Елла Лібанова: Процес формування української політичної нації неймовірно прискорився. Те, що було до початку повномасштабної війни, після 2014 року, — не таке яскраве і цілеспрямоване. Характерно, що сьогодні українська ідентичність формується знизу. Як реакція на той жах, на який перетворилася війна. Коли намагаються руйнувати життя мирних людей, воювати не з армією, а з цивільними. І це викликає чітку реакцію у населення — ми встоїмо, усе усім доведемо, ми самодостатні.
Елла Лібанова: Після війни шкала цінностей в українців/українок зміниться. Не цінності, а саме шкала. Ми по-іншому сприйматимемо матеріальне. Сьогодні усі так або інакше погоджуються обмежуватися необхідним. Дорогі ресторани зараз є у найбільшій скруті. Частині людей нема за що туди ходити. Інші не бачать сенсу у такому витрачанні грошей і вважають, що краще віддати їх на ЗСУ.
Елла Лібанова: Після перемоги вкрай важко буде відновлювати Україну швидко. Буде великий попит на будівельників, людей інших робітничих професій. А у нас нема так багато таких працівників. І не може бути, бо ми ж крім будівництва чимось іще займаємося. Це в усіх країнах так. Тому на такі от вибухові періоди доведеться запрошувати людей з-за кордону.
Тут варто вивчати досвід міграційної політики, який застосовують інші країни. Взірцем є канадська міграційна політика. Вони дуже чітко все регламентують, умови висувають при запрошенні на роботу тощо. Ми можемо те саме робити. Не треба думати, що до нас після цього ніхто не поїде. А враховуючи те, що проєкти будуть надзвичайно цікаві не тільки будівельникам, то сюди поїдуть і європейці. Дуже багато залежить від умов праці, можливостей самореалізації, зарплати.
Елла Лібанова: Ми розробляємо демографічні прогнози на повоєнний період. Складові прогнози міграції в нас різні. Для різних територій вони, звісно, різні. З ОРДЛО, коли там відновиться українська влада, молодь, імовірно, поїде у Росію. У Криму значно більше військових. Після перемоги України вони там не залишаться. Тим більше так компактно. Ми сьогодні також дуже багато думаємо над системою розселення у повоєнній Україні. Наш агресивний сусід нікуди не дінеться. Як розвивати бізнес та жити біля його кордонів? Можливо, доведеться демілітаризовану зону примусити їх встановити, чи щось іще таке. Я не переконана, що ми зможемо цього домогтися.
Читайте також: Їхні цілі — стерти українську ідентичність дітей — Сєдова про садочки окупованого Криму
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS