Ілюстративне фото: zn.ua / Getty Images
Олег Климчук: Міністр оборони Естонії Ханно Певкур давав інтерв’ю австрійській газеті Die Presse. Там він казав, що європейські солдати не воюватимуть в Україні, проте це не означає, що їх не можна буде відправити для прискорення процесу навчання українських військових.
Дмитро Левусь: З огляду на те, як висловив тезу Ханно Певкур, зрозуміло, що він не проти цієї ідеї, і це очікувано. Зрозуміло що й він, й інші країни, що прихильні до цієї ідеї, не вважають її єдиним можливим виходом. Зокрема й президент України Зеленський говорив про те, що Україна не очікує, що хтось за неї буде воювати — нам головне, щоб було постачання необхідних озброєння та допомоги. Це логічна позиція, і її сприймають.
Але розширення військової присутності в Україні для навчання є темою, яку дійсно наразі обговорюють.
Раніше, коли з’явилася ідея відправлення військ в Україну, ми з вами говорили про те, як це може виглядати. І ми не казали, що це означає пряму участь іноземних військ безпосередньо у війні. Тоді йшлося про можливі логістичні операції, навчання, розширення інструкторської бази, протиповітряну оборону.
Те, що сказав Ханно Певкур, є підтвердженням всього того, про що ми говоримо. Тобто, скоріш за все, ідея набула конкретних обрисів.
Читайте також: Уведення західних військ в Україну: чи є тут конкретика та як це можливо
Олег Климчук: Фінські засоби масової інформації повідомляли про те, що у них змінився командувач Сил оборони. Тімо Ківінен пішов з цієї посади, і 1 квітня його замінив Янне Яаккола.
Тімо Ківінен вважає, що світова ситуація і війна в Україні загострюються, і ми не знаємо, куди це поверне найближчим часом. Що ви думаєте про це?
Дмитро Левусь: Тімо Ківінен є одним із найбільш поінформованих у Фінляндії й НАТО. Тут дійсно є досвід співжиття поруч з монстром (Росією — ред.). І я думаю, що він абсолютно має рацію.
У мене складається враження, що наразі Росія сприймає ситуацію приблизно так, як це було до повномасштабного вторгнення, у 2021 році та на початку 2022 року. Росіяни впіймали певний кураж. Тоді вони тиснули, висували ультиматум країнам НАТО, щоб альянс зменшився до кордонів 1997 року.
Зараз ми бачимо подібні речі. Росіяни лякають можливим «великим наступом проти України». Після мобілізації у РФ ми чуємо різні цифри мобілізованих: і 300 тисяч, і 150 тисяч. Заявляють про «наступ і на Харків, і на Київ».
Також вони намагаються повернутися до великого світу. Для цього використовують так званий теракт в «Крокус Сіті Хол», вони б’ють на сльози. Росіяни говорять про те, що вони постраждали, і про те, що тероризм є проблемою для всіх. І не можна сказати, що ці дії повністю неуспішні.
Росіяни ладні імітувати страждання, щоб добитися якихось цілей.
Можна згадати, що наприкінці 2023 року, восени, Зеленський на саміті Європейської політичної спільноти сказав, що Європа, країни НАТО, будуть наступними для РФ. Тоді це в Європі сприйняли досить скептично. Після цього з’явилися німецькі аналізи з приводу того, що за кілька років після війни в Україні Росія буде готова воювати з НАТО. Зараз ця думка серед європейських аналітиків є загальноприйнятною. Інша річ, всі говорять про терміни, коли це може статися: 2-3 роки чи 5-6 років.
Читайте також: «Новини про мобілізацію у РФ можуть означати загрозу для країн Балтії» — Левусь
Олег Климчук: Що дає РФ підстави так тиснути на країни НАТО? Військова слабкість цих країн чи моральна неготовність?
Дмитро Левусь: Головне — це ілюзії, які є у Росії. Ілюзії про те, що країни, які їй протистоять, слабкі, морально не готові.
Не можна сказати, що вони абсолютно не мають рації. Взяти до прикладу ситуацію з прольотом російської ракети через польський повітряний простір. Це не просто так, адже ракету програмують, коли вона летить. І це є одним із варіантів тиску, перевірки, чи готові країни НАТО хоча б збивати. І хто його знає, який висновок росіяни роблять з цього.
Окрім того, після проведення ревізій, з’ясувалося, що в Європі необхідно розвивати свій оборонно-промисловий комплекс, і Європа прийняла стратегію оборонно-промислового комплексу. Але треба достатньо тривалий період, щоб налагодити виробництво — стратегію розписали до 2030 року.
Також були заяви міністра оборони Франції про те, що, можливо, доведеться націоналізувати підприємства оборонно-промислового комплексу. Це сигнал для Росії щодо того, що французи нібито слабкі, поки що не готові.
Комплекс таких знань створює для росіян ілюзію щодо Європи. Вона є такою самою, як у 2022 році, коли вони думали, що за три дні зможуть завоювати Україну.
Читайте також: «Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський
Як повідомляло Громадське радіо, 26 лютого за ініціативи президента Франції Емманюеля Макрона у Парижі зустрілися майже 20 глав держав і урядів, щоб підштовхнути підтримку України. У Єлисейському палаці підкреслили, що метою переговорів є «мобілізація і вивчення всіх засобів ефективної підтримки України».
Президент Франції Емманюель Макрон після зустрічі в Парижі з європейськими лідерами допустив відправлення західних військ до України у майбутньому. Водночас він наголосив, що наразі немає консенсусу серед союзників з цього питання.
Після заяви Макрона Чехія, Польща та Швеція заявили, що не розглядають ідею відправлення своїх військових в Україну. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Альянс не планує відправляти війська в Україну. В ЄС заявили, що на європейському рівні серед держав-членів існує консенсус лише щодо надання Україні потрібної допомоги стільки, скільки буде потрібно.
Канцлер Німеччини Олаф Шольц після зустрічі в Парижі повідомив, що наземних військ з європейських країн чи НАТО не буде в Україні.
Речник Путіна Пєсков заявив, що поява військових НАТО на території України призведе до прямого конфлікту Північноатлантичного альянсу з РФ.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі