Боєць 47 ОМБр Француз. Фото: Громадське радіо
Француз: Зустрічі з охочими відбуваються. Не так багато, як хотілося б, але люди дзвонять, цікавляться.
Зустрічаємось ми в неформальному місці, на «нейтральній території», бо люди бояться ТЦК тощо. Ми бесідуємо, я розказую про свій підрозділ, його переваги, що він має у своєму арсеналі. Арсенал і досвід у нас досить потужні, тож ми заохочуємо приєднатися до нашої родини.
Ірина Сампан: Рекрутингові платформи, де розміщують військові вакансії, розповідали мені, що одна з найбільших проблем рекрутингової кампанії — сумнів майбутнього бійця у тому, що його будуть готувати у підрозділі, куди він потрапить. Тобто людина хоче бути впевнена, що їй дадуть хорошу базову й вузькоспрямовану підготовки. Яка підготовка у 47-й бригаді?
Француз: Якщо людина не служила вже понад 10 років, то вона заново проходить навчальний центр з базової загальної військової підготовки. А коли попадає до підрозділу, то там її доформовують за її спеціальністю.
Строк додаткової підготовки залежить від фаху військового, його спеціальності. Відповідно до цього визначається необхідний термін, щоб зробити його дійсно професійним і підготовленим.
Ірина Сампан: Якої мотивації ще не вистачає молоді, щоб йти в армію?
Француз: Думаю, людям не вистачає розуміння війни. Одна людина мені казала, що купила собі автомат і буду вдома оборонятися. Але ця людина зовсім нічого не розуміє про війну.
Вести партизанську війну проти такого потужного противника не вийде. Учасники бойових дій розуміють, що цю проблему треба вирішувати на полі бою, а не чекаючи вдома. Тобто треба вже зараз рішуче виходити й робити свою роботу.
Отже, людям не вистачає лише розуміння війни. Тому треба це більше висвітлювати, доносити людям, як це відбувається. Треба розвіювати їхні неправильні думки.
Читайте також: «Я хочу своє життя назад, але для цього треба виграти війну»: інтерв’ю з речником Міжнародного легіону
Француз: Я проходив службу з 2014 по 2019 рік у десантно-штурмових військах Французького іноземного легіону. Це дало мені те, що на початок повномасштабного вторгнення я вже був сформований фізично, морально, а також мав певні навички з командування, адже був командиром групи. Тобто я вже міг брати на себе командування людьми безпосередньо у бойових діях.
У легіон я поїхав у 19 років, ще молодий. якраз був час визначитися у житті: ким хочеш бути, що досягти. Хоч обов’язки у нас є у всіх, але в мене тоді не було сім’ї, тому було легше.
Французький іноземний легіон — це досить потужний підрозділ у складі збройних сил Франції. Я служив у десантно-штурмових військах, і вони ще на рівень вищі, ніж всі інші роди військ. У всіх країнах ДШВ завжди найперші, найсильніші, найпотужніші.
Француз: Мої перші й найзапекліші бої були на Мелітопольському напрямку в червні 2023 року. Там відбувався літній контрнаступ.
Точно пам’ятаю, що страх прийшов вже після першого бою. Не до, не під час — все відбувалось після. Потім перед кожним наступним, виходом на штурм ти знову боїшся. Але коли ти вже на полі бою, то цей страх пропадає. Ти знаєш конкретно, що тобі треба робити, як тобі виконати свою задачу, як намагатися залишитися цілим і повернутися.
І вже потім, коли ти відкочуєшся додому, у тебе знову з’являється страх. У моєму випадку це було так.
Ірина Сампан: Як вдалося прорвати оборону на Мелітопольському напрямку?
Француз: Численними спробами, зміною стратегії, підходом до підготовки й планування операції. А також здебільшого через бажання. Бо першочерговим складом бригади були дуже мотивовані бійці. В основному це була молодь, люди близько 30 років.
Всі були мотивовані, всі цього хотіли. У нас перед бойовими не могли знайти діловода. Ніхто не хотів займатися папірчиком, це було нікому не цікаво. Всі хотіли на штурм. Завдяки цьому вийшов прорив. Скільки змогли, стільки витягнули.
Ірина Сампан: Які сили вам протидіяли? Наскільки росіян було більше?
Француз: Я в той час не спостерігав ні за DeepState, ні за новинами. Був дуже завантажений поставленими задачами, відпочинком, підготовкою. Тому не можу сказати, наскільки багато було ворога.
Але, за відчуттями, було дуже щільно. Дуже щільно покривали, не давали ні покурити, нічого. Інтенсивність була дуже потужною, і це було нескінченно. Оскільки ти знаходишся на полі бою, то тебе обстрілюють, потім ти обстрілюєш, потім знову тебе.
Так тривало доти, доки ми не закріпилися. Але коли ти закріплюєшся, то тебе хочуть вигнати з нової позиції, вбити. Тобі не дають змоги відпочити.
Читайте також: Коли ми штурмували Новозлатопіль, я спілкувався з більшістю українців жестами — командир «Норманської бригади»
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі