Ілюстративне фото: Василь Артюшенко / ZN.UA
Гостя: експертка організації StopFake Олена Чуранова.
Олена Чуранова: Якщо казати про трансформацію, зміну фейків про Голодомор, то вони залишаються ті самі. Наприклад, нещодавно Байден до 90 річниці трагедії зробив заяву і провів аналогію про те, що тоді радянська, російська влада знищувала Україну, знищувала націю, і під час цієї війни вона продовжує діяти практично тими самими методами. Кремлівська влада гучно на це відреагувала. В усіх ЗМІ поширювали заяви від МЗС РФ про те, що вони обурені цією аналогією, що це все «фальсифікація історії». У своїх заявах вони повторюють ті самі наративи, які поширювали ще у СРСР. Наративи про те, що голод був всюди, що це загальна трагедія радянського народу, а Захід нібито просто хоче підтвердити якийсь образ жертви України і його використовувати.
Якщо говорити про якісь нові фейки та наративи, то вони з’явилися після Євромайдану, коли тему голоду, Голодомору, геноциду почав використовувати сам Кремль проти української влади. Тобто вони почали казати, що це не Росія, не Радянський Союз винищував українську націю, економіку. А ось до влади в Україні «прийшли люди, яких привів Захід». І це вони зараз «знищують українців», «проводять провальні реформи».
Читайте також: Визнання Голодомору геноцидом — не про жалість, а про констатацію злочину
Олена Чуранова: В основному я бачила старі наративи. З нового: вони почали використовувати формування негативного образу саме українців. Росіяни почали розказувати, що «українці самі винні» в тому, що їхні односельці помирали. Тому що нібито заможні селяни не хотіли продавати за дешево своє зерно, ховали його в себе, воно гнило, а від їхньої жадібності помирали люди, діти. Мене дуже вразило, як вони цю тему використовують в різних напрямках, щоб підкреслити, якими начебто ми є.
Вікторія Єрмолаєва: Як російське населення сприймає всі ці наративи? Чи змінилося їхнє ставлення останніми роками?
Олена Чуранова: Тут мені складно відповісти, тому що незрозуміло, як це оцінювати. Я не бачила якихось соцопитувань щодо того, як вони ставляться до Голодомору.
Але ми просто можемо оцінювати за тим, що поширюється в їхньому інформаційному просторі. А там ми бачимо тези про те, що «Голодомору не існувало», «ніякого геноциду не було». І постійно відбувається засудження випадків, коли все більше країн визнають Голодомор геноцидом. Росіяни агресивно на це реагують і засуджують.
Захарова навіть нещодавно сказала, що Європа взагалі нібито хоче стерти всю історію України, переписати її, придумати нову.
Читайте також: Голодомор як колективна травма українців: як її відчувають молодші покоління?
Олена Чуранова: Якщо говорити про час повномасштабної війни, то найцинічнішими є російські тези про те, що українська влада своїми діями нібито веде українців до нового Голодомору. Начебто через проблеми з зерном, через те, що його за дешево продають за кордон у європейські країни, в Україні нічого не лишається. І це дуже цинічно, тому що всі ми знаємо, що робить Росія сьогодні. Вона продовжує обстрілювати й зернові коридори, й зернові сховища. Всі ми знаємо і про зернову угоду.
Вікторія Єрмолаєва: Один з моїх «найулюбленіших» фейків, що стосується Голодомору в Україні, це фейк про те, що до масової смертності призвело небажання так званих куркулів віддавати зерно державі, а також саботаж нововведень в агрополітиці. Як на мене, це перше місце по цинізму. Адже людей грабували, а потім звинуватили їх в тому, що це призвело до голоду.
Олена Чуранова: Цей фейк для мене один з найобурливіших. Вони писали, що нібито у заможних селян була така жадібність, що і їхні діти гинули. Тобто люди начебто своїм дітям не давали їжі від жадібності. Вони створили цей негативний образ українця, і меж цій брехні немає.
Нагадаємо, пам’ять жертв Голодоморів в Україні вшановують щороку в четверту суботу листопада на підставі указів президента 1998 та 2007 років. У 2023 році роковини випали на 25 листопада.
Українці у XX сторіччі пережили три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.
Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років. Саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.
Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22-ох місяців, — це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств — соціально-економічних підвалин української нації.
Після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва жертвами тодішньої влади стали селяни.
Упродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. За комуністичного режиму навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-их років минулого століття.
Відповідно до Закону «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», ухваленого 28 листопада 2006 року, голод 1932-1933 років є актом геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».
Верховна Рада 22 листопада 2023 року ухвалила заяву у зв’язку з 90-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні та знову закликала міжнародні організації та парламенти держав світу визнати його геноцидом українського народу.
Станом на червень 2023 року Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 країни світу, Європейський парламент, уряд частково визнаної Чеченської республіки Ічкерія та шість церков.
«По факту» — новий спільний проєкт ГР з Texty.org.ua та StopFake, виданнями, які знають хто і як намагається нас обманути
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі