Кого в окупованому Криму карають за «дискредитацію» російської армії

Як працює відповідальність за «дискредитацію» російської армії

Нещодавно експерти та юристи Регіонального центру прав людини провели та презентували дослідження «Лояльність під примусом», у якому проаналізували адміністративні та кримінальні переслідування у Криму. Від початку повномасштабного вторгнення окупанти почали масово карати людей за «дискредитацію» армії РФ. При цьому, зауважує Ксенія Корнієнко, цей термін не пояснюється у російському законоавстві, що дає окупантам можливість кваліфікувати фактично будь-які дії чи висловлювання як дискредитацію.

«Насправді вони цією статтею та навмисно розмитим поняттям «дискредитації» намагаються придушити будь-який спротив у Криму, щоб люди мовчали, боялися поставити вподобайку у соцмережах, боялися навіть у приватних розмовах висловити незгоду з російською владою. За допомогою цією статті вони намагаються придушити спротив, накладаючи на людей штрафи від 30 до 50 тисяч рублів, якщо ми говоримо про фізичних осіб», —зазначає юристка.

При цьому, в аналогічний час була введена інша стаття, яка передбачає вже кримінальну відповідальність. Її застосовують у випадку повторної «дискредитації», й вона тягне за собою більші штрафи або позбавлення волі до 15 років, пояснює Ксенія Корнієнко.

«Насправді ми можемо побачити, наскільки ефективно працює це система придушення поглядів, тому що за статтею кодексу РФ про адміністративні правопорушення ми зафіксували понад півтори тисячі рішень, які були оголошені в Криму з 2022 до 2025 року, тоді як по кримінальній статті ми знайшли лише 9 справ. Тобто буквально менше одного відсотка людей повторно вчиняє це «правопорушення», чи Російська Федерація виявляє таке вчинення», — зауважує співробітниця регіонального центру прав людини

Вона додає, що сплачені штрафи надходять до федерального бюджету й фактично використовуються для фінансування війни.

За що можуть покарати

Причиною притягнення до відповідальності за «дискредитацію» російської армії можуть стати навіть українські пісні або синьо-жовті кольори одягу. При цьому, зазначає юристка, часто РФ у судових постановах навіть не вказує, за які саме дії карають людину.

«Але у тих випадках, де суди все таки вирішили написати, що конкретно вчинила людина, то там дійсно були випадки прослуховування пісень, наприклад, «Червоної калини», яку вони описують як гімн УПА, або пісень Вєрки Сердючки, вони також вважали, що це це дискредитація. Був навіть випадок, коли в кафе увімкнули кліп до пісні «Дике поле», і там притягнули до відповідальності і особу, яка попросила його увімкнути, і діджея, і власника.

Стосовно кольорів, такі справи теж є, і для мене найжахливішою справою з тих, що ми проаналізували, був випадок Нижнєгорського районного суду, що притягнув до відповідальності за дискредитацію жінку, яка продавала на ринку постільну білизну, а саме наволочки жовтого і синього кольорів, які лежали поруч», — розповідає Ксенія Корнієнко.

Як місцеві інформаційні канали долучаються до переслідувань за «дискредитацію»

Юристка зауважує, що під час проведення дослідження вдалося простежити координацію правоохоронних органів, судів, а також інформаційних ресурсів, спрямованих на повідомлення про так звані правопорушення людей. Скажімо, у Telegram-каналі «Крымский смерш» вдалося зафіксувати 135 випадків публікації особистих даних і відео з вибаченнями людей, яких притягнули до відповідальності.

«У деяких випадках там навіть працює така схема, що спочатку вони публікують пост, де правоохоронці вриваються в будинки і нібито затримують людину, а в наступному відео ми бачимо, як з людиною вже, ймовірно, провели «профілактичну бесіду» правоохоронні органи від цього Telegram-каналу, і там ми бачимо, як людина вибачається, каже, що вона більше не буде, що вона не мала на меті дискредитувати російську армію тощо», — говорить співробітниця Регіонального центру прав людини.

Вона зазначає, що такі публікації порушують права людей та їхню недоторканість, але це не перешкоджає такій діяльності під контролем РФ.

Юристка говорить, що доноси про такі «правопорушення» у соцмережах чи з боку інших людей стають приводом лише 16% випадків притягнення до відповідальності. Інші ж випадки були безпосередньо зафіксовані правоохоронними органами. Часто йдеться про моніторинг соцмереж та пошук там проукраїнської чи антиросійської активності.

Чи будь-кого можуть притягнути до відповідальності

Як розповідає Ксенія Корнієнко, на окупованих територіях є випадки переслідувань навіть лояльних до Росії людей. Іноді дії, що видаються антиукраїнськими, але використовують українську символіку, також кваліфікують як «дискредитацію» російської армії. Крім цього, хоча більшість людей, яких в Криму притягають до відповідальності за цією статтею, — місцеві мешканці, але є й випадки покарань росіян, які приїхали на цю територію. Тож від ймовірності бути покараним не убезпечений фактично ніхто.

«В цьому й цинізм такого інструменту, що під нього можна підганяти будь-які прояви нелояльності. Не лише судити тих людей, які підтримують Україну і чинять спротив, а абсолютно будь-кого, як російська влада захоче», — каже юристка.

Динаміка розгляду справ

Ксенія Корнієнко говорить, що кількість притягнень до відповідальності за «дискредитацію» щороку збільшується. У 2022 році зафіксували 193 такі випадки, то у 2025-му — вже 518. При цьому, вона зауважує, що це не означає, що йдеться про нові «правопорушення». У 2025 році людину можуть притягнути до відповідальності за дописи кількарічної давнини або навіть опублікований до окупації. Тому це може більшою мірою залежати від того, як швидко окупанти опрацьовують масив даних із соціальних мереж.

«Спротив на 100% продовжується, і ми це бачимо, коли притягують до відповідальності за якісь публічні розмови, які відбувалися нещодавно, і про які свідки могли донести до правоохоронних органів.

Але показники тут також грають роль, можливо, деякі суди хочуть наздогнати показники Армянського суду і притягнути до відповідальності 500 людей. Тому, думаю, це працює з обох напрямків», — зазначає юристка.

Чи реально оскаржити рішення суду

За словами Ксенії Корнієнко, з понад півтори тисячі рішень за статтею про «дискредитацію» намагалися оскаржити лише 73. Більшість з них залишилися безуспішними, й попередні рішення про притягнення до відповідальності зберегли чинність. Лише у трьох випадках апеляція змінила початкове рішення суду.

«Тобто уже й у самих людей, яких притягають до відповідальності за цією статтею, є певна зневіра до цього формального судового розгляду, коли постанови штампують за одну хвилину, і у них немає жодної мотивації оскаржувати ці рішення, до того ж, якщо немає підтримки захисника», — говорить співробітниця Регіонального центру прав люидин.

Вона зазначає, що адвокати брали участь тільки у 40 справах з тих, що були проаналізовані. Захисники були присутні й у тих випадках, коли вдалося успішно оскаржити рішення судів першої інстанції.

«І Російська Федерація не любить людей, які намагаються якось протистояти цій політиці, які приходять у суд і кажуь, що вони не винні, що вони не хочуть платити, які приводять захисника. Там росіяни часто накладають ще вищий штраф», — додає Ксенія Корнієнко.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі