Фото з Facebook-сторінки Соломії Чубай
Ана Море: Грицько Чубай був одним із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-1980 років, а письменник Юрій Винничук називав його «гетьманом втраченого покоління». Звісно, ви народилися, коли батькові уже було 30 років. Але точно знаєте про нього на початку свого шляху більше за нас. Яким було середовище, в якому ріс Грицько Чубай? Чого його вчили батьки?
Соломія Чубай: Феномен Грицька Чубая в тому, що він народився у селі Березини (Козинська територіальна громада, Дубенський район, Рівненська область — ред.) у хаті-мазанці, але ще досі ніхто не може зрозуміти, як народився геній. Начебто, його батьки були досить простими людьми – Петро та Марія були досить такими далекими від мистецтва.
Мене вразила розповідь моєї мами. Вона розповідала, коли тато привіз її до себе в село, то в хаті була лише кухня, одна кімната і маленька кімнатка, де зберігалися: платівки, репродукції різних художників, вирізки старих радянських журналів про мистецтво та багато книжок. Найбільше на тата вплинули бібліотеки. В Радивилові колись була одна з найбільших бібліотек в Україні. Він часто туди ходив. У ці села заселяли незгодних із радянською системою. Там мешкали інтелектуали, з якими тато спілкувався.
Він багато малював. Спершу хотів вступити до Рівного, щоб вчитися живопису. Все, що він написав як поет, було в Березанах, а не у Львові. До міста він вже приїхав у 19 років, повністю сформованим поетом.
Читайте також: Розповісти про українське музичне ДНК — Володимира Івасюка — моя головна місія на Євробаченні — Melovin
Соломія Чубай: Вона якась космічна. Я досліджую татову біографію, оскільки мені було два роки, як його не стало. Все своє життя – шукаю тата. І йду за татом. Коли я читаю поезію, то не розумію навіть той самий «Вертеп». Це одна з найвідоміших його поем, за яку тата найбільше переслідували. Все почалося зі села Березини. У 15 років його викликали на допит, бо він читав заборонену поезію Хвильового, Зерова в закинутому будинку при свічках.
У 17 років він почав писати «Вертеп», а через два роки його закінчив. Мені видається, що тато говорив з Богом та космосом. Якось до нього приходили ці образи. Він багато читав, шукав якихось цікавих людей, набирався мудрості від інших. Прізвище нашої родини насправді – Гетьман. В селі казали, що ми походимо від запорозьких гетьманів. Частина сімʼї були в УПА. Тато брав багато історій від УПА.
Владислав Бундаш: Грицька Чубая ще підлітком звинувачували в «антирадянській діяльності». А коли завдяки дядькові Іванові Чубаю, який жив у Канаді, його поезії й поеми зазвучали на хвилях «Радіо Свобода», почалися допити в КДБ і проводили вдома. Але це не зупиняло діяльність Григорія. Розкажіть, що було важливо для Грицька-поета, перекладача, мистецтвознавця, але найголовніше – українця? Який меседж він хотів донести?
Соломія Чубай: Батько хотів, щоб українська література і взагалі українське мистецтво стало популярним у світі. Він не був політиком. Це Чорновіл був політиком, Калинець був політиком. А він був просто поетом, митцем. Він хотів видавати журнал українською мовою, де б друкувалися різні твори, де б малювали художники. Тато хотів просто жити, мати свою програму на радіо. Всі його зараз зображають як такого революціонера-героя, але він був поетом, який просто шалено любив цю землю і людей. Він хотів писати та видаватися, щоб його чули.
Його зламали тим, що заборонили йому писати рідною мовою і просто читати навіть свої вірші. Тато не був борцем, як Стус, хоча його зображують як революціонера. Грицько Чубай був класичним поетом, інтелектуалом, глибокою та начитаною людиною.
Ана Море: 17 січня ми на Громадському радіо говорили про «арештовану коляду» – хвилю масових арештів української інтелігенції 1972-го року, під яку потрапив і Грицько Чубай. Синові Тарасу було два роки. Усі святкували Різдво, ходили дивитись на вертеп. Саме тоді до Львова приїхав Василь Стус. Розкажіть більше про арешт та життя вашого батька після.
Соломія Чубай: Мама заперечувала той факт, що вони були знайомі зі Стусом. Однак, коли я робила фільм про тата, то працювала з архівами. Зʼясувалось, що у справі Стуса є татове «Пʼятикнижжя», яке Стус підкорегував. Тобто, вони спілкувались. Але більше підтверджень в мене немає.
Вони часто проводили вертеп з Калинцями. Там були Горині (психолог Михайло Горинь та педагогиня Ольга Горинь – ред.), Чорновіл. І почались ці масові арешти через посилення роботи КДБ. Вертеп став для них дуже небезпечним, бо колядники саркастично висміювали радянську владу. Ця історія готувалась дуже довго. КДБ всіх арештовував. Хтось виходив з вʼязниці, а хтось – ні.
Тато вийшов через три дні повністю зламаним. За нього заплатив заставу мій дідусь Іван, тато моєї мами. Однак, мого батька зламали психотропами. Він був зовсім неадекватним. Мама привезла його з вʼязниці, а він три дні сидів у кутку. Після цього він майже перестав писати. Мій брат Тарас сказав, що перестав впізнавати тата. З веселого, комунікабельного чоловіка він перетворився у зламану людину.
Читайте також: Що таке «Репресована коляда» та як вона повʼязана з українськими шістдесятниками?
Владислав Бундаш: Ваш брат Тарас Чубай та ви постійно говорите про свого батька. Йдеться про проєкт «Чубай.Україна.Любов». Але це не лише музика. Також неймовірний проєкт «Пʼятикнижжя» – збірка віршів Чубая «П’ятикнижжя», створена на основі «П’ятикнижжя», написаного самим Григорієм, і доповненого фотографіями з родинного архіву та листами Григорія Чубая до Олега Лишеги. Що ще варто згадати? На що варто звернути увагу тим, хто хоче знати більше про Грицька Чубая?
Соломія Чубай: Мені здається, що найбільше саме Грицька Чубая в збірці віршів «П’ятикнижжя». Це його поезія, яку він хотів, щоб переклали на декілька мов. Також, варто звернути увагу на фільм «Чубай. Говорити знову». Режисер Михайло Крупієвський намагається його возити по різних країнах. Стрічку переклали вже вісьмома мовами. У фільмі показаний вже зламаний Грицько Чубай після судових процесів. Також два художники Марія та Володимир створили артбук на поему «Марія».
Наразі я шукаю, як випустити ще дитячі вірші тата. Вони заслуговують окремої уваги. Однак, архіву дуже мало. Усе спалено або КДБ, або самим татом.
Читайте також: «Влада намагалася довести громадськості, що Параджанов — кримінальний злочинець» — дослідник
Громадське радіо запрошує на подію, що не тільки занурить вас у поезію, а й допоможе зібрати кошти на дрони! Київ, 3 лютого, 13:30 у Squat 17B за адресою вул. Терещенківська, 17б. Будемо слухати вірші Грицька Чубая, Тараса Мельничука, Валерія Іллі, Івана Семененка та Миколи Воробйова.
Вхід за вільний донат. Кошти — на збір Громадського радіо для спецпідрозділу «Ангели»
В етері ГР режисер фільму «Чубай. Говорити знову» Михайло Крупієвський розповів про розширену версію стрічки. Він зауважив, що це фільм про життя, смерть, любов, поезію, вибір, зраду у житті українського поета Грицька Чубая. У стрічці йдеться про історію львівського періоду життя музиканта.
«Ми намагались відтворити його психологічний портрет, щоб глядач міг відчути, в якому стані Чубай перебував у той час і який вибір робив. Взагалі головна історія фільму — це вибір. У кожного в житті буває, коли потрібно вибрати між поганим і дуже поганим, про це і фільм. Це складна і драматична історія», – сказав Крупієвський.
Раніше, співачка Соломія Чубай розповідала, як вшановує новим альбомом пам’ять про батька-дисидента. Йдеться про «POETY. Діалог поколінь».
«Цей проєкт присвячений поетам ювілярам, теж всіх об’єднує постать Грицька Чубая, оскільки він у 15 років у своєму селі Березани, Львівської області, створив літературний гурток, за який його вперше було викликано на допит», – сказала Соломія Чубай.
О 16:53 у записі прозвучала композиція Соломії Чубай, «Джалапіта», Сергія Жадана, «ROCKOKO», Віктора Морозова, «INSO-lviv» – «Вертеп»
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі