12 жовтня в Україні відзначають День військового капелана.
«У цей день я передусім запропонував би згадати тих капеланів, які загинули в цій війні, які були поранені, які зараз служать у зоні бойових дій. Запропонував би подякувати їм. Зняти капелюха перед всіма священниками, які залишили домівки, дітей, парафії, церкви, одягнули однострої та перебувають разом з нашими захисниками».
Як пояснює Костянтин Холодов, згідно з Женевськими конвенціями, військові капелани — це військовослужбовеці-некомбатанти. Комбатанти — це військові, які виконують бойові завдання, некомбатанти — військові, які забезпечують виконання цих бойових завдань. До других належить медичний та духовний персонал.
Читайте також: День військового капелана: добірка цікавих матеріалів
За словами Костянтина Холодова, є чотири напрямки діяльності військового капелана. По-перше, це пастирська опіка, що є основним напрямком. По-друге, допомога у вирішенні соціальних питань. По-третє, консультування командирів. По-четверте, просвітницька діяльність. Робота капелана регламентується положеннями про службу військових капеланів.
Військовий капелан має давати службовцям можливість сповідуватись, має розмовляти з ними, підтримувати їх. Як пояснює Костянтин Холодов, основна вимога до капелана — це присутність поруч з солдатом і офіцером.
«Проведення богослужінь — це «вершина діяльності», але основною роботою є щоденна турбота про дух воїнів, про їхні родини. Це дуже різна діяльність. Ти сам собі постійно знаходиш роботу. Якщо ти цієї роботи не бачиш — ти не капелан. Ти працюєш з солдатом, навколо нього, щоб він добре служив, був задоволений своєю службою, розумів, що він є не мобілізованою одиницею, а лицарем, від якого залежить майбутнє його країни».
Як пояснює Костянтин Холодов, військовий капелан та військовий психолог часто працюють у певному тандемі. Капелан може радити психологу звернути увагу на того чи іншого службовця, і навпаки.
Костянтин Холодов говорить, що для нього головною проблемою та викликом є несприйняття військових капеланів окремими людьми. За його словами, це явище Збройні сили України успадкували від радянської армії.
«Українська армія не народилася «з нуля», це був уламок радянської армії. Тому атавізмів від неї у нас залишилось достатньо. Один з них — це несприйняття капеланства як такого. Особливо люди, які служили ще за радянської доби, або які навчилися від них.
Вони розуміють, що в армії НАТО може бути військове капеланство, але в нашій не може, і все. Проявляється це в зневазі. Не скажу, що це системне явище. Але є одиничні випадки, які для мене неприємні. Частіше вони зустрічаються серед військовослужбовців збройних сил, мобілізованих офіцерів, які служили в СРСР. У новітніх офіцерів, які закінчили навчання недавно, сприйняття капеланів вже є».
Також Костянтин Холодов зазначає, що люди, які сьогодні навчаються у військових академіях, не знають, хто такі капелани та що таке духовне забезпечення. Тому офіцери, які зараз навчаються в ВНЗ, не розуміють, як застосовувати капелана.
Закон «Про Службу військового капеланства» набув чинності в Україні в 2021 році.
Тим не менш, військові капелани з’явилися в Україні ще з початком російсьо-української війни в 2014-му, а штатні військові священники з’явилися в 2016 році. Спершу в Нацгвардії, а потім у Збройних силах України.