Відновлення Україною ядерного статусу: причини та наслідки дискусії

Обговорення відновлення Україною ядерного статусу

17 жовтня німецьке видання Bild написало, що Україна може планувати відновити свій ядерний статус та має для цього можливості. Повідомлення викликало активні обговорення в соцмережах і не тільки, тож МЗС України та президент спростували такі наміри держави.

Володимир Огризко зазначає, що тема ядерної зброї є для нас доволі чутливою. За його словами, у своїй заяві Зеленський вказує, що наші західні партнери виявилися неготовими до виконання своїх зобов’язань щодо безпеки України.

«Я думаю, що ця спонтанна дискусія про відновлення ядерного статусу України свідчить про те, що відповідальність у міжнародних відносинах є радше теоретичним поняттям, аніж практичним», — говорить ексочільник МЗС.

На його думку, для багатьох людей на Заході Україна залишається доволі далеким об’єктом чи суб’єктом зовнішньої політики. Події в Україні цікавлять наших сусідів та країни Східної й Центральної Європи, які були колонізовані Радянським Союзом та розуміють, що мова йде про виживання, стверджує Володимир Огризко. Чим далі на захід, додає він, тим цього розуміння менше.

«Виживання — це застосування всіх можливих засобів, щоб стримати ворога й перемогти. Я радий, що саме тема відповідальності, а не ядерної зброї, знову на порядку денному».

Володимир Огризко говорить, що ядерна зброя в України є одним з головних «залякуючих» меседжів у Росії. Також без’ядерний статус України без можливості його змінити, ймовірно, буде однією з вимог країни-агресора на можливих майбутніх перемовинах, каже ексміністр.

«Для них Україна, що входить в НАТО, й Україна, яка набуває ядерного статусу, означає, що з мріями про поглинання нас закінчено. Тому я не відкидаю можливість, що Bild опублікували відповідну інформацію лише для того, щоб вчергове почути від наших посадовців, що Україна не буде ядерною державою».

Що стосується «страхів» Заходу, один з них — це поразка України та використання нашого населення Росією для подальших бойових дій проти країн НАТО. Але, на думку Володимира Огризка, в разі програшу України у війні, наслідки стосуватимуться глобальних змін світоустрою та його правил, а не лише конкретних кроків РФ.

«Якщо Захід допустить поразку України, це означатиме, що він дозволить Путіну йти на себе без будь-яких стримувань. Йдеться про зміну сучасної парадигми глобальної безпеки, за якої ми повернемося в ХІХ століття. Думаю, нашим партнерам пора схаменутися й зрозуміти, що йдеться не лише про Україну, а про той світ, в якому вони хочуть або не хочуть жити. Наприклад, потрібно не просто констатувати, що північнокорейські військові воюють на боці Росії, а вживати заходів».

Кому вигідний «вкид»

Володимир Огризко стверджує, що якщо інформаційну кампанію про відновлення Україною ядерного статусу запускають з Москви, то вона може розвиватися й надалі. На його думку, цьому сприяють велика кількість «корисних ідіотів» та політична корупція.

«Якщо це далі продовжиться, ми чітко зрозуміємо, що йдеться про «зоркестровану» Росією кампанію. Також не варто забувати, що за кілька тижнів у США відбудуться вибори, і це може бути «пасом» для певних кандидатів, які зможуть ним скористатися й сказати, що Україна, якій допомагають Сполучені Штати, хоче стати ядерною державою. Тоді одних кандидатів характеризуватимуть як таких, що виступають за мир, а інших — як тих, що бажають війни.

Можливості й наслідки набуття ядерного статусу

За словами Миколи Капітоненка, тему відновлення ядерного статусу України неодноразово обговорювали, особливо після 2014 року. Експерт зазначає, що щоразу такі дискусії доходили до висновку, що ані фактичних, ані юридичних підстав для відповідних дій України немає.

«Для цього є багато причин, хоча сучасному світі пріоритетом є національні інтереси, а не міжнародно-правові зобов’язання. Але Україна долучилася до договору про нерозповсюдження ядерної зброї та зобов’язалася її не отримувати. З цього договору можна вийти, але з таким кроком пов’язані високі політичні ризики. За цим договором стоять інтереси великих держав, зокрема США. Вони багато зробили з кінця 40-х років, щоб ядерна зброя якомога повільніше розповсюджувалась світом».

Микола Капітоненко говорить, що у світі є багато держав, які б могли набути ядерного статусу, але не роблять цього, значною мірою, через гарантії безпеки від США. За його словами, такими є, наприклад, Японія або Південна Корея.

«НАТО — це зручний інструмент для Сполучених Штатів, щоб країни-члени, мали відповідні гарантії та не прагнули отримати ядерну зброю. Тим не менш, кілька країн набули ядерного статусу після укладення договору, виходячи з міркувань власної безпеки. Це, скажімо, Індія чи Пакистан. Є також Ізраїль, який офіційно не заявляв про наявність ядерної зброї, але всі вважають, що вона у нього є».

Проти країн, які набувають ядерного статусу, застосовують санкції, ізолюють їх від світу, каже Микола Капітоненко. Це відбулося з Іраном, Північною Кореєю.