facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Від турецької літератури до бібліотеки у власному сквоті: інтерв'ю з Дар'єю Криж

Гостя — кандидатка філологічних наук Дар’я Криж.

Від турецької літератури до бібліотеки у власному сквоті: інтерв'ю з Дар'єю Криж
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Дар’я Криж: Зараз я описала б себе як урбаністу, дослідницю-любительку. Мені цікаво те, що відбувається в місті, цікаві міські практики. Я співзасновниця та співвласниця культурного хабу – кав’ярні та бару «Squat 17b (Сквот 17-Б)». Цього року я заснувала свою першу публічну бібліотеку, яка концентрується на нехудожній літературі. Це гендерні студії, урбаністика, популяризація науки, персональний розвиток. Це література, яка мені завжди була цікава, коли я навчалась.

Коли з’явилась змога орендувати приміщення, я подумала, що можу стати корисною і відкрила цю бібліотеку. Крім цього, я — поетка. Вже багато років пишу поезію. Цього року я записала альбом і презентувала його на Книжковому Арсеналі. Також я продовжую вести свій літературний блог, пишу рецензії на сучасну українську літературу. Я зрозуміла, що мені подобається література, подобається ділитися з людьми тими інсайтами та думками, які у мене з’явились.

Про наукову діяльність

У 2005 році я вступила в Київський національний лінгвістичний університет на напрямок «Турецька мова та література». Це сталось випадково. Я хотіла вступити на фарсі, але на цю спеціальність не набрали групу, нам запропонували турецьку мову. Завдяки цьому вибору я знайшла місто, яке люблю усім серцем — Стамбул. У 2009 році я закінчила магістратуру. Тоді ж зрозуміла, що навколо мови є багато всього, а найбільше мені цікава турецька література – поезія та переклад. Тоді я вже писала магістерську з перекладу, розбирала твори Орхана Памука на предмет синтаксису. Вже тоді я розуміла, що синтаксис — це не моє. Я розуміла, що переклад турецької літератури мені цікавий. Тому почала досліджувати, куди я можу вступити в аспірантуру.

Мій завідувач кафедри тоді сказав, що немає такої спеціальності, як турецька література і запропонував вступити до університету Шевченка в Інститут філології. Після цього я поїхала на рік за грантом від міністерства освіти Туреччини на дослідницьку стипендію в Стамбульський університет. Я могла навчатися, безоплатно проживати у гуртожитку, користуватись фондами. Там я збирала матеріал на свою майбутню дисертацію, їхала вже з ідеєю, про що я хочу писати. Коли я повернулась в Україну, то мала той доробок, з яким почала писати свою дисертацію на першому курсі аспірантури.

Про життя після науки

Коли я захистила дисертацію, то зрозуміла, що це була для мене велика радість і великий стрес. Зрозуміла, що після захисту хочу на якийсь час повністю від цього відійти, але так не буває. Я вже не викладала, але мала доробки. Хотіла викладати турецьку літературу, але ця вакансія була зайнята.

Взяла дуже велику паузу у науковій діяльності. За кілька років після того, як  я захистилась і отримала кандидатський диплом, я відчула нестачу цієї наукової діяльності. Я відчула, як перестала мислити так, як мені подобалось. Оце тяжіння до постійного пізнання почало десь відшаровуватися. Тоді я цікавилась джазовою музикою, розбирала, як вона фігурує в художній літературі. Мені це давало якусь розраду. Потім я почала вести літературний блог, продовжила писати свої літературні статті, але вже не тією науковою мовою, яку вимагала царина науки.

Про письменництво

Я себе називаю «художницею хиткого світу». Я помічаю дрібниці. Мені здається, це допомагає робити дослідження об’ємним. Мені цікаве пізнання світу з різних сторін, саме так я пишу свої вірші. Я думаю, що писатиму все життя, бо матеріалу для цього безліч. Може це буде аудіозбірка, може друкований текст. У мене є  також ідея зробити збірку своїх віршів тактильними для людей, які мають вади зору.

Про «Squat 17b» та екскурсії сквотами

Я займаюсь «Squat 17b» — це міська практика, певна ревіталізаційна практика. Але в мене ніколи не було думки, що ця історія може бути просто замовчана. Я почала думати, як би зібрати ці знання. Адже ільки в Києві існувало до 10 сквотів. Це Паркомуна, створена у 1990 році, сквоти, які з’являються досі. «Квіти України» — це, по суті, теж приклад сквотингу. Оці моменти щодо того, які сквоти бувають, їх типологія, наштовхнули мене на думку про те, що я можу про це розказати, провести екскурсію, спробувати. Перша екскурсія була на двох людей, я дуже хвилювалась. Людям цікава культура закинутих будинків, романтика навколо цього. Можливо, я колись напишу про це книжку, але зараз це екскурсії, які я доточую.

Три тези від гості:

  • Завжди ставте собі кінцеву мету. Якщо не розуміти, задля чого ти щось робиш, то не знатимеш, куди йдеш.
  • Ретельно ставтесь до того, про що ви писатимете, як будете обирати собі наукового керівника.
  • Робіть те, що робить вас собою.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Як фото страждань стали валютою: Леся Литвинова про права пацієнтів під час війни

Як фото страждань стали валютою: Леся Литвинова про права пацієнтів під час війни

Європа зруйнувала себе пацифізмом, поки РФ озброювалася. Нове інтерв'ю Дениса Капустіна, командира РДК

Європа зруйнувала себе пацифізмом, поки РФ озброювалася. Нове інтерв'ю Дениса Капустіна, командира РДК

Синхронізація зусиль задля ветеранів: якою буде підтримка у 2026-му?

Синхронізація зусиль задля ветеранів: якою буде підтримка у 2026-му?

Можемо пишатися, що у сфері військової освіти зняті усі бар'єри для жінок — Оксана Григор'єва

Можемо пишатися, що у сфері військової освіти зняті усі бар'єри для жінок — Оксана Григор'єва