав назву цій групі, Дмитром Уткіним, чий позивний є Вагнер,  записували чудово собі звернення. Ну це не було звернення до нас з вами, це було нібито звернення до їхнього особового складу у Республіці Білорусь, але з усім тим, це стало медійним, публічним. Тобто ми побачили, що з тими людьми зараз нічого такого, що могло свідчити про те, що вони перебувають в якійсь опалі, чи що вони вчинили якийсь злочин з точки зору Російської Федерації — нічого такого з ними не відбувається і не відбулося.

Читайте також: Російська пропаганда почала дискредитувати «вагнерівців» (ВІДЕО)

Нагадаємо, ввечері 24 червня ватажок ПВК «Вагнер» Євген Пригожин заявив про повернення найманців до польових таборів та припинення так званого «маршу справедливості» на Москву. Прессекретар президента РФ Путіна Пєсков згодом підтвердив домовленості із Пригожиним, повідомивши, що кримінальні справи щодо нього та його найманців закриють.

Під час так званого «маршу справедливості» бойовики «Вагнера» знищили 7 одиниць військової техніки армії РФ, у тому числі вертольоти та літак разом з екіпажами, а також зайняли кілька адміністративних будівель, зокрема у Ростові-на-Дону, та знищили щонайменше одну нафтобазу.

Уряд Білорусі та незалежні джерела підтвердили 14 липня, що інструктори ПВК «Вагнера», раніше дислоковані в Африці, прибули на полігони до Білорусі.

Збройні сили України додатково укріплюють кордон з Білоруссю вибуховими та невибуховими загородженнями після прибуття туди найманців групи «Вагнер».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS