«Цей закон для нафталінових сапогів»: його треба ветувати — Дикий про законопроєкт №8271

Так говорить військово-цивільний експерт, ветеран війни Євген Дикий.

Що не так?

Євген Дикий: При всій повазі і до пана Валерія Залужного і до начальника Генштабу, які вносили до Верховної Ради цей законопроєкт, історично так склалося, що їхні перші бойові завдання були у генеральських званнях. Вони воювати починали вже генералами. Вони ніколи не були ні рядовими солдатами в окопі, ні командирами відділення чи взводу саме в окопі на війні. А я якраз був. Тому, якщо я не вважаю себе експертом у тому, як планувати великі військові операції, то я туди не лізу, а от що стосується психології рядового солдата під вогнем, то тут моя експертиза доречна.

Що не так у цьому законі? У ньому не так усе. Там ніби очевидні речі, що накази потрібно на війні виконувати, що залишати позиції не можна. Але цей закон не вводить жодного нового карного діяння. Всі ці діяння вже зараз є карними. Вони вже зараз є злочинами й розглядаються в судах саме як злочини.

Проте річ у тому, що наразі суд має право розглядати, за яких обставин стався той чи інший злочин, за яких обставин військовослужбовець не виконав наказ, за яких обставин він залишив позиції. Тому суд може визнавати, що це було невиправдано, що людина просто через своє боягузтво підставила товаришів, і призначати високе покарання. Але так само може визнавати, що в окремих випадках є пом’якшувальні обставини, що насправді, наприклад, деякі накази були віддані некомпетентними командирами, які фізично не можна було виконати. Деякі позиції слід було залишити, тому що фізично не було ресурсу надалі їх утримувати, і виконання наказу означало, що без жодного військового результату, можна було просто загробити підрозділ. Наразі суди мають право ці обставини враховувати.

Скасовується покарання із відстрочкою

Євген Дикий: Також важливим є те, що наразі суди можуть виносити покарання із відстрочкою. Це означає, що боєць, який один раз злякався, схибив, а на війні дуже страшно, але потім засоромлено повертається, то він воює за трьох і за п’ятьох. У них потужна мотивація: їм потрібно поновити власну гідність, їм потрібно поновити повагу в очах товаришів. Нинішня судова практика дає можливість повернутися на фронт і в бою спокутувати те, у чому ти схибив.

Читайте також: Законопроєкт про посилення відповідальності позбавляє військового права на справедливий суд — Решетилова

Новий закон абсолютно виключає таку можливість: боєць, який один раз піддався переляку і схибив, вже не повертається на фронт. Тобто його вилучають з фронту, де у нас не вистачає людей, а замість цього садять його нам з вами на шию як зека на зону.

«Нафталінові сапоги»

Євген Дикий: Є ще етична точка зору. Вона полягає у тому, що цей закон явно вносять ті, хто не були в шкурі рядового солдата і не розуміють, наскільки там не чорно-біле. Звичайно, нам би дуже хотілося, аби всі офіцери ЗСУ були ідеальними, але всі офіцери ЗСУ — це 700 тисяч. І в ці 700 тисяч потрапляють і надзвичайно шляхетні люди з найвищими моральними якостями, і повні покидьки. Так само туди потрапляють і люди з високим інтелектом, і повні ідіоти. Там є всі, бо це 700 тисяч випадково взятих пересічних українців. Абсолютна більшість з них не мала до цієї війни бойового досвіду.

Так, в ЗСУ є безліч хороших офіцерів, але так само там є купа людей, які ніде не воювали, а їм просто «капала» вислуга років. Вони давно пішли на «гражданку», раз на п’ять років отримували чергове звання офіцера запасу, а потім країні терміново знадобилося мобілізувати майже мільйон людей. А де було взяти стільки офіцерів, щоб структурувати всю оцю велику масу? І дістали з нафталіну всіх тих, хто ніколи насправді офіцерами не були, але зірочки їм капали. І серед цих нафталінових офіцерів безліч людей тієї «совєтскої» школи. Ми їх між собою називаємо «сапоги», бо у них та сама школа ставлення до солдата і та сама школа ведення війни, як в орків на тій стороні. І я знаю і комбатів, і навіть комбригів, які командують своїми підрозділами, жодного разу не приїхавши на фронт. І от коли такий командир, який ніколи не воював, віддає некомпетентний наказ, а у нього там внизу його має виконувати звичайний сержант, який перед тим вісім років провів в АТО, то якщо такий досвідчений сержант чує такий некомпетентний наказ тилового командира, то,  я думаю, ви здогадуєтеся, куди він його з цим наказом посилає. І в реальній, не абстрактній армії, це часто рятує життя. Тому що інколи набагато правильнішим є послати такого командира, аніж виконати його помилковий хибний наказ.

Зараз суди у цьому розбираються. Новий закон перетворює суди на комп’ютер, який просто автоматом встановлює — було порушення наказу чи ні. Якщо було, то він автоматом ліпить величезний термін.

«Законопроєкт є неконституційним»

Євген Дикий: І останній, суто юридичний аспект. Взагалі-то право на призначення покарання нижче нижнього або на відстрочку покарання взагалі то прописано не в кодексі, воно прописане в Конституції України. Тобто насправді, якби воєнні юристи Генштабу були професіоналами, то вони б розуміли, що у такому вигляді закон ще й антиконституційний. І перед тим, як його приймати, потрібно поміняти дві статті Конституції України. А ці статті під час воєнного стану не призупиняються.

Підсумовуючи, можу сказати, що цей закон неетичний стосовно наших захисників, він нечесний стосовно них, він антиконституційний з правової точки зору, і з практичної точки зору він тільки послабить наші позиції на фронті, а не посилить.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS