Рок-опера на київській сцені: розповідає актор, воїн Дмитро Лінартович

15 жовтня в МЦКМ у Києві відбудеться рок-опера «Неймовірні мандри та пригоди козака Василя Сліпака». Дмитро Лінартович ділиться, що основна роль головного героя опери — боротися за свободу. Прототипом його є оперний співак, який відмовився від кар’єри у Франції і, натомість, пішов на фронт. Нині він є полеглим героєм з позивним «Міф».

«На таких особистостях і формуватимуться хлопцюги, еліта. Нація має знати своїх героїв. Ці «Пригоди» — там є герой, який люблять Україну і докладає дуже великих, неймовірних зусиль для того, щоб Україна була успішною, самодостатньою, і виборює постійну свободу. Чому мені він сподобався, тому що я сам людина, яка живе за такими-от внутрішніми карбами. Як здобувши свободу, за неї треба боротися до кінця свого життя», — говорить Лінартович. 

Про роль Дмитра Лінартовича в рок-опері

Актор і співак зізнається, що грає в «Неймовірних мандрах та пригодах козака Василя Сліпака» антипода головного героя — «всесвітнє зло». Його головне завдання, вважає Лінартович, створити протидію головному герою. Тоді, з мистецької точки зору, центральному «добру» з’явиться мотивація змагатися, здобувати і знищувати. 

«На цьому контрасті я граю всесвітнє зло. І це зло буде антиподство і прототипність. Я дуже зацікавлений, щоб була протидія персонажу. Я скажу з мистецької точки зору. Я не перевожу в площину війни, ні в якому разі, російсько-московицької, а перевожу в площину творчості. Якщо буде на сцені хороше зло, то головному герою, українцю, буде що робити для того, щоб сперечатись, змагатись, здобувати цю гідру, вирізати, випалювати, знищувати», — вважає Лінартович. 

Проте Дмитро Лінартович підтверджує думку, що поняття амплуа вже давно відійшло в минуле.

«Я прихильник всебічності, різносторонності. Тому що я коли почав працювати (а вже давно цим займаюся, відверто кажучи) зі словоспівом, у мене теж виникла різножанровість. Це велика палітра. «Капелан» (назва пісні Дмитра Лінартовича — ред.) теж по-своєму філософічна річ. Я люблю філософію — одна тематика. «Вісім метрів» — більш іронічні речі, уже по-інакшому. Амплуа вже стирається. Усе залежить від виконавця. У хорошого актора чим ширший діапазон, тоді він усі свої внутрішні струни може вивільнити назовні», — говорить співак.

Звідки взялося означення мюзикла як «рок-опера»

На думку Дмитра Лінартовича, означення «рок-опера» не є випадковим, оскільки автор мюзиклу є, у першу чергу, рокером. Саме цей жанр музики дозволяє персонажам розкритися більше: прозвучати більш цілісно і з розголосом, вважає актор і співак.

«Думаю, що це справедливо. По-перше ж, все починається з голови, а він (Ігор Роман, автор мюзиклу — ред.) — рокер. Він багато володіє жанрами музики. Він орієнтується в музичній палітрі. Але він рокер, тому що він людина, яка неспокійна внутрішньо і прагне до підсилення. І цілком справедливо. Хороша є амбіція, я підтримую. В році можна розкритись. І персонажі там можуть прозвищати цілісніше, з хорошою наскрізною дією. І це буде мати підсилення і розголос», — пояснює Лінартович. 

Що таке «вовцюжність» і як вона пов’язана з українцями

Крім творчої діяльності, Дмитро Лінартович — військовий. «Вовцюжність», тобто вміння перевтілюватися, про яке співак згадує у своїх піснях, вважає, дано українцям. Ділиться власним досвідом: на першому штурмі відчув цю саму «вовцюжність», кураж. 

«Я не знаю, як з іншими, от у мене на першому штурмі, я пам’ятаю (бо ж по-різному буває на фронті, що там переключка, чорно-білий контраст)… Інколи в людини відбувається блокада почуттів. Потім розпогодиться, потім вона починає руханку, пару пострілів. Але у мене так сталося, що чомусь я схопив «вовцюжний» оцей кураж, якесь натхнення. Ну, так сталося. Козаки мені казали: «Ти диви, лякливчика не впіймав». Уже дядьки такі, які вже в засвідах зараз. Вони трошки пізніше дізналися, чим я займаюся. І вони придивлялися, як я буду себе поводити.

Я думаю, що, дійсно, перевтілення — це дано українцям. У моєму випадку, у мене професія акторська — я перевтілююся в дерево, тварину, іншу людину. І мені найлегше з усіх було. Тому що на Херсонському напрямку, наприклад, покидька аеророзвідка чи дрони над тобою кружляють — я «перевтілився» в дерево. Усе, мене не видно. У Бахмуті на зачистках «перевтілився» в тигра, вовцюгу — все. У Соледарі побачив танка, в зайця «перевтілився» — накивав п’ятами», — поділився своїм досвідом Дмитро Лінартович.