Ілюстративне фото: Корреспондент.net
10 років тому, 19 січня 2014 року, відбувся переломний день для Революції гідності — почалися бої на вулиці Михайла Грушевського. Початок силових протистоянь на Майдані називають «Кривавим вогнехрещем».
Говоримо про ці події з Ігорем Пошивайлом, директором Національного музею Революції гідності.
Владислав Бундаш: Важливо пам’ятати те, що відбувалося, вшановувати пам’ять Героїв Небесної Сотні. Також важливо, щоб силовики, які вбивали й били мирних протестувальників також отримали покарання. Нещодавно, 17 січня, Офіс генпрокурора скерував до суду обвинувальний акт щодо 9 «беркутівців», які 20 лютого застосовували вогнепальну зброю проти мирних протестувальників. Чому на десяту річницю Революції гідності справи ще тривають, а винні не покарані? Тут йдеться про якусь політичну складову? І як долучається Національний музей Революції гідності до розслідування?
Ігор Пошивайло: Справедливість і покарання винних — це одна зі складових збереження пам’яті про героїв подій Революції гідності.
Національний музей Революції гідності має речі, які були цікаві для слідчих Генпрокуратури. Зокрема пробиті шоломи, щити; ми навіть маємо сітілайти з вулиці Інститутської, і ми надавали це як своєрідні докази. Ще ми збираємо записи із судових засідань, бо це теж дуже важливе джерело історичне, для створення майбутніх експозицій. Зокрема експозицій про деталі розстрілів Небесної Сотні.
Також щорічно 20 лютого ми на Алеї Героїв Небесної Сотні показуємо вуличну виставку «Справи Майдану», яку щороку оновлюємо, доповнюємо новими фактами й даними щодо слідчих дій та судових процесів. І це теж спроба актуалізація цієї теми, аби суспільство не забувало про ці події, тримало руку на пульсі.
Важлива роль журналістів у цьому процесі, бо і родини, і адвокати Героїв Небесної Сотні нарікають на те, що дуже мало людей приходять на судові засідання. Тут є й політична складова.
Одну з вимог Майдану — реформу судової системи — не реалізували сьогодні. Наша суддівська система досі залишається старою. Там багато представників ще часів Януковича, які блокують процес.
Також велику кількість судових засідань переносили, змінювали. Тобто там багато бюрократичних питань, які призвели до того, що половину справ закриють за термінами давності. Звичайно, це не найбільш резонансні справи, які стосуються тяжких, але справи Майдану це велика номенклатура справ. Це і порушення прав і свобод протестувальників, коли їх били, і поранення та вбивства людей.
Ми як музей тримаємо руку на пульсі й максимально поширюємо інформацію. Ми також збираємо інформацію для висвітлення судових процесів у майбутніх експозиціях.
Читайте також: Ми були наївні й думали, що свобода дасться легко — учасник Революції Гідності Борис Хмілевський
Нагадаємо, 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. А навесні 2014 року розпочалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.
30 листопада — річниця розгону Майдану 2013 року. Ті події призвели до того, що протест набув величезного масштабу. Хто був головним ініціатором розгону Майдану в ніч на 30 листопада? Говорили про це в ефірі ГР з Євгенією Закревською, адвокаткою, представницею родин героїв Небесної сотні в судах.
18–20 лютого 2014 року у Києві загинуло майже 100 учасників Євромайдану. Більш як 20 людей загинули у сутичках у Маріїнському парку та на вулицях Києва 18 лютого, декілька осіб були вбиті або згоріли під час штурму Будинку профспілок урядовими спецпризначенцями 19 лютого. 49 протестувальників розстріляли на Інститутській 20 лютого.
У Святошинському районному суді 18 жовтня 2023 року оголосили рішення у головній справі Майдану — справі про розстріл протестувальників на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.
6 листопада 2023 року прокурори Офісу генпрокурора скерували до суду обвинувальний акт стосовно п’яти міліціонерів роти спеціального призначення ПМОП «Беркут», підпорядкованого ГУМВС України у Києві. Їх судитимуть за масові розстріли активістів на вул. Інститутській у лютому 2014 році.
Як відомо, на одному з етапів розслідування справ Майдану понад 60 осіб, яким було повідомлено про підозру, продовжували працювати у правоохоронних органах. І керівництво органів, де вони працювали, не сприяло розслідуванню, а навпаки — робили так, щоб цих осіб не притягнули до відповідальності. Про це в ефірі Громадського радіо сказав Сергій Горбатюк, екскерівник управління зі спецрозслідувань та справ Майдану Генеральної прокуратури України.
Станом на жовтень минулого року ДБР завершило розслідування щодо найбільшої справи Майдану. Мова про справу щодо колишнього керівництва України за організацію розгону та розстрілів демонстрантів 18 – 20 лютого 2014 року. Обвинувальний акт направили до суду. У вчиненні цих злочинів обвинувачуються члени злочинної групи – колишні високопосадовці: президент; міністр внутрішніх справ; заступник міністра внутрішніх справ; голова СБУ; перший заступник голови СБУ – керівник Антитерористичного центру; міністр оборони; начальник Головного управління – командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ; в.о. начальника ГУМВС України у Києві; заступник начальника ГУМВС України – начальник міліції громадської безпеки; командир ПМОП «Беркут» при ГУМВС України в м. Києві.
У лютому 2022 року вперше по всій Україні державні вшанування Героїв Небесної Сотні пройшли за єдиним церемоніалом.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі