Нікіта Хрущов. Фото ілюстративне
Інформація, що «п’яний» Микита Хрущов ухвалив рішення «подарувати» Крим Україні не підтверджується жодними фактами. Про це в етері Громадського радіо заявила експертка фактчекерської організації «Стопфейк» Оксана Полулях.
«Особливо після анексії Криму російські чиновники почали кричати про те, що нібито в 1954 році Хрущов „незаконно передав“ Крим Україні. Що це не тільки було неправильно, оскільки Крим — „ісконно руская зємля“, а це було нібито юридично неправильно, незаконно. Вони говорять, що це була така собі помилка, або ж звучать фрази про те, що це була така „просто формальність“. Що Крим завжди все рівно належав Росії. Проте, якщо говорити взагалі про те, чим був Крим на 1954 рік… Крим після Другої світової війни був спустошеним, поруйнованим, переживав економічний занепад населення», — розповіла експертка.
Вона нагадала, як радянська влада депортувала кримських татар, як населила півострів росіянами, яких переселяли з російської глибинки. Вони були незвичні до того клімату, не могли адаптуватися до нього, не могли правильно адаптувати своє господарство. Питання води не було вирішено також.
«Історики говорять, що в кінці 1953-го року Хрущов нібито відвідав Крим, і він був шокований тим, в якому стані Крим. Що Крим так і не зміг оговтатися після Другої світової війни. На початку 1954 року для партійного керівництва була складена довідка про стан сільського господарства Кримської області. Вона була під грифом „таємно“. І там якраз йшлося про те, що 1954 року площа посівів у Криму скоротилася на 70 тисяч гектарів, порівняно з 1940 роком. А це дуже суттєво. Зрошувалося лише 40,9 тисяч гектарів землі. Із 30 колгоспів тільки 3 могли хоч якось засіяти поля і зібрати урожай. Так само руйнувань зазнав і житловий фонд. Історики наводять в цифру 50%. Наприкінці 1953 року на весь Крим було тільки 3 хлібних магазини, 18 м’ясопродуктових, 8 молочних, 2 магазини тканини, 9 — взуття, 5 будівельних матеріалів, 28 книжкових магазинів. Ці цифри дуже малі», — навела приклади Оксана Полулях.
За її словами, досі тривають дискусії щодо причини, чому було ухвалене рішення передати Крим Україні.
«Одні говорять про те, що нібито Крим був переданий Україні якраз для того, аби укріпити ці зв’язки між Росією і Україною. Інші говорять про те, що насправді Хрущов мав такий сентимент до України (зокрема, і через те, що його друга дружина, Ніна Кухарчук-Хрущова, була українкою — ред.). І, можливо, дійсно через це він прийняв рішення передати Крим. Однак більшість істориків говорять, що на першому місці були економічні причини. Після передачі Криму Україні відбудова лягла на плечі Української Радянської Республіки. Україна мала розв’язувати питання, які не були вирішені Росією після Другої світової війни», — заявила експертка.
Процес приєднання Криму тривав пів року, і дійсно були такі свої юридичні нюанси, і деякі зауваження про те, що «не були дотримані всі юридичні процедури» певною мірою є слушними.
«Росія і зараз говорить про те, що „Крим був переданий незаконно“. Що „була порушена процедура“. Правомірність указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого, дійсно обґрунтовано піддають сумніву. Оскільки вони дійсно не мали повноважень передавати. Проте ми знаємо, що подальші кроки і внесення змін до Конституції якраз повністю відповідають юридичній системі Радянського Союзу. І питань жодних немає. І внесені зміни до Конституції поставили крапку у питанні того, чи Крим був переданий законно, чи незаконно», — додала Оксана Полулях.
Вона нагадала хронологію, як усе відбувалося:
Причина звучала наступним чином: «територіальне тяжіння Кримської області до Української Радянської Соціалістичної Республіки, спільність економіки і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською Соціалістичною Республікою».
«Цей документ засвідчує про те, що в першу чергу треба було розв’язати економічні проблеми, які особливо після Другої світової війни Росія, Радянська Росія так і не змогла подолати», — підсумувала Оксана Полулях.
Читайте також: Репресії та діти без батьків: як Росія 9 років розділяє родини у Криму (фоторепортаж)
Раніше в ефірі Громадського радіо ми говорили про те, що ідея про російську націю з’являється в XVIII столітті, на початку ХІХ століття. Однак Росія накладала ці категорії на давньоруську історію, і намагалася повністю привласнити собі цілковиту історію. Історики пишуть, що «ми не можемо говорити про Русь в таких національних категоріях. Оскільки націй тоді, як таких, не існувало». І тому те, що Росія витворює, такі інтелектуальні конструкти мають дуже мало спільного із реальністю. В ідеї возз’єднання земель, яка була в той час усталена в імперській історіографії, вперше засумнівався Михайло Грушевський. Він у 1904 році публікує свою статтю, яка називається «Звичайна схема російської історії та справа раціонального укладу історії східного слов’янства». І він в ній заявляє, що це схема, яку пропонували імперські історики — Русь, Велике князівство Володимирське, потім князівство Московське і Російська імперія — має цілу низку помилок. І вона від початку є помилковою.
Він вважав, що Київська держава — це творіння однієї народності, українсько-руської. І тут мається на увазі «руська» як не російська, а «руська», яка походить від Русі. А саме Володимиро-Суздальське і Московське князівства — це зовсім інша народність, і вони мало мають спільного із Київською Руссю. І таким чином він стверджував, що не можна возз’єднати те, що ніколи не було з’єднане. Оскільки природа Київської Русі, і Володимиро-Суздальського, Московського князівства — докорінно різні. І насправді сучасні історики пишуть про те, що дійсно оце натягування історії Київської Русі на те, що «лише Московія може претендувати на цю спадщину» є дуже штучне. І Росія просто використовує сучасні уявлення про націю, про державу, щоб повністю вкрасти цю історію.
Нагадаємо, за словами співзасновниці «StopFake» Ольги Юркової, віру у фейки пояснюють особливостями людської психології. Фейкові новини приваблюють людей своєю новизною. Фейки вирізняються у стрічці новин: провокують набагато більше емоцій. Відомо, що у людини спочатку включаються емоції, а вже потім — інтелект. Оскільки люди нині стали обережніше ставитися до інформації, фейки еволюціонують.
Як уберегтися від фейків читачам Громадського радіо радила Олена Чуранова. За її словами, для цього потрібно перевіряти усю інформацію. А найлегший спосіб не повестися на фейки, зазначила фактчекерка, — це влаштувати інформаційний чекап: перевірити ті джерела, які ви читаєте. І якщо вони поширюють щось сумнівне — просто прибирати їх зі свого простору. Споживайте перевірену інформацію з перевірених, авторитетних медіа.
Попри те, що джерелом отримання новин та інформації українці називають Telegram, 20-30% опитаних не пам’ятають назви жодного Telegram-каналу, на який підписані. Про це повідомив виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький в ефірі Громадського радіо.
«По факту» — спільний проєкт Громадського радіо з Texty.org.ua та StopFake, виданнями, які знають, хто і як намагається нас обманути.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі