Лише 50% справ про сексуальне насильство доходять до суду — адвокатка

Люди, які пережили сексуальне насильство, опиняються у складному психологічному становищі. У таких умовах людина вкрай потребує розуміння, підтримки та безпеки. Однак досить часто постраждалі стикаються із непорозумінням зі сторони суспільства. Іноді навіть правоохоронні органи, які мали б гарантувати притягнення кривдників до відповідальності, ігнорують потерпілих.

Сексуальне насильство: заперечення та знецінення проблеми

За словами Христини Кіт, чимало українців не вважають себе потерпілими від сексуального насильства, навіть якщо стикалися з його проявами. Багато хто схильний називати це «неприйнятною поведінкою», уникаючи терміну «насильство».

«Інколи люди не усвідомлюють, що таке сексуальне насильство. І людям, ми побачили з нашого соціологічного дослідження, простіше сказати, що це неприйнятна для них поведінка, але не назвати це насильством по відношенню до себе».

Дослідження агенції Fama та Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем» виявило, що постраждалі частіше сприймають себе як тих, хто «виявив слабкість» або «не зміг чинити опір», ніж як потерпілих від злочину.

«Що ми побачили в соціологічному дослідженні: якщо ми говоримо про портрет тих, хто постраждав від сексуального насильства, у переважній більшості люди стереотипно мислять, що це ті, хто мають менше сили, не можуть чинити опору. Ті, хто є менш обізнаним. Ніхто з нас не хоче бути тими, хто пережив сексуальне насильство. Ми радше скажемо, що «це не про мене, і я ніколи цього не зазнавала, чи не зазнавав». «Так, по відношенню до мене була неприйнятна поведінка, але це не є сексуальне насильство».

Христина Кіт стверджує, що «більшість українців і українок хоча б раз постраждали від однієї форми сексуального насильства».

Слухайте також: «Побачити невидиме» — нове соціологічне дослідження про сексуальне насильство в Україні

Результати дослідження підкреслюють, що гендерні стереотипи залишаються сильною перешкодою на шляху до усвідомлення масштабів проблеми. Наприклад, дехто і досі вважає, що жінка має «пасивно чекати», коли до неї проявлять інтерес, а не виявляти ініціативу. Також багато людей досі вірять у міф про те, що зовнішній вигляд потерпілих може «провокувати» насильство».

«Статистично жінки і дівчата частіше потерпають від сексуального насильства. Це, знову ж таки, пов’язано з питанням сексуальної освіти і культури в нашому суспільстві, зокрема культури зґвалтування і культури поведінки. Наприклад, у нашому дослідженні респонденти і респондентки говорили про те, що жінка не може проявляти будь-яких проявів бажання вступити у статеві зносини, чи будь-якої симпатії. Вона має сидіти і чекати, коли до неї будуть проявляти таку симпатію. І тоді давати згоду або не давати.

На жаль, цей стереотип поширений: якщо ти «відповідно одягаєшся» або «відповідно виглядаєш», ти нібито «провокуєш чоловіка до сексу» і таким чином «даєш згоду на статевий акт». Хоча це є абсолютно стереотип».

Ці хибні уявлення призводять до того, що потерпілі відчувають сором і страх, які стримують їх від звернення за допомогою. Христина Кіт підкреслює:

«Жоден наш зовнішній вигляд не може бути причиною зґвалтування чи вчинення будь-якого іншого насильства».

Невидимі злочини та відсутність покарання

Звичка уникати розголосу часто залишає кривдників безкарними. Окрім того, небажання повідомляти про сексуальне насильство унеможливлює оцінку реальних масштабів проблеми.

«Люди у своїх інтерв’ю про це згадували: якщо я постраждала або постраждав від сексуального насильства, то я маю вирішити сам чи сама цю проблему. І це знову ж таки полягає у тому, що ми не бачимо усіх масштабів цього злочину і цього правопорушення. Сексуальне насильство — це є злочин і правопорушення. Як наслідок, люди не звертаються за допомогою, намагаються або уникати кривдника, або кривдницю, або якимось чином самостійно вирішити це питання».

«ЮрФем» фіксує численні випадки, коли потерпілі звертаються за правовою допомогою лише через багато років після події, вже після тривалої роботи з психотерапевтом. Однак через плин часу зібрати необхідні докази стає важче, і це ускладнює притягнення кривдника до відповідальності.

«Те, що ми бачимо навіть зі своєї практики, нашої лінії правової допомоги «ЮрФем підтримка», те, що люди звертаються за правовою допомогою, коли вже сплинув час від моменту вчинення сексуального насильства. Коли людина це або прожила з психотерапевтом, з психологом і тоді готова повідомляти, або розуміє те, що вона сама не може впоратися з травмою, яку вона пережила і їй потрібна допомога. Таким чином, часто ми не можемо притягнути кривдника до відповідальності через те, що в нас відсутні докази, через плин часу від моменту вчинення цього злочину».

Христина Кіт звертає увагу на замкнене коло: культурна норма звинувачувати потерпілих замість того, щоб шукати правосуддя, є головним бар’єром, через який потерпілі не звертаються по допомогу. Вона підкреслює, що суспільство має створювати умови для підтримки потерпілих і протидіяти стереотипам, які перешкоджають правосуддю.

«Багато може бути тут причин. Звісно, ось ці стереотипи і культура, яка існує в нашому суспільстві: радше, я буду схильна або схильний звинуватити потерпілу в тому, що з нею сталося, що вона не туди прийшла, не так поводилася або не це говорила, ніж я буду думати про те, яким чином зробити так, щоб людина несла відповідальність і більше таких злочинів не вчинялося. Саме це є бар’єром, коли люди не хочуть повідомляти».

Слухайте також: В Україні штраф за домашнє насильство часто може сплачувати сама потерпіла — суддя

В Україні зросла кількість звернень про сексуальне насильство: але чому це позитивний знак?

Від початку повномасштабної війни кількість звернень щодо сексуального та домашнього насильства значно зросла. На думку Христини Кіт, це може свідчити про посилення довіри до правових організацій. Адвокатка повідомила, що на гарячу лінію «ЮрФем підтримка» щотижня надходить понад 20 звернень від постраждалих, і це стосується не лише випадків зґвалтування, а й інших видів сексуального насильства — від домагань у громадських місцях до кібернасильства.

«У середньому в нас на тиждень телефонують 20 плюс потерпілих від сексуального насильства різного виду. Це ми не лише говоримо про зґвалтування, це ми, наприклад, говоримо про домагання в громадському місці, про сексуальні домагання в навчальних закладах, про кібернасильство, коли беруть ваші фотографії, фотошоплять і поширюють оголеними».

Христина Кіт зазначила, що збільшення звернень пояснюється не зростанням кількості злочинів, але радше створенням безпечного середовища, де постраждалі можуть анонімно повідомити про насильство. Подібно до ситуації з домашнім насильством, можливість звернутися до організації, яка може надати підтримку та направити до правозахисних органів, стала фактором, що підвищив довіру постраждалих.

«Ми пов’язуємо це не через те, що ми маємо зростання випадків сексуального насильства, а через те, що ми створили платформу, майданчик безпечний, де людина може повідомити. Це аналогічно як в нас було з випадками домашнього насильства. Очевидно показники росту домашнього насильства, сексуального насильства, показують, що люди готові повідомляти і готові довіряти правоохоронним органам, чи юридичній спільноті, що вони їм допоможуть.

Бо якщо б не було якісних сервісів і не було можливостей звернутися, не було би й розуміння, а що далі після того, то, очевидно, людина не хоче звертатися. Тому для нас це хороший показник росту звернень з приводу сексуального насильства, бо це показує, що ми все ж таки створили можливості, коли людина починає говорити».

Забезпечення конфіденційності та безпеки: нові підходи до розслідування

Однак лише близько половини справ доходить до суду, зазначила Христина Кіт, посилаючись на статистику Офісу генпрокурора. Вона пояснила, що багато справ закриваються через відсутність доказів або через те, що постраждалі відмовляються від подальшої участі в судовому процесі через його травматичність.

«Ми можемо зараз керуватися офіційною статистикою, яку показує Офіс генпрокурора. Вона показує, що в середньому лише 50% справ тих, які були відкриті і розслідувалися, доходять до суду. Решта 50% закриваються. Причини різні. Починаючи від того, що для самих потерпілих цей процес є непростий і травматичний. Інколи людина на середині процесу каже: я відмовляюся і далі не хочу свідчити і брати участь у цьому процесі. Інколи причиною цього є справді те, що в нас немає достатньо доказів, щоб передати справу до суду».

Для покращення ситуації організація працює над впровадженням нових підходів до розслідування сексуальних злочинів, спрямованих на зменшення повторної травматизації.

Слухайте також: Про сексуальне насильство або не говорять, або говорять дуже сенсаційно — Ліза Кузьменко

Зокрема, Христина Кіт наголошує на необхідності скорочення кількості опитувань постраждалих, підвищення рівня конфіденційності та забезпечення доступу до психологічної допомоги. Такі заходи, на її думку, допоможуть створити більш комфортні умови для тих, хто пережив насильство, і підвищити ймовірність успішного розгляду справ у суді.

«Важливо людині, яка пережила сексуальне насильство, під час розслідування цих злочинів забезпечити, по-перше, конфіденційність і безпеку, це один з важливих механізмів. Друге — розуміти потреби цієї людини, тому що часто люди потребують психологічної, психотерапевтичної допомоги і наше завдання, щоб правоохоронці розуміли і могли правильно скерувати за отриманням цієї допомоги.

А третє — не допустити травму і повторну травму для людини. Наприклад, зробити все, щоб людина якомога менше разів повторювала те, що з нею відбувалося, щоб не було декілька випадків опитувань, щоб людина менше залучалася до слідчих дій, щоб якомога менше цей процес був для неї травматичний».

Доступ до допомоги: гаряча лінія «ЮрФем»

Номер гарячої лінії «ЮрФем підтримка» (068 145 55 90) є доступним для всіх, незалежно від місцезнаходження.

Христина Кіт також підкреслила, що звернутися можна не лише телефоном, а й через месенджери або електронну пошту, що дозволяє постраждалим залишатися анонімними та повідомляти про ситуацію з максимальною зручністю.

Інформаційна та правова підтримка для тих, хто пережив насильство, є безкоштовною, і «ЮрФем» надає адвокатів, які можуть супроводжувати постраждалих на всіх етапах процесу, включно з судовими розглядами.

«Важливо пам’ятати, що ви можете до нас не лише звернутися телефоном, а й написати на будь-який месенджер, чи це WhatsApp, чи на електронну пошту. Можна звернутися будь-яким способом і незалежно від того, де ви знаходитеся, чи в Україні, чи за кордоном. Ви можете звернутися і повідомити.

Якщо вам потрібна підтримка адвоката, адвокатки — це допомога безоплатна і ми вам надамо адвоката-адвокатку, які проживають, чи працюють у вашій області, регіоні. Ви зможете відповідно скласти заяву у правоохоронні органи. Чи вже, якщо справа перебуває на розслідуванні, ми надамо підтримку під час розслідування і в суді».

Реформи правоохоронної системи і сексуальне насильство

Христина Кіт згадала про реформи у правоохоронній системі, які почалися з 2022 року. Хоча зміни відбуваються повільно, вона зазначила, що підходи до розслідування справ про сексуальне насильство поступово змінюються. Вона наголосила на важливості забезпечення доступу до правосуддя, який починається з реєстрації заяви про злочин. За словами Христини Кіт, правоохоронці зобов’язані реєструвати кожну заяву, навіть якщо спочатку може здаватися, що доказів недостатньо.

«Говорити про те, наскільки вона (реакція правоохоронної системи на сексуальні злочини — ред.) змінилася, у нас саме сьогодні ще недостатньо даних і часу для того, щоб зробити такий моніторинг і зріз того. Єдине, що для нас важливо, для наших адвокатів, адвокаток, перше: забезпечити людині доступ до правосуддя, який починається тоді, коли людина подає звернення в правоохоронні органи. І навіть я, як правоохоронець, якщо я розумію, що тут у нас, можливо, буде недостатньо доказів, я не маю права цю заяву не зареєструвати і не почати розслідування», — зазначила вона.

Цей аспект доступу до правосуддя має велике значення, адже сексуальне насильство часто трапляється в обставинах, коли потерпілі можуть почуватися самотніми та непочутими.

«У нас був випадок, коли жінка, яка пережила сексуальне насильство, будучи ще неповнолітньою, у підлітковому віці, сказала: я розумію, що, можливо, ця справа до суду не дійде, але для мене важливо, щоб мене почули, щоб мою заяву зареєстрували, щоб я могла розповісти, який злочин зі мною трапився, і щоб у кривдника взяли свідчення про те, що він таке робив».

Адвокатка також наголосила на необхідності підвищення кваліфікації правоохоронців щодо обробки справ про сексуальне насильство. Вона закликала до змін у підходах до розслідування злочинів, щоб гарантувати, що постраждалі отримують підтримку, а їх права будуть захищені.

«Так і говоримо правоохоронцям: ви маєте зареєструвати заяву, почати розслідування, зробити все, щоб знайти докази і притягнути кривдника до відповідальності. Але ви маєте бути з людиною чесними і сказати, що це може не вдатися, можливо ми не знайдемо достатньої кількості доказів для того, щоб передати справу до суду, але ми готові вам допомогти розслідувати злочин, перенаправити до фахівців, забезпечити безпеку, якщо ви відчуваєте цю небезпеку, або далі вас кривдник переслідує і таке інше».

Христина Кіт звернулася до тих, хто може стикатися з відмовою правоохоронців у реєстрації заяви, закликаючи їх не здаватися. Вона запевнила, що в таких випадках можна оскаржити відмову у суді, який зобов’язує правоохоронців зареєструвати справу.

«Відповідно до нашого законодавства, будь-яка заява про злочин має бути зареєстрована. І з моменту реєстрації правоохоронці починають планувати свої дії для того, щоб, по-перше, провести інтерв’ю з людиною, яка потерпіла, і знайти усі необхідні докази. Ось так, коли людина прийшла, зразу «на око» сказати, що тут немає в тебе шансів, або ця справа не перспективна, це є абсолютно непрофесійно, необ’єктивно і незаконно. Тому в будь-якому випадку правоохоронці мають зареєструвати цю заяву. А якщо вони відмовляються, то суд їх зобов’яже це зробити і ця справа буде зареєстрована», — сказала адвокатка.

Вона зауважує, що «ЮрФем» готова допомогти всім постраждалим від сексуального насилля, кому правоохоронці відмовили у відкритті справи.

«Для нас важливо зараз працювати над тим, щоб цього не допускати і щоб люди, які працюють саме в правоохоронній системі, усвідомлювали, що це незаконно і змінювали свої підходи і орієнтувалися саме на потреби людини. Щоб вони забезпечували доступ до захисту і до відновлення прав людям».

Як протидіяти сексуальному насиллю?

Христина Кіт наголосила на необхідності покращення сексуальної освіти в Україні, починаючи з дошкільних навчальних закладів. Вона зазначила, що відсутність обов’язкових програм сексуальної освіти призводить до нерозуміння та страху серед людей, які стикаються з випадками сексуального насильства.

За словами адвокатки, важливо, щоб навчальні заклади надавали базову інформацію, яка допоможе людям ідентифікувати і протистояти сексуальному насильству. Вона підкреслила, що люди часто не знають, як говорити про пережите насильство, через що багато з них не повідомляють про злочини.

«Я думаю нам важливо починати з питання сексуальної освіти, починаючи ще з дошкільних навчальних закладів. Очевидно, питання школи і таке інше. Це базові речі, які мають бути. На жаль, зараз у нас немає цього предмету як обов’язкового. І це пов’язано з тим, що люди бояться називати речі своїми іменами, повідомляти про те, що з ними відбулося втручання в їхню сексуальну автономію, до їхнього тіла. Через те, що їм соромно про це говорити, вони не знають, як про це говорити.  І це теж заважає людям розповісти про пережитий злочин».

Експертка також вказала на важливість комунікації між громадськими організаціями, правоохоронними органами та судовою системою, щоб забезпечити належне розслідування злочинів та притягнення кривдників до відповідальності. Вона зауважила, що у медіа часто висвітлюються лише негативні аспекти роботи системи, що може призвести до відчаю у постраждалих та їхньої відмови від звернень.

«Ну і, звичайно, інформація не лише з боку громадської організації, але й комунікація цих питань з боку юридичної спільноти, правоохоронців, суддів. Часто у нас в медійному просторі ми бачимо тільки скандальні випадки історії з приводу того, коли система не спрацювала. Коли дала збій, коли не була належна реакція, коли не було належне розслідування злочину. Менше говориться про успішні алгоритми притягнення кривдників до відповідальності».

Крім того, Христина Кіт розповіла про важливість наявності гарячих ліній, таких як гаряча лінія громадської організації «Ла Страда» та національна гаряча лінія 1547, де постраждалі можуть отримати інформацію та підтримку.

«Додаткову інформацію завжди можна знайти у громадських організаціях, які працюють зі справами гендерно-зумовленого насильства. У нас на сайті можна знайти таку інформацію зокрема. Є гаряча лінія громадської організації «Ла Страда», в тому числі. Є національна гаряча лінія 1547, на яку можна зателефонувати і повідомити, або отримати інформацію з приводу служби і організації, які надають допомогу».

Адвокатка також акцентувала на необхідності безпечної інфраструктури в містах, що включає належне освітлення вулиць та наявність камер спостереження в громадських місцях. Це, на її думку, може знизити рівень сексуального насильства та полегшити процес доведення фактів у разі злочину.

«Це питання інфраструктури, в якій ми живемо, і наскільки вона є безпечною. Наприклад, у випадку громадського транспорту в метро, чи достатньо в нас відеокамер? Чи достатньо камер спостереження, які можуть фіксувати такі правопорушення? Коли ми говоримо про вулицю, чи достатньо вони в нас освітлені, зокрема вулиці, де люди ходять увечері, повертаються додому? Чи є відеокамери на вулиці для того, щоб, у випадку, якщо сталася ситуація сексуального насильства чи зґвалтування, можна було мати будь-які докази? Щоб людина могла чимось підтвердити, що з нею трапилося».

Христина Кіт закликала до комплексної роботи громадських організацій, місцевої влади та правоохоронних органів.

«Звернення до правоохоронних органів — це важливо, але потрібно також розуміти відповідальність органів місцевого самоврядування за побудову інфраструктури, безпечної для жінок і дівчат у містах. Це також питання гендерного компоненту при плануванні, відновленні, відбудові інфраструктури та бюджетуванні. Це комплексні речі, які є важливими, бо люди часто кажуть: «Я не буду звертатися, це відбулося вночі, там нікого не було на вулиці, немає камер, у мене немає ніяких свідків, то чого я буду йти кудись повідомляти».

Дослідницька агенція Fama та Асоціація жінок-юристок України ЮрФем провели масштабне соціологічне дослідження в рамках проєкту «Сексуальне насильство в Україні побачити невидиме». У цій серії подкастів ми ословлюємо невидиме. Проєкт «Сексуальне насильство в Україні: побачити невидиме» впроваджується Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки ПРООН в Україні та фінансування урядів  Данії та Японії.  Висловлені у розмовах думки є висновками та позицією авторів/ок і не обов’язково відображають погляди ПРООН в Україні та урядів Данії та Японії.