Про що говорили на Мюнхенській безпековій конференції 

Гостя — Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів АНТС, співзасновниця Міжнародного центру української перемоги.

Ганна Гопко: З головної сцени Мюнхенської безпекової конференції говорили наші друзі з Данії, наші партнери з Норвегії, країн Балтії. Говорили про те, oо досить робити заяви чи конференції. Треба збільшити виробництво зброї. «Тому що ми зобов’язані допомогти Україні виграти війну». Але попри те, що крім такого пробудження та бажання пришвидшити виробництво зброї, все одно залишається якась кількість тих, хто не хоче брати на себе тягар відповідальності. Особливо бачачи що відбувається в США.

Європа прокидається повільніше, ніж коаліція зла робить нові атаки, наступи. Тому очевидно, що дуже важливо було те, що сказав президент: «Не питайте в українців, коли завершиться війна, а робіть все, щоб перемоги російський імперіалізм». Це я від себе вже додаю — не тільки Путіна треба перемогти. Тут історія глибша.

В кулуарах багато було питань, наскільки Україна далі може вести бойові дії, яка ситуація з мобілізацією, чи буде ефективнішою співпраця між політичним і військовим керівництвом після звільнення Залужного. Ці питання були, але ключове — що робити Європі, яка стала заручницею внутрішньополітичної ситуації в США, жорсткої політизації, яка поставила під загрозу надання Україні допомоги. Які сценарії і що можуть зробити більше. На жаль, чіткої відповіді від Шольца ми не почули. Але з’явилося багато пропозицій як треба працювати для того, щоб все-таки було це рішення, як раніше було рішення по танках.

Читайте також: Гопко: «Нам потрібні надсучасні технології, щоб війна перейшла в технологічну сферу»

Чи є побоювання Європи лишитися сам на сам з Росією?

Ганна Гопко: Я брала участь у кількох закритих вечерях. Вчора наш центр проводив захід закритого типу. Там були присутні Генсек НАТО Столтенберг, міністр оборони Пісторіус, міністр закордонних справ і оборони Швеції, Литви, Естонії, радник Макрона та представники американського конгресу. З одної сторони, на заході був стриманий оптимізм щодо того, що треба продовжувати шукати шляхи та переконувати республіканців, щоб ухвалили пакет допомоги. А далі, якщо не буде, то обговорювали зокрема, що буде з НАТО. Тому що європейська безпека базується також на співпраці Північної Америки з Європою. Це взаємовигідно. А що буде, коли американці не будуть підтримувати НАТО, і взагалі НАТО не буде? Який сценарій?

Макрон уже давно пропонує ідею стратегічної автономії Європи. Багато хто це критикує. Але тим не менше, зараз реальність така, що треба мати план Б. І це вже не просто план Б як допомогти Україні, а план Б що робити Європі. Реально обговорювали механізми збільшення виробництва зброї. Багато акцентували, що у лідерів досі присутній страх поразки Росії. Навіть зараз у Байдена є можливість надати нам озброєння, що є на складах. Навіть не потрібне рішення Конгресу. Але є вагання. Навіть сама адміністрація до кінця не використовує ті можливості та ресурси, які є.

Були скептики, які говорили, що якщо не буде американської зброї, то в України немає іншого варіанту окрім як брати стратегічну паузу та сідати домовлятися.

Тішить, що зросла кількість людей, які відчувають провину, що ситуація в Авдіївці — це через невиконання партнерами своїх зобов’язань. Вони це говорять абсолютно щиро. І шукають шляхи.

Слухайте також: Євген Дикий: Чи виграємо ми війну, вирішується і у США, і у Космачі

13-й пакет санкцій

Ганна Гопко: Це теж одна з ключових тем. Потрібна політична воля. Цього зараз бракує у Вашингтоні, Берліні. Пройти лінію самообмежень. Сам президент сказав, що вони самі себе послабили тим, що не проявили рішучість.

Ми активно просували тему конфіскації російських активів. Коли нам кажуть, що немає грошей, ми кажемо, що не розуміємо чому. Бо є 300 млрд доларів грошей Центробанку, гроші російських олігархів, гроші Путіна. Чому смерть Навального не стає стимулом нарешті впровадити ті заходи, які мали б бути зроблені ще задовго до повномасштабного вторгнення, щоб не допустити його.

2 роки геноциду, 10 років агресії, а ми досі дебатуємо на тему як накласти санкції на ще кілька російських банків, як включити в список ще кілька російських олігархів, як обмежити російський ВПК тощо.

Багато було самовихвалянь і самопохвал зі сторони тих, хто відповідальний за санкційну політику. Це, чесно кажучи, відчуття іншої реальності. Я розумію, що для бюрократів пройти всі кола процедур — це складно. Але вони не розуміють, що таке пройти пекло боїв, окопів. Ця відірваність від реальності дає розуміння, що нам треба продовжувати відправляти на міжнародні майданчики ветеранів, поранених, людей, які пережили жахи тортур тощо. Нам постійно треба говорити про нашу війну та про те, що це війна в Європі. Росія вже атакувала НАТО, російські ракети вже були на території Польщі, Румунії.

Зараз треба демонструвати силу, бо це єдине, що розуміє РФ.

Чого очікують від Путіна?

Ганна Гопко: Коли Путін виступав на цій конференції у 2007 році, всі подумали, що це частина агресивної риторики. Вони не сприйняли це як анонс до вторгнення в Грузію. І що це почнеться ціла серія агресивних дій. Тому те, що зараз відбулося з Навальним, спонукало декого говорити в кулуарах, що вони в цьому винні, бо не поставили Путіна одразу на місце. Дійсно не було рішучості.

Частина розуміє, що Путін не договороздатний. Ми говорили, що результати виборів в Росії мають стати нелегітимними. Ці вибори не мають нічого спільного з демократією. Вони відбуватимуться на тимчасово окупованих територіях України.

Нарешті частина вже зрозуміли, що Путін — неадекват, який насправді не зійшов з розуму. Він чітко розуміє свою ціль. А ціль проста — повернути Європу у сферу впливу Великої Євразії. Це не просто знищити українську націю, а збільшити від Владивостока до Лісабона свої «исконно русские земли». Це у нього в голові.

Нарешті прозвучало, що не може бути половинчастого шляху чи замороження конфлікту. Тільки перемога.

Читайте також: «Путін дуже хоче, щоб його взяли в пісочницю» — політолог про інтерв’ю Такера Карлсона

Нагадаємо, Мюнхенська безпекова конференція була заснована в 1962 році і традиційно її організовують щорічно. У заході зазвичай беруть участь десятки глав держав і урядів, лідерів бізнесу, фахівців з безпеки і дипломатів, які обговорюють трансатлантичну, а також зовнішню й оборонну політику. У 2021 році через коронавірус вона відбулася в онлайн-форматі.

Як повідомила програмна директорка Міжнародного Центру української перемоги, колишня політична аналітикиня Представництва НАТО Ірина Красноштан, представників РФ на конференції немає, росіян не запрошують на цей захід вже другий рік поспіль.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі