facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Визнання Голодомору геноцидом — не про жалість, а про констатацію злочину

Інтерв'ю

Про те, як змінювалося ставлення українців до Голодомору, говоримо із заступником директора соціологічної групи «Рейтинг» Любомиром Мисівом. 

Визнання Голодомору геноцидом — не про жалість, а про констатацію злочину
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати дослідження ставлення сучасного населення України до теми Голодомору. Моніторинг показав, що 92% українців вважають Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Лише 4% — заперечують це, вагалися з відповіддю — 4%.

Як зазначає «Рейтинг», за останні десять років відбулося зростання у півтора раза кількості респондентів, які погоджуються з тезою про те, що Голодомор є геноцидом.

Результати дослідження соціологічної групи «Рейтинг»

Говоримо про це із заступником директора соціологічної групи «Рейтинг» Любомиром Мисівом. 

Що довелося долати, щоб тему Голодомору зробити національною

Любомир Мисів: Більша частина українського суспільства сприймала Голодомор як геноцид ще до прийняття відповідного закону. Хоча скепсис і несприйняття були у південно-східних областях. Особливо це стосується східних областей, наприклад, Харківщини й Луганщини, де Голодомор викосив сотні тисяч людей, і ці території значним чином постраждали від геноциду. Там сприйняття було негативним, тому що в цей час включилася російська пропаганда, антипропаганда української історії

  • Дуже часто в засобах масової інформації комунікували тему того, що голод не був Голодомором, що це були наслідки індустріалізації, помилка Сталіна. Або ж казали, що подібний голод був у Росії й Казахстані. Але тут питання природи цього явища. Правильна комунікація — це донесення того, що все-таки у 1930-х голод створили штучно. Штучний характер він носив і в Казахстані.

Утім, через російську пропаганду був спротив. Ми пам’ятаємо 2006-2008 роки, коли на телебаченні часто звучала російська музика, а деякі телеканали транслювали абсолютно проросійський контент. Звичайно, з цим явищем, з тими меседжами доводилося боротися. 

Але думка в суспільстві таки змінювалася. На державному рівні прийняли закон, певні меморіальні заходи, які демонстрували на національному каналі. Зокрема впровадили запалювання свічки у День пам’яті жертв Голодомору. Були зміни в школах, в освітньо-просвітницькій сфері. Це певним чином змінювало думку, тому що несли меседж про те, що Голодомор був трагедією, це було винищення, геноцид. 

Така динаміка пов’язана не тільки з війною, а і з просвітницькою кампанією, яка була в українському суспільстві. Очевидно, що зміна фокуса у викладанні історії України у школах, зокрема трактування подій минулого з більш проукраїнської позиції, певним чином підсилила зміну погляду стосовно голоду.


Читайте також: «Важливо було зафіксувати кожну померлу душу»: інтерв’ю з Лесею Гасиджак до Дня пам’яті жертв голодоморів


Наскільки ставлення до Росії переплітається з оцінкою Голодомору

Любомир Мисів: Війна з Росією змістила фокус громадян у більш пронаціоналістичну позицію. Певні події історії в нас зараз трактують як антиросійські, хоча насправді вони є частиною нашої історії, і їх треба розуміти як проукраїнські.

  • Так, війна з РФ посилила менш критичне мислення щодо розкриття тих чи інших подій, але, з іншого боку, у протистоянні з Росії це є цілком нормально. Тому що таким чином консолідується нація. Відповідно, без формування цього історичного міфу, концепту української історії така консолідація неможлива.

До того ж ми бачимо, що в усіх інших державах колишнього Радянського Союзу робиться те саме. Тому що йде пошук свого коріння, яке протягом 70 років радянська влада затирала, винищувала, намагалася звести в єдине радянське.

92% українців вважають Голодомор геноцидом про що свідчить цифра

Любомир Мисів: Ця цифра свідчить про те, що переосмислюються певні сторінки історії, які не викликають значного протистояння або несприйняття з точки зору тих людей, які донедавна мали сентименти до Росії. І це добре, тому що ці люди стають частиною українського суспільства попри те, де вони проживають, якою мовою вони спілкуються. 

Історія в цьому випадку є більш консолідаційним фактором, тому що це спільне минуле, спільні сторінки, які переживали родини, люди. Тим більше ця історія відбулася зовсім недавно, менш як сто років тому. Ось це переосмислення історії, спільності частин України, які перебували в різних імперіях у свій час, а потім консолідувалися в рамках однієї держави, — дозволяє розуміти, хто ми є. Це об’єднує людей. 

  • Таких подій треба шукати більше. Можливо, не таких трагічних. Потрібно більше позитивних сторінок, які б об’єднували нас в єдину державу і формували нас як єдину націю.

Читайте також: «Путін використовує їжу як зброю»: паралелі між Голодомором та повномасштабною війною


25 листопада 2023 року в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів. День пам’яті відзначають щороку в четверту суботу листопада на підставі указів президента 1998 та 2007 років.

Українці у XX сторіччі пережили три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років. Саме його називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.

Голодомору передувала насильницька колективізація сільських господарств, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні протягом 22-ох місяців, — це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виконувалася починаючи з 1928 року. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств — соціально-економічних підвалин української нації.

Після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва жертвами тодішньої влади стали селяни.

Упродовж десятиліть тема Голодомору була табуйованою. За комуністичного режиму навіть говорити про голод тих років було суворо заборонено. Дослідження цієї трагедії розпочалися лише наприкінці 80-их років минулого століття.

Відповідно до Закону «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», ухваленого 28 листопада 2006 року, голод 1932-1933 років є актом геноциду українського народу, а його «публічне заперечення… визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним».

Верховна Рада 22 листопада 2023 року ухвалила заяву у зв’язку з 90-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні та знову закликала міжнародні організації та парламенти держав світу визнати його геноцидом українського народу.

Станом на червень 2023 року Голодомор офіційно визнали геноцидом українського народу 32 країни світу, Європейський парламент, уряд частково визнаної Чеченської республіки Ічкерія та шість церков.


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Поділитися

Може бути цікаво

На проукраїнських жителів виходили з битами — очевидець про Маріуполь перед звільненням у 2014

На проукраїнських жителів виходили з битами — очевидець про Маріуполь перед звільненням у 2014

«Перша велика трагедія в історії російсько-української війни»: 10-ті роковини збиття Іл-76 в Луганську

«Перша велика трагедія в історії російсько-української війни»: 10-ті роковини збиття Іл-76 в Луганську

Володимир Стецик: Хлопці та дівчата, які зараз на фронті — знайте — вас чекають

Володимир Стецик: Хлопці та дівчата, які зараз на фронті — знайте — вас чекають