Голова Львівської ОВА Максим Козицький повідомив, що у Львівській області більше немає жодної зареєстрованої релігійної громади Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП).

За його словами, станом на 24 лютого 2022 року таких громад було 54. За час повномасштабного вторгнення 27 приєдналися до Православної церкви України (ПЦУ), а ще 27 припинили свою діяльність за власною настановою.

Людмила Филипович вважає це невипадковою подією для Галичини. Вона згадує так званий Львівський собор 1946 року, коли ухвалили рішення про скасування Берестейської церковної унії 1596 року та підпорядкування Української греко-католицької церкви (УГКЦ) юрисдикції Російської православної церкви (РПЦ). Релігієзнавиця називає цю подію псевдособором. За її словами, тоді частину парафіян УГКЦ знищили, частина пішла у підпілля, хтось виїхав з країни, а хтось не добровільно перейшов в РПЦ. Греко-католицька церква повернулася на Галичину вже у 1980-х.

«Такі коливання відбувалися разом із коливанням лінії партії. Як вона вирішила, так люди й жили. Чи було це важливо це для вірян? Так. Хоча ясно, що в храмі ніхто, можливо, не говорив про ідеологічні речі. Але усвідомлення того, що ти не за власною волею вимушений переходити із церкви в церкву, юрисдикційно, пригнічувало. І я пам’ятаю, що коли повернулася назад в кінці 80-х років належність до греко-католиків, то це було пов’язане з величезною радістю», — розповідає Филипович.

Тобто, припускає спікерка, у справжніх греко-католиків лишилася певна образа на те, що вони були змушені були бути парафіянами різних церков не за власним бажанням. Але при цьому, на її думку, більшість парафіян УПЦ (МП) зараз таки перейшли до ПЦУ, а не до греко-католицької церкви.

Куди ж ділися парафіяни 27 громад, що припинили діяльність? Филипович вважає, що це мають визначити соціологи або релігієзнавці. При цьому докторка філософських наук переконана, що просто розчинитися вони не могли. Адже коли ти належиш до релігійної громади, ти сповідуєш не лише віросповідні цінності, а й ідеологічні. У випадку УПЦ (МП) — це література російською, яку поширюють в храмах, проповіді, які читають російською або церковнослов’янською. Тобто якщо громада активна, то вона може й надалі організовувати зустрічі тощо.

Що ж до переходів громад УПЦ до ПЦУ у Львівській області, то релігієзнавиця коментує їх так:

«Я передбачаю, що ці переходи не були добровільними, відкритими, ясними, без сумнівів, без примусу. Могли цим громадам пояснити: “Як в 1946-му році треба було греко-католикам вижити, і вони перейшли до московської церкви, так тепер і нам треба вижити, тому перейдімо на ПЦУ”. Не знаю, які аргументи там були присутні. Тому що не завжди спрацьовує усвідомлений, глибокий, патріотичний, національний поклик. Коли ти маєш перейти, бо не можеш належати до церкви, яка зараз обстрілює наші храми, дітей, яка вкрала у нас майбутнє тощо. Тому добре було б все-таки дослідити ці процеси переходу».

Читайте також: Якщо УПЦ є українською не лише за назвою, а й за духом, то її не заборонять — Филипович

Що буде з громадами УПЦ (МП) на інших територіях України

Людмила Филипович каже, що інші громади УПЦ просто так, добровільно, не віддадуть те, що їм належить. До того ж закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (так званий закон про заборону УПЦ) передбачає заборону громад Української православної церкви лиш у судовому порядку, якщо є доказова база зв’язку певної громади з країною-агресоркою.

«Тобто не буде такого, що зібралася “тройка” або “двойка” і вирішила, що не місце цій громаді на нашій території, і її треба заборонити. Ні. Треба знайти доказову базу, щоби дійсно переконати суддів в тому, що пеана релігійна організація зберігає зв’язок із Москвою», — пояснює докторка філософських наук.

До того ж релігієзнавиця впевнена, що не застосовуватимуть санкцій проти звичайних парафіян УПЦ (МП), якщо вони не демонструють своєї антиукраїнської позиції:

«Як ви собі уявляєте? Зловити цих людей (парафіян УПЦ), але що їм пред’явити? Якщо ми підемо за протоколом, за процесом, який описаний в законі, то треба довести, що людина свій зв’язок досі зберігає із Москвою. А якщо у тебе там родичі є, яким ти періодично дзвониш і вітаєш їх із Різдвом Христовим 7 січня, то цього замало для того, щоби тебе визнали тим, хто цей зв’язок підтримує».

На думку Филипович, буде точкова робота з певними священниками УПЦ. А парафіяни, які опиняться без своїх традиційних громад, можливо, створюватимуть нову громаду поза впливом московського патріархату.

Читайте також: «УПЦ МП» з бійкою захопила Свято-Михайлівський храм у Черкасах (ВІДЕО)

Додатково про заборону РПЦ

Нагадаємо, 20 серпня Верховна Рада ухвалила законопроєкт про заборону діяльності релігійних організацій, пов’язаних з Росією, на території України. Під цей закон підпадає також Російська православна церква.

Як пояснювала в етері Громадського радіо релігієзнавиця Людмила Филипович, у тексті закону немає жодної згадки про «Українську православну церкву Московського патріархату». У ньому йдеться про заборону Російської православної церкви як іноземної релігійної організації на території України. За словами релігієзнавиці, це створює певне непорозуміння. Адже УПЦ 27 травня 2022 року у новому статуті проголосила свою незалежність і нібито відреклася від Московського патріархату. При цьому згодом релігієзнавча експертиза встановила, що вона таки продовжує мати церковно-канонічний зв’язок з РПЦ. Тобто державі ще доведеться через суд встановлювати зв’язок Української православної церкви з Московським патріархатом та припиняти її діяльність.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту