Як говорити з дітьми про війну за допомогою вигаданих історій: Розповідає авторка книжки «Хоробрі казки»

Генпродюсерка цифрових платформ Суспільного Вікторія Мурована розповідає про «Хоробрі казки», які допомагають батькам говорити з дітьми про війну, втрати, евакуацію.

Ведучі

Єлизавета Цареградська

Гостi

Вікторія Мурована

Як говорити з дітьми про війну за допомогою вигаданих історій: Розповідає авторка книжки «Хоробрі казки»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2023/10/hr_marafon_v-2023-10-16_murovana.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2023/10/hr_marafon_v-2023-10-16_murovana.mp3
Як говорити з дітьми про війну за допомогою вигаданих історій: Розповідає авторка книжки «Хоробрі казки»
0:00
/
0:00

Книга «Хоробрі казки» — це друкована версія аудіоказок, створених командою Суспільного у 2022 році, щоби чесно і з турботою пояснити дітям нові реалії воєнного часу. Цього року «Хоробрі казки» презентують на міжнародному рівні — на українському стенді Франкфуртського книжкового ярмарку. 

Вікторія Мурована: Ми намагалися робити всі казки правдивими. Більшість з історій народились під час моєї роботи в гуманітарному штабі Львова на початку повномасштабного вторгнення. Діти розповідали про свої школи, садочки, я пропонувала їм іграшки, спілкувалася з батьками. Так народились казки з реальних історій.

Мар’яна Надуковська стала авторкою одного з ключових персонажів – їжачка Лесика. Він був вимушений покинути свій ліс і на новому місці потоваришував з тваринками. Йдеться про долю діток, які були вимушені поїхати за кордон. Це казка про те, що мова дитинства універсальна. Малеча зможе подолати перешкоди, якщо поруч будуть безпечні дорослі. Ми спробували показати, що дитинство не зупиняється, воно не ставиться на паузу через війну.

Я неодноразово бачила, як діти обожнюють наших військових. Так народилась епічна казка про захисників «Воїни-котики з острова Паляниця», яка схожа на народну. Сергій Притула начитав історію про волонтерів для аудіоверсії. Ці казки схожі на чумацькі оповідки.

Несподівано під час блекауту народилася казка «Диво у темряві» для підтримки усіх наших дітей, які залишились без ґаджетів. Ми хотіли показати, як можна вигадати ігри з побутових предметів. Також ми намагалися підтримати наших енергетиків, які робили все можливе і неможливе, щоб українці мали світло.

Для нас стало відкриттям, що одна з найпопулярніших казок для прослуховування на подкастах була про втрату. Над цією історією та концепцією разом з нами працювала психологиня декілька місяців. Іноді дорослі, які втратили близьку людину, перебувають в такому онімінні, що дітям важко щось пояснити. Тоді на допомогу приходить наша історія підтримки та великої любові, яка нікуди не зникає.

Ми наголошуємо, що це книжка для спільного читання. В декількох історіях є речі для трохи старшого віку, тому батькам важливо бути поруч, щоб пояснити незрозумілі моменти.


Читайте також: Головне — зберегти майбутнє для своїх дітей: Лариса Денисенко про книжку «Діти повітряних тривог»


Як дорослі реагують на «Хоробрі казки»

Вікторія Мурована: З дорослими трохи складніше, тому що більшість з них починають плакати. А особливо ті, хто пережив певні моменти. Кожна людина сприймає історію скрізь призму свої оптики, через власний досвід. Дорослі кажуть, що цей плач є терапевтичним, тим паче, що казки завжди закінчуються добре. Ми переконані, що така підтримка всім необхідна зараз.

Нам дуже цінні відгуки від різних поколінь: зумерів, міленіалів тощо. Одна очільниця бібліотеки з Кропивницького написала нам в соціальних мережах, що їм потрібна друкована версія. Це стало поштовхом для нас – зробити книжку. Харківське видавництво «АССА» працювало весь час під час повномасштабного вторгнення у рідному місті. Днями вони везуть нашу книжку на книжковий ярмарок у Франкфурт.

Єлизавета Цареградська: Відколи маю нагоду щовечора читати дитячі казки своїй дитині, то усвідомлюю, наскільки вони є важливими для дорослих. Як добре поринати в казковий світ якихось героїв, різноманітних історій. Тут треба обрати свій варіант. Якщо вам буде цікаво, то така взаємодія стане до вподоби обом сторонам.


Слухайте також: Емма Антонюк: Маємо початок успішного контенту, який допомагає людям конструювати свою ідентичність, і кінець для маргінального контенту Арестовича 


Від початку повномасштабної війни діти в Україні провели у підземних укриттях в середньому близько 920 годин, або понад 38 днів. У середньому повітряні тривоги в Україні тривають близько години. Однак під час великих ракетних атак родини із дітьми можуть провести до 8 годин під землею.

Як сказати дитині, що почалася велика війна? Як пояснити, чому ми покинемо свій дім? Чому тато чи мама взяли у руки зброю? Та чому є люди, які прийшли на нашу землю чинити лихо. Про це в етері Громадського радіо розповідала українська співачка Олена Тополя, більш відома як Альоша. А також у подкасті порадами поділилась дитяча психологиня про те, що робити, коли дитина побачила війну.

Що таке посттравматичний синдром і чи всі українці страждатимуть на нього після війни? Ми розпитали психотерапевтку-консультантку, співзасновницю платформи психологічної підтримки «Хаб стійкості» Анастасію Ніжнік.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS