Як український жіночий рух вже 140 років творить історію України

Тяглість українського жіночого руху

Тетяна Чернецька пояснює, що як точку, коли був заснований український жіночий рух, ми беремо 8 грудня 1884 року. Тоді в місті Станіславові відбулися перші загальні збори громадської організації «Товариство руських жінок», лідеркою якої була Наталія Кобринська. Останню й вважають засновницею українського жіночого руху.

«Товариство руських жінок» було першою жіночою організацією в Україні, розповідає Чернецька. Метою товариства було об’єднувати жінок і говорити про жіночі права через літературу.

Загалом протягом 140 років були різні фази українського жіночого руху. Він діяв то активніше, то пасивніше (наприклад, у радянські часи). Зі здобуттям незалежності рух знову активізувався, жінки почали засновувати громадські організації й говорити про проблеми. Власне, багато хто вважає лише час незалежності активним періодом дії жіночих організацій. Але, підмічає Чернецька, це не так.

«Розуміння й знання історії жіночого руху є важливим для сучасного жіночого руху. Тому що ми не самі по собі, ми не тільки 30 років розвиваємо цю тему. Ми стоїмо на плечах наших праматерів, які вже 140 років тому мали дуже цікавий досвід організаційного розвитку. І зараз ми можемо багато з тих речей використовувати й таким чином підсвічувати внесок українських жінок в розвиток України», — розповідає віцеголова правління Центру гендерної культури.

Читайте також: WOMEN UA запустили новий Youtube-проєкт про жіночу історію

Український жіночий рух: виклики й історичні паралелі

Мар’яна Колодій каже, що український жіночий рух багато разів проходив крізь виклики війни й інших загроз з боку Росії. До прикладу, це вторгнення більшовиків до Києва або період 1930-х років, Голодомору. Сучасні українки фактично «лупають ту саму скалу», що і їхні попередниці.

«Якщо ми зараз будемо читати звернення лідерок українського жіночого руху в 1919, 1922, 1933, 1934 роках до світової спільноти, то це будуть дуже сучасні звернення в контексті того, як і ми зараз звертаємося до світової спільноти, зважаючи на всі ті злочини з боку РФ, які вона чинить на території України», — каже Колодій.

Голова мережі «Жіноче намисто Закарпаття» зазначає, що українські жінки ніколи не були осторонь історичних процесів всередині країни. І нинішні учасниці українського жіночого руху продовжують цю тенденцію. Адже серед них є і військовослужбовиці, й волонтерки, і матері, й інші групи. 

«І не завжди історії жінок вплетені в історію України, взагалі в історію як таку. Тому сьогодні в українському жіночому русі ми намагаємося також робити видимими історії жінок, долі жінок, досвіди жінок — це для нас досить важливо», — підкреслює Колодій.

Читайте також: Більше жінок, менше ейджизму: наслідки дефіциту кадрів в Україні

Чому важливо зробити 8 грудня днем українського жіночого руху

Для Мар’яни Колодій запровадження 8 грудня як дня українського жіночого руху — це, по-перше, данина тим жінкам, які клали своє життя та здоров’я за майбутнє нинішнього покоління жінок. 

По-друге, це можливість зробити видимою історію українського жіночого руху. 

«Як писала у своїй відомій  книжці дослідниця Марта Богачевська-Хом’як, історія жіноцтва й жіночого руху в Україні — це історія білим по-білому. Вони ніби й була, але для нас це так, ніби її й не було. Тому для нас запровадження свята 8 грудня — це зробити видимим величезний пласт історії нашої країни, зробити видимими історії наших родин, бабусь, мам, прабабусь й того щоденного внеску, який вони здійснювали в нашу історію.

Також це можливість для наступних поколінь і для нас подумати над тим, якими ми бачимо своє життя надалі, яким ми хочемо бачити своє життя, як ми повинні працювати, яких зусиль докладати для того, щоб наші мрії чи стратегічні цілі ставали реальністю й давали реальні результати», — пояснює Колодій.

Додатково

Нагадаємо, у Міноборони повідомили, що загальна чисельність жінок у Збройних силах України сягає 68 тисяч, із них 48 000 — військовослужбовиць. Близько 5 000 захисниць перебувають безпосередньо в зоні бойових дій.

Державна секретарка Міністерства оборони Людмила Дараган пригадала зміни в гендерній політиці Міноборони, які впровадили протягом останніх років. За її словами, зокрема, у 2018 році жінки отримали змогу проходити службу на бойових спеціальностях. Проте ця можливість тривалий час залишалася нереалізованою. А у 2022 році, після зміни наказу, що регламентував офіцерські посади для жінок та чоловіків окремо, вдалося подолати перепони.

Крім того, вдалося покращити рівень речового забезпечення військовослужбовиць. Так, у 2023 році з’вилася літня жіноча військова форма — до цього була доступна лише парадна.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі