Гостя — голова правління ГО «Простір можливостей», ексміністерка у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Оксана Коляда.

Про ТЦК та складову соціальної підтримки

Оксана Коляда: ТЦК та СП — це територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Це так звані наші старі військкомати. Можливо, більшість з нас чули саме такі назви, але з 2015 року відбулася реформа в системі Міноборони й з’явилися саме перші центри комплектування та соціальної підтримки.

Через мобілізацію ми добре знаємо, що ТЦК займаються комплектуванням, але мало хто знає про частину соціальної підтримки. І це очевидно. Ми аналізували функціонал людей, які там працюють, і це цивільні люди (соціологи, психологи). Вони мали б опікуватися родинами загиблих, зниклих безвісти, тих, хто в полоні, нашими ветеранами. Але, на жаль, вони сьогодні працюють як діловоди, адже вал документів і формування справ, зокрема стосовно родин загиблих, безвісти зниклих, є величезним. І є лише одна людина на рівні районного центру, яка цим займається. Такі люди сильно завантажені й дуже потребують як навчання, так і зміни функціонала, підсилення, можливо, цілими секторами, групами й навіть офіцерами.

Коли ми почали працювати ще на початку повномасштабного вторгнення над новими інструментами в питаннях реінтеграції ветеранів (бо «Простір можливостей» займається питаннями ветеранів), то дійшли висновку, що зараз ветеранська політика дуже залежить від того, наскільки ефективно працює певний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Ми нині навчаємо і працівників соціальної сфери, і центри зайнятості, і сімейних лікарів. Коли ми працюємо з сімейними лікарями, то вони кажуть, що від їхніх пацієнтів є запит не лише на відновлення здоров’я. Пацієнти цікавляться і своїми гарантіями, і правами в різних сферах.

Сімейні лікарі мають володіти інструментами так званого первинного скринінгу: вони повинні подивитися, у якому психологічному стані ветеран чи ветеранка, чи є потреба перенаправляти їх, з якими спеціалістами зв’язатись. Можливо, родина перебуває у складних життєвих обставинах, і потрібний зв’язок з соціальною службою.

Це велика мережа фахівців, які мають бути навчені працювати з ветеранами. Вони повинні принаймні знати одне про одного, знати, куди перенаправити ветерана чи ветеранку за необхідності.

Читайте також: МСЕК, ТЦК, пенсійний фонд: як покращити установи, з якими стикаються ветерани

Про збільшення штату офіцерів соціального супроводу

Оксана Коляда: Зараз в Україні є близько п’ятисот людей, які відповідають за соціальну підтримку в ТЦК, адже на рівні районних центрів цим займається одна людина. Якщо це великі райони, то для цього є відокремлені відділи, де також є по одній людині.

Наскільки мені відомо, минулого тижня міністр оборони підписав директиву щодо розширення штату працівників соціальної підтримки від однієї людини до групи на рівні району або громади.

І що дуже важливо, зараз йде повернення до практики офіцерів соціального супроводу. У нас завжди такі офіцери були (є така військово-облікова спеціальність), але вони виконували будь-які функції, окрім соціальної підтримки.

Ми зараз подивилися, наскільки важливою є робота з родинами чинних військових, з пораненими на етапі їхнього перебування в шпиталях чи реабілітаційних центрах. Велика кількість родин загиблих, безвісти зниклих, тих, хто в полоні, потребує юридичного супроводу й постійної комунікації. У них є одна потреба — отримання інформації, де їхні рідні. І вона є найголовнішою. Тому я вітаю таке рішення, і найближчим часом групу соціального захисту очолюватиме офіцер соціального супроводу, відповідно. Там працюватимуть як соціологи, так і психологи.

Читайте також: Виплата компенсацій: на які труднощі натрапляють цивільні партнери загиблих захисників

Про співпрацю приватного й державного секторів у питаннях соціальної підтримки

Андрій Куликов: Чому ГО «Простір можливостей» має опікуватися справами ветеранів? Це брак потужностей держави? Це якісь задавнені методи, і в державних органах важко перейти на нові способи чи що?

Оксана Коляда: Ні, думаю, це абсолютно нормальна співпраця. Ми цими питаннями опікуємося давно і ще рік тому запропонували Міністерству соціальної політики програму щодо підготовки ветеранських кейс-менеджерів, як ми й називаємо фахівці соціальної сфери, які навчені працювати з ветеранами, їхніми родинами, знають їхні потреби тощо. Там досить потужний курс від практиків.

Ми зібрали практиків зі всієї України. Це 14 тренерів, які мають великий досвід. Ця програма стала типовою, ми її затвердили з Міністерством соціальної політики, а потім пішли до Державної служби зайнятості, почали працювати з ними й також затвердили програму. Коли ми зрозуміли, що нам не вистачає в цій мережі ще певної складової, то пішли до Міністерства оборони і як партнера запропонували свої освітні послуги щодо підготовки фахівців.

Чому ми були перевагою? Тому що у нас є спільнота навчених надавачів сервісів, з якими ми працюємо, і нам важливо інтегрувати працівників територіальних центрів комплектування в цю спільноту навчаних фахівців.

Звісно, і в сектора безпеки й оборони, і в Мінсоцполітики, напевно, на все не вистачає сил. І це нормальна практика, коли ми працюємо, взаємодіємо з секторами. Єдине, що у нас ще не врегульовано, — це, напевно, це дебюрократизація, дерегулювання співпраці між державним і не державним сектором. Бо на сьогодні це достатньо складний, застарілий, непростий процес, як на мене.

Також ми взаємодіємо з Міністерством реінтеграції, тісно співпрацюємо з віцепрем’єркою Іриною Верещук. Вона очолює координаційний штаб з питань ветеранської політики. Ми даємо їй потреби, зокрема у зміні законодавства.

Я також координую Коаліцію ветеранських просторів, а це 24 організації на місцях, це надавачі послуг ветеранам, це тисячі людей, які проходять через ці центри. І ми показуємо, де не працює державна політика, і поки що маємо позитивні результати.

Зараз ми очікуємо на активне включення міністерства у справах ветеранів. Там відбулися зміни, і у нас є позитивні очікування від того, що орган став відкритішим й готовим брати якісь напрацювання в роботу.

Читайте також: Бойові — це шанс після війни купити житло, отримати освіту й побачити світ — Максим Колесніков

Про сервісну складову ТЦК

Оксана Коляда: Я була здивована, коли до нас приїхали перші дві групи працівників ТЦК та СП, які здійснюють соціальний супровід, з Львівської та Хмельницької областей. Я була здивована їхньою зубастістю та професійністю. Вони працювали як колективний розум і дуже часто тренери виступали фасилітаторами, давали їм можливість знайти дуже швидке рішення.

Я, наприклад, недооцінювала їхній професійний рівень. Я очікувала, що приїдуть діловоди, без відповідних знань щодо розв’язання кейсів. А це не так.

Найперше я подумала, що ці працівники, напевне, закриті в приміщеннях територіальних центрів комплектування. Всі ми бачили військкомати, і це, зазвичай, приміщення за ґратами, під охороною, туди потрапити неможливо. Коли ми говорили з головами Львівської та Хмельницької військових адміністрацій, з паном Козицьким та паном Тюріним, то я запропонувала після навчання фахівців вивести їх з приміщення ТЦК. Нехай вони приймають відвідувачів в красивому ЦНАПі чи ветеранському просторі — комфортному, відкритому, безбар’єрному. І це схвалили.

У квітні буде наступний етап робот з фахівцями соціального супроводу в регіонах, бо нам важливо законектити їх з різними службами в регіоні. І ми домовились, що у Львівській області фахівці будуть працювати на базі ЦНАПів. На Хмельниччині ж відкрились ветеранські простори для роботи з військовими, родинами, ветеранами, і вони кажуть, що було б добре наситити якраз сервісною складовою ці простори.

Думаю, це буде першим кроком до того, що люди дізнаються, що у територіальних центрах комплектування є складова соціальної підтримки.

Про роботу ТЦК в сільській і міській місцевостях

Оксана Коляда: ТЦК та СП — це структура Збройних сил, і вона однотипна що в місті, що в сільській місцевості. Відповідно, функціонал теж однотипний. Але так званих клієнтів більше чи менше, залежно від місцевості. Якщо це місто більше, то, відповідно, є і більше родин загиблих, безвісти зниклих, полонених.

Але в людей із сільської місцевості потреби зовсім інші, тому що там дуже гостро стоїть питання супроводу родин військових. Банально немає газу, і хтось має привезти дрова родині, має хтось доставити ліки батькам похилого віку, якщо вони не зможуть це самостійно зробити.

Андрій Куликов: Відповідно, фахівців соціальної підтримки з села ви трохи по-іншому навчаєте?

Оксана Коляда: Так, ми маємо достатньо велику частину в нашому тренінговому процесі щодо визначення конкретних потреб конкретних цільових аудиторій: і в сільській місцевості, і в міській місцевості, і родин загиблих, і ветеранів.

Ми розбираємо різноманітні цільові аудиторії й даємо зрозуміти, які потреби в них, якими інструментами ці потреби можна закрити.

Про порушення правил спілкування з клієнтами працівниками ТЦК

Андрій Куликов: Часто доводиться читати про те, що працівники ТЦК порушують правила спілкування зі своїми клієнтами або потенційними клієнтами: начебто запихають в автомобіль, везуть кудись тощо. Як ви на цю тему звертаєте увагу? Тут має бути діалог?

Оксана Коляда: Звичайно. Коли ми зустрілися з працівниками ТЦК, які приїхали до нас з Львівської та Хмельницької областей, то головною тезою було те, що вони всі є обличчям Збройних Сил. Тому вони мають враховувати це у своїй щоденній роботі й пам’ятати, що в ЗСУ народжується імідж і образ української армії.

Звісно, це складне питання. Це готовність, фаховість, людський фактор, фактор повномасштабного вторгнення. Але я дуже сподіваюся, що через цей складний шлях ми все-таки отримаємо відповідальність, сучасні рекрутингові центри й сучасну сервісну складову.

Читайте також: Чи дійсно українці бояться мобілізації

У лютому 2023 року міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна повідомила, що в Україні вже створили електронний реєстр ветеранів, але міркувань безпеки він запрацює після закінчення війни Росії проти України. Станом на 1 серпня 2023 року до Єдиного державного реєстру ветеранів війни (ЄДРВВ) занесено інформацію про 908 832 людей. Про це розповіли у Міністерстві у справах ветеранів «24 Каналу».

У квітні минулого року стало відомо, що український ветеранський фонд запустив програму макрофінансування громадських організацій (ГО), які опікуються ветеранами, їхніми родинами та дітьми.

Як зазначила Юлія Лапутіна в інтерв’ю Радіо Свобода, Міністерство у справах ветеранів очікувало, що інститут помічника ветерана в Україні запрацює з осені 2023 року. У липні у Мінветеранів повідомили, що всього до проєкту планують залучити 400 помічників, до кожного з яких прикріплять до 100 ветеранів.

4 жовтня стало відомо, що заяви на участь в експериментальному проєкті підготовки помічників ветеранів подали вже більш як 450 кандидатів. Згодом Міністерство у справа ветеранів повідомило, що кількість посад помічників збільшили з 400 до 550. Раніше Юлія Лапутіна припускала, що помічниками ветеранів у 2024-му можуть стати 15 тисяч людей.

29 лютого 2024 року Київрада утворила Комісію з проведення співбесід із кандидатами в помічники ветерана. Як повідомив директор Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА Руслан Світлий, це важливий крок на шляху створення в Києві інституту помічника ветерана.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту