Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Фото: Shutterstock / radiosvoboda.org
Гостя — журналістка, членкиня ГО «Жінки в медіа» Олександра Горчинська.
Олександра Горчинська: У матеріалі для «Детектор медіа» я описувала кейси сексизму в українських ЗВО, які є публічними. Це історії, щодо яких є новини, інформація у медіа. Тобто це те, що не є секретом, що оприлюднювали самі студентки, які з такими випадками стикались і захотіли про це розповісти.
Перший випадок — про Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. У серпні 2021 року студентки звинувачували одного з викладачів, актора Володимира Талашка, У тому, що він начебто домагався до деяких студенток, звертався до них з непристойними пропозиціями. Чимало з цих історій анонімні, не всі захотіли відкривати своє ім’я, але наймолодшій дівчині, яка фігурувала в цій історії, на момент можливого домагання було всього 15 років.
Тоді запустилася ланцюгова реакція: з’явилась одна заява, а потім почали говорити інші жінки, дівчата, які стикалися з подібним. Це все оприлюднили медіа, і закінчилося все тим, що Талашко написав заяву на звільнення з університету. Поліція намагалася розглядати цю справу, але, я так розумію, ніяких обставин, які б змусили звинувачувати його у правопорушеннях, не виявили. Тому, наскільки я розумію за останніми апдейтами, цю справу закрили.
Читайте також: Викладач Талашко, якого публічно звинуватили у домаганнях, написав заяву на звільнення
Другий кейс стосується викладача Тернопільського національного педагогічного університету, який показав презентацію студентам і студенткам на курсі, який називається «Педагогіка. Підготовка молоді до сімейного життя». Студентки сфотографували слайди цієї презентації, оприлюднили у своїх соцмережах. На слайдах був певний набір сексистських, стереотипних, штампованих висловлювань.
Зокрема, він, наприклад, висловлювався про те, що є різниця між чоловічою і жіночою логікою. Жіноча логіка нібито служить для того, щоб приховано управляти чоловіком; тобто начебто жінки люблять маніпулювати чоловіками.
Ще одна фраза, яка викликала обурення, каже про те, що дівчата часто самі провокують зґвалтування.
Наскільки я побачила, реакцією університету було призупинення цього курсу. Але я не певна, чи були якісь конкретні дії стосовно цього викладача. Я бачила його позицію: він коментував цю історію і казав, що не розуміє, у чому його звинувачують. Він не вбачає якихось некоректних дій.
Читайте також: Ситуації з сексизмом на лекціях або навіть випадки домагань не розслідуються належним чином — комунікаційниця ГО «Гендер в деталях»
Третя історія стосується Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у якому я теж колись навчалась. Там викладача Микиту Василенка журналістка Оксана Паращак звинуватила у просуванні сексистських і проросійських наративів. Тобто йшлося про те, що цей викладач нібито дозволяє собі некоректні висловлення на адресу жінок під час пар.
Василенко, за словами студентів, говорить про те, що жінки можуть досягти чогось у житті лише через 4 способи: через чоловіка, коханця, батька або брата тощо. Студентки цього вишу провели анонімне опитування у Google-формі, де запитала, чи стикалися інші студенти/студентки з подібною поведінкою цього викладача. Я подивилась цю таблицю на момент, коли писала текст, і там було 40 відповідей з багатьма схожими історіями про те, що саме цей викладач дозволяє собі некоректну поведінку.
Хотілося б зазначити, що в публічному просторі це не перша історія, у якій фігурує Микита Василенко в такому ключі. Така ж ситуація була у 2015 році. Тоді випускниця Інституту журналістики Оксана Піддубна писала у Facebook пост, де порівнювала навчання в українських університетах із навчанням у Данії й пропонувала запозичити звідти більше сучасного. Тоді вона наштовхнулася на коментарі з боку пана Василенка, який назвав її «дурепою», «невдахою» тощо. Тоді нічого не відбулося, ніякої реакції конкретної не було на цей випадок.
Зараз на останню скаргу студентів були реакції. Збиралася комісія з питань етики при університеті для опрацьовування цього питання. Там знайшли факти порушення етики, винесли догану Василенку. Але чи буде ще щось — незрозуміло, тому що кінцева мета студентів і студенток сьогодні — звільнення викладача, а не винесення догани.
Читайте також: Якою має бути відповідальність за сексистські висловлювання?
Олександра Горчинська: Одна з проблем, що стосується сексизму у закладах вищої освіти, у тому, що дуже часто немає публічної комунікації стосовно таких випадків з боку інших викладачів цих університетів. Тобто нема реакції колег людини, яку в чомусь звинувачують. Немає заяв стосовно того, чи є якась позиція колективу, чи підтримують інші викладачі неналежну поведінку, чи не підтримують тощо. Очевидно, є якісь свої причини в інших викладачів не давати публічних коментарів, і в цьому справді велика проблема.
Але нині покоління змінюється, і це добре, що зараз люди не бояться говорити про проблеми, не бояться скаржитися, стали більш сміливими.
Мабуть, ще одне важливе питання тут у тому, що змінилися технічні можливості. Тобто тепер, коли у нас є соцмережі, смартфони з камерою та доступом в інтернет, легше зафіксувати певну ситуацію, як у випадку з тернопільським ЗВО й презентацією. Там студентка просто сфотографувала презентацію як доказ того, що це справді відбувалося.
Тобто зафіксовані докази можуть бути більш конкретною підставою якихось звинувачень. І мені здається, що не всі на це зважають. Деякі викладачі можуть забувати, що є зміни в суспільстві, у поколіннях, і вже не буде так, як було раніше.
Читайте також: «Свято весни і краси» та що не так із повсякденним сексизмом?
Олександра Горчинська: Просвітницьку функцію у гендерних питаннях може виконувати група або сторінка у Facebook, сайт «Жінки в медіа». Можна долучатися до цих ресурсів, слідкувати за новинами, брати участь у якихось обговореннях всередині групи, розповідати про свої історії, проблеми, виклики.
Також «Жінки в медіа» проводять періодично дослідження, які стосуються гендерної тематики, дотичної до медіасфери в Україні. Можна дивитися дослідження і черпати звідти інформацію.
З українських відомих ресурсів, які займаються подібною тематикою, я б згадала «Повагу» і «Гендер в деталях».
Читайте також: Як проєкт «Повага» змінив ставлення українців до сексизму?
Нагадаємо, нещодавно у медіа набула розголосу ситуації з викладачем Навчально-наукового інституту журналістики (ННІЖ) Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Микитою Василенком. Студенти інституту вимагають звільнити викладача. Його звинувачують у просуванні сексистських і проросійських наративів.
Студенти ННІЖ поскаржилися уповноваженому Верховної Ради з прав людини на сексизм з боку Микити Василенка. Омбудсмен у січні цього року відповів, що постійна комісія Вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка з питань етики створила робочу групу для опрацювання питань щодо сексизму, порушених у зверненні.
Комісія визнала факти порушень етики. На підставі цього Василенку та очільниці катедри, на якій він працює, винесли догану. Водночас студенти продовжують вимагати звільнення Василенка.
Нагадаємо також, що у 2021 році Верховна Рада у другому читанні ухвалила законопроєкт, який запроваджує відповідальність за дискримінацію жінок і чоловіків у рекламі. Так, нормативний акт визначив трактування двох понять: що таке дискримінаційна реклама і дискримінаційна реклама за ознакою статі.
У січні 2022 року закон набув чинності. Про те, що він змінив, читайте в новині.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі