Окупація очима дитини: як школярів Донбасу змушують забути Україну

Ольга: історія виживання підлітки в умовах окупації

Ольга — підопічна благодійного фонду «Голоси дітей», торік їй вдалося виїхати з території, на яку поширена російська окупація. Зараз дівчині 18, уже понад пів року вона мешкає на підконтрольній Україні території й розповідає, що відбувається в її рідному місті. На початку лютого Ольга, як цивільна очевидиця воєнних злочинів, виступила перед депутатами парламенту Нідерландів. Вона розповіла про наслідки війни Росії проти України.

За словами Ольги, у 2014 році росіяни почали поступово впроваджувати свою пропаганду, спрямовану проти української ідентичності. Дітей привчали до концепції «ДНР», відповідної символіки. До 2022 року в школі Ольги продовжували раз на тиждень вивчати українську мову та літературу, але з початком великої війни ці уроки остаточно скасували.

«Люди почали поглинати пропаганду, яку нам всюди давали, особливо в школі, на роботі в батьків, і ми поступово забували, хто ми є. Українці, які досі зберігають свою ідентичність, нині просто мовчать. Інші ж уже вірять, що Росія їх «врятувала», оскільки у 2014 році нам розповідали, що «напала на нас саме Україна».

За спілкування українською мовою в школі можуть викликати батьків дитини та висловити критику. Якщо ж хтось говоритиме українською на вулиці, інша людина може кинути в неї каменем, викликати поліцію. Як розповідає Ольга, українською розмовляли тільки вдома, коли були певні, що цього ніхто не чує. Так само обмежувалося обговорення політичних тем: батьки лише між собою згадували Україну та сподівалися на її повернення. До третього класу ці теми не обговорювали й з Ольгою, оскільки остерігалися, що вона скаже зайвого в школі. Тоді в дівчини виникли запитання про невідповідність того, що вона чує вдома та в інших місцях, тож батьки пояснили, що вони — українці, але зараз перебувають під окупацією.

«В третьому класі школи в нас була розмова про ідентичність, і в нас запитали, ким ми себе відчуваємо. Я тоді відповіла, що є українкою, але стало соромно, через те, як на мене дивилися однокласники й вчителька. Один хлопчик сказав, що він українець, але відчуває себе росіянином, йому аплодували, він став справжньою зіркою в класі. Тоді я запитала про це в батьків».

У місті, де мешкала Ольга, 2014-й був гучним через бойові дії. Далі ситуація заспокоїлася: зрідка щось прилітало, але люди жили порівняно звичайне життя. У 2022 році обстріли відновилися. За декілька днів до повномасштабного вторгнення з Росії почала заїжджати техніка. Відтоді місто наповнене військовими та озброєнням. Дівчина розповідає, що мешканці спостерігали, як з одного кінця міста обстрілювали інший.

«Ми бачимо, як за будинком стоїть техніка, яка стріляє, а через кілька секунд снаряд падає. І вже в каналі міста висвітлюється повідомлення: от прилетіло, Україна нас бомбить».

Читайте також: Росія не будує, а грабує: як окупаційна влада знищує Донбас

Робота БФ «Голоси дітей»

Юлія Тукаленко другий рік в межах діяльності фонду «Голоси дітей» надає психологічну підтримку дітям, які різним чином зазнають впливу війни. У благодійному фонді існують формати як онлайн-, так і офлайн-підтримки. «Голоси дітей» співпрацюють з Офісом Омбудсмена в рамках опитувань, які проходять діти після повернення з окупації. Частина з них після цього продовжує отримувати психологічну допомогу від співробітників фонду.

Також співробітники й співробітниці фонду працюють з дітьми, які свідчать про свій досвід перебування в окупації, як це робила Ольга в Нідерландах. Дитина, яка розповідатиме про свій досвід назагал, має перебувати в емоційно стабільному стані, зазначає Юлія Тукаленко. Також необхідне бажання дитини, для неї має бути важливо про це говорити. За словами психологині, для когось така розповідь може мати й терапевтичний ефект: дитина чи підліток бачить, що його чують, його слова важливі для старших людей. Тоді як в окупації дорослі не гарантують безпеки й часто асоціюються з її протилежністю.

«Не кожна дитина може свідчити про те, що вона пережила, і не кожній це потрібно. Часом розповідь може спричинити повторну травматизацію, але це не обов’язково відбувається».

Працівники фонду не нав’язують дитині, що саме вона має говорити на відповідному заході, але запитують, чим вона хотіла б поділитися, а також надають подальшу підтримку, пояснюють, що обов’язком дитини не є відповідати на всі запитання, якщо це для неї некомфортно.

З чим стикаються діти під час війни

Діти мають різний досвід проживання війни — залежно від місця, умов, у яких вони перебувають. Ключовим є відчуття порушення безпеки, зазначає психологиня. В цих умовах ще більше зростає значення батьків чи опікунів, їхня спроможність вислухати дитину.

«Я раджу говорити з дітьми, адже вони живуть у соціумі. Якщо ми не говоримо з ними про війну вдома, це не означає, що вони не чують інформацію в школі, не знаходять її особисто в соцмережах. Багато дітей розповідають, що вони постійно моніторять Telegram-канали, навіть якщо цього не роблять батьки: для них важливо отримувати цю інформацію».

Самостійне сприйняття інформації дитини може спричинити певне її викривлення та підвищення рівня тривожності. Тому варто спілкуватися з дитиною, якщо вона має запитання, пояснювати їй події простою мовою. Потрібно зберігати правдивий контакт з дитиною, тоді вона знатиме, що може поговорити з батьками, і що вони її приймуть, каже Юлія Тукаленко.

Запити дітей залежать від їхнього віку. Часто підлітки самі просять привести їх до психолога, оскільки мають запити до нього, розповідає Юлія Тукаленко. Підлітки стикаються з тривожністю, депресивними проявами. Для дітей молодшого віку основною проблемою є страхи, пов’язані з повітряними тривогами, вибухами. Це негативно впливає, наприклад, на процес сепарації від батьків. Діти з сімей, які були вимушені змінити місце проживання, втрачають своє середовище, яке підтримує їх і яке не завжди можуть забезпечити рідні. Також частина цих дітей стикається з булінгом у новому оточенні.

Новини з тимчасово окупованих територій

• Окупованим Маріуполем ширяться чутки, що місто незабаром стане столицею квазідержави «ДНР». Журналісти Донеччини визнають, що не можуть перевірити цю інформацію, але не виключають, що Донецьк дійсно може поступитися відповідним статусом.
• Призначений окупантами «губернатор» захопленої частини Херсонщини Володимир Сальдо посів у рейтингу губернаторів РФ від PRAVDASERM «почесне» 85 місце з 89 можливих.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube-каналі Громадського радіо

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]